Дані про діяльність компанії з виробництва меблів (тис. Грош.Од.)

Рух ресурсів	Складові ресурси	2011 р.	2012 р.
Вихід	Загальна вартість продажу виготовленої продукції	22,0	25,0
Вхід	Праця	10,0	15,0
	Сировина і запаси	8,0	12,0
	Амортизація	0,7	1,2
	Інші витрати	2,2	4,8

Завдання:

Порівняйте показники ефективності трудових ресурсів, сировини й запасів, а також загальну продуктивність фірми за 2011-2012рр. Зробіть відповідні висновки.

Розв'язання:

Таблиця 3

Показники продуктивності фірми

Показники	Роки
	2011	2012
Часткові показники продуктивності (з праці)	22/10=2,2	35/15=2,33
Часткові показники продуктивності (з сировини)	22/8=2,75	35/12=2,8
Загальний показник продуктивності	22/20,9=1,05	35/33=1,04

За результатами проведених розрахунків показників продуктивності, слід зробити наступні висновки. В 2012 р. загальний показник продуктивності знизився на 0,01 порівняно з 2011р., що відбулося переважно за рахунок суттєвого зростання суми амортизації (на 0,5 тис. грош.од.) та інших витрат (на 2,6 тис. грош.од) у 2012 р. порівняно з 2011 р.

Задача №2

За неналежне виконання зобов’язань позивач звернувся з позовом в господарський суд за вирішенням спору. Ціна позову за майновим спором – 6 тис. Мінімальних зарплат. Відповідач знаходиться в м. Дніпропетровську.

1. Яка система господарських судів існує в Україні і які спори вони розглядають?

2. У чому полягає суть досудового врегулювання спорів?

3. Які можуть бути дії позивача, якщо відповідач визнав позов повністю або частково?

4. Яке рішення повинен винести господарський суд, якщо у справі немає доказів про направлення претензії відповідачу?

5. Які правові наслідки для відповідача у випадку, якщо останній не дає відповіді на претензію або не виконує рішення господарського суду?

6. Який господарський суд правомочний розглядати цю справу і які документи він видає стороні при задоволенні позову?

Розв’язання

Ситуація задачі №3 стосуються питань, пов’язаних з діяльністю господарських судів України по розгляду господарських спорів. На практиці зобов’язання далеко не завжди належним чином виконуються і порушуються законні інтереси учасників господарських договорів. Для захисту порушеного права існують органи, що вирішують спірні ситуації господарськими судами (ст. 6 ЦК).

При підготовці до вирішення ситуації студентам необхідно звернутися до законодавчих актів, що регулюють діяльність господарських судів, а саме: до Конституції України (ст. 124,125), Господарського кодексу України та Господарсько-процесуального кодексу України від 06.08.1991 р., інших законодавчих актів.

В Україні діють: Вищий господарський суд України, Господарський суд Республіки Крим, господарські суди областей, міста Києва та Севастополя, а також Міжнародний комерційний арбітраж.

Згідно зі ст.12 ГПК України господарські суди розглядають:

а) переддоговірні та майнові спори;

б) спори про визнання недійсними актів ненормативного характеру, виданих державними органами влади і управління усіх рівнів;

в) спори про банкрутство;

г) інші спори, пов’язані з компетенцією господарських судів.

Розмежування компетенції господарських судів стосовно розгляду господарських спорів проводиться за двома критеріями: а) за родовими ознаками (в залежності від виду, особливостей спору); б) за територіальними ознаками (в залежності від місцезнаходження сторін).

Тому виділяють родову підсудність, за якою розмежовують компетенцію господарських судів «по вертикалі» (наприклад: між Вищим господарським судом України та обласними господарськими судами) і територіальну підсудність, за якою розмежовують компетенцію господарських судів одного рівня «по горизонталі» (наприклад: між обласними господарськими судами). Для з’ясування цих питань студентам необхідно вивчити ст.12-17 ГПК.

Для того, щоб визначити підсудність спору необхідно:

1) визначити характер спору (переддоговірний, майновий чи немайновий);

2) встановити ціну позову (грошову суму, в яку оцінюються вимоги позивача), що дозволяє визначити, до компетенції якого господарського суду відноситься розгляд спору;

3) визначити сторони в спорі і місцезнаходження відповідача, що дозволяє встановити, в який безпосередньо господарський суд необхідно звернутися з позовом.

Особливу увагу необхідно звернути на питання досудового врегулювання спорів шляхом подання претензії (ст.5, 6 ГПК). Недодержання такого порядку врегулювання призводить до того, що позов буде залишений господарським судом без розгляду доки не будуть усунені недоліки або до припинення розгляду справи (ст. 80-81 ГПК).

ПК не встановлює строк пред’явлення претензії, але студентам необхідно твердо засвоїти, що претензія повинна бути пред’явлена в межах строків позовної давності з урахуванням строку відповіді на претензію: часу поштового руху документів (ст. 5-7 ГПК)

Відповідач повинен відповісти на претензію протягом термінів, встановленого ст. 7, 8 ГПК, а в разі порушення цих строків – до порушника можуть бути застосовані штрафні санкції в розмірах, що встановлюються ст. 9 ГПК.

Студенти повинні знати форму і зміст претензії та відповіді на неї (ст. 6, 8 ГПК), позовної заяви та відгуку на позов, документів, що додаються до них (ст. 54-60 ГПК).

Якщо відповідач визнає претензію повністю або частково, то ситуація регулюється пунктами 5, 6, 7 ст.8 ГПК, які студенти повинні вивчити.

Виконання рішення господарського суду (у випадку задоволення позову) здійснюється на підставі наказу, який дійсний для виконання протягом 3-х місяців. З ухилення від виконання такого рішення господарський суд може застосовувати до порушника штрафні санкції (ст.115-119 ГПК України).

За результатами вирішення завдання обґрунтувати прийняття відповідного управлінського рішення і оформити його відповідним документом/документами (наприклад, наказ, розпорядження, план, кошторис, акт, заява, пояснювальна записка тощо).

Ситуація 1.

Фірма приймає рішення про удосконалення продукту, що дасть можливість розширити обсяг продажу (який становить 100 млн. грош.од.) на 6%. Вартість виробництва при цьому зросте на 10%. Прибуток від приросту продажу зросте на 16%. Існуючі витрати виробництва даного продукту становлять 63% від продажної ціни.

Завдання: Визначте, чи варто фірмі приймати таке рішення.

Розв'язання:

Приріст обсягу продажів становить 6 млн. грош.од. (100 млн. х 6% = 6 млн. грош.од.);

Прибуток за рахунок приросту продажів зросте на 0,96 млн.грош.од. (6 млн. грош.од. х 16% - 0,96 млн.);

Витрати виробництва зростуть на 6,3 млн.грош.од. (100 млн.грош.од. х 63% х10% = 6,3 млн.грош.од.).

Отже сума витрат перевищує суму прибутку, тому таке рішення буде недоцільним.

Задача №2

Між торговельним об’єднанням «Електрон» (Україна) та фірмою «Філіпс» (Німеччина) по телетайпу було укладено договір (контракт) купівлі-продажу на поставку радіотоварів, частина з яких буде поставлятися по бартеру. Постачальник – фірма «Філіпс» (Німеччина). Місце укладення контракту – Україна. У контракті не обумовлено, правом якої країни буде регламентована дана угода.

1. Чим відрізняється контракт міжнародної купівлі-продажу від договору поставки?

2. У чому полягає суть бартерної угоди?

3. Які торговельні операції у зовнішньоекономічній діяльності Ви знаєте і в чому полягає їх суть?

4. Який порядок укладення зовнішньоторговельної угоди і її форма.

5. Право якої країни як регулятора контракту може обумовлюватися в договорі?

6. Виходячи з ситуації у випадку виникнення спору при виконанні контракту, правом якої держави необхідно керуватися?

Розв’язання

Процес формування зовнішньоекономічних зв’язків, укладання міжнародних торгівельних угод на сучасному етапі набирає все нових форм, ускладнюється і тому потребує більш глибоких не тільки економічних, але й правових знань. Тому при розгляді питань даної ситуації студенти повинні розібратися у специфіці та особливостях зовнішньоторговельних угод (договорів, контрактів), їх правовому регулюванні.

Для досягнення цієї мети необхідно опрацювати Закони України «Про економічну самостійність України» від 1990 р.; «Про зовнішньоекономічну діяльність» 1990 року та Конвенцію ООН «Про договори міжнародної купівлі-продажу» 1980р.

Специфіка правового регулювання таких угод полягає в тому, що:

-- договір (контракт) тісно пов’язаний з супутніми договорами, що забезпечують виконання цієї угоди у вигляді послуг (наприклад: транспортування вантажу та експедиція; страхування та банківська гарантія і т.ін.);

-- такі угоди пов’язані з валютними розрахунками та перетинанням товарами (продукцією) державних кордонів та з митними режимами і т.ін.;

-- правовий режим зовнішньоторговельних угод складається не тільки з сукупності внутрішнього права учасників угоди, але й з міжнародно-правових зобов’язань держав (наприклад: з угод, що визначають загальні умови поставок, що є обов’язковими для сторін-учасників товарообігу та ін.).

У практиці міжнародної торгівлі існують наступні види торгівельних операцій: 1) експортна; 2) імпортна; 3) реекспортна; 4) реімпортна, сутність яких студенти повинні для себе уяснити (див. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Найбільш поширеним договором в міжнародній торгівлі є контракт (договір) міжнародної купівлі-продажу, який суттєво відрізняється від внутрішнього договору поставки за змістом та порядком його укладання.

По-перше, різниця між ними полягає у відмінності істотних умов, що повинні обумовлюватися в договорі та контракті. У договорі поставки істотними умовами вважаються: предмет поставки (кількість; якість; асортимент), строки поставки; ціна; порядок розрахунків. У контракті міжнародної купівлі-продажу, крім зазначених умов, також обумовлюються: базисні умови поставок; загальна сума контракту, умови розрахунків, упаковка та маркування, форс-мажорні обставини, страхування предмету купівлі-продажу, відповідальність сторін, валютні умови, порядок вирішення спорів по виконанню контракту.

По-друге, контракт міжнародної купівлі-продажу на відміну від договору поставки, може укладатися у письмовій або усній формі на підставі показань свідків, а також виходячи з намірів сторін укласти такий контракт (наприклад: між сторонами не було підписано письмовий договір, але товар було поставлено і покупець прийняв товар, таким чином він погодився на договірні відносини з продавцем).

При укладенні договорів (контрактів) важливо уявити собі техніку проведення таких торгівельних операцій (аж до виконання договорів), що складається з чотирьох етапів.

Перший етап – комплексне вивчення ринків (внутрішнього та зовнішнього) та виходу на них (такі заходи являють собою основні елементи маркетингу – визначення попиту і пропозиції на товари, рівня та тенденції цін і т.ін.).

Другий етап – підготовка до укладення контракту – це етап, метою якого є пошук та вибір контрагента та встановлення з ним контракту (шляхи для досягнення: розміщення реклами, особисті контакти, поширення проспектів, каталогів, прейскурантів і т.ін.).

Третій етап – проведення попередніх переговорів про укладення угоди шляхом погодження її основних та додаткових умов з метою надання контракту точного правового змісту (шляхи для досягнення: поштове листування, телефонні переговори, обмін телеграмами, телефонограмами, факсовими повідомленнями, особисті зустрічі, оформлення протоколу намірів про укладення договору і т.ін.).

Четвертий етап – укладення контракту. Право підписувати контракт мають особи, що наділені таким правом згідно з посадою, відповідно до установчих документів або особа уповноважена підписувати договір за дорученням.

Контракт вважається укладеним, якщо він підписаний сторонами, юридичні адреси яких вказані в контракті, або особами, що мають право підпису таких документів (ст. 6 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

До укладеного контракту додається специфікація, а при необхідності – додатки по окремих умовах контракту.

Як вже було зазначено, правовий режим зовнішньоторговельних угод складається не тільки з норм внутрішнього права сторін-учасників договору, але й міжнародно-правових зобов’язань держав, до яких належать учасники договору. Таким чином, в такій ситуації певна складність при врегулюванні міжнародних спорів полягає в регулюванні спору різними правовими системами. Тому при укладенні контракту необхідно заздалегідь обумовити, право якої держави буде застосовуватися до даного договору.

Як правило, застосовується право однієї з сторін-партнерів або так зване «нейтральне» право, тобто право третьої сторони. Якщо сторони не обумовили право, що буде застосовуватися до даного договору, то їх права та обов’язки визначаються правом, що встановлюється за допомогою колізійної норми (тобто норми, що вказує, право якої держави застосовується в даному випадку). Наприклад, виходячи з норм Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (ст. 6) та Цивільного кодексу України (ст. 559), права та обов’язки сторін по міжнародним угодам визначаються за законами місця укладення угоди.

Наявність суттєвих розбіжностей в національних правових системах призвело до поширення активної тенденції до уніфікації права. Значну роботу в цьому напрямку проводить комісія ООН, особливо стосовно права міжнародної торгівлі.

ООН розроблені Конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, про позовну давність в міжнародній купівлі-продажу товарів, Акт про міжнародний комерційний арбітраж та ін., на що студенти повинні звернути увагу.

За результатами вирішення завдання обґрунтувати прийняття відповідного управлінського рішення і оформити його відповідним документом/документами (наприклад, наказ, розпорядження, план, кошторис, акт, заява, пояснювальна записка тощо).

Ситуація 1.

Завдання:

Визначте добутки значення та ймовірності подій і виберіть найліпший варіант рішення на основі матриці оцінки наслідків реалізації рішення. (див. табл. 4

Таблиця 4