- •1 Базовые компоненты социальной жизни.
- •2 Виды ценностей, их социальная роль.
- •3.Вірогідність соціологічного знання.
- •4 Гражданское общество и его социальное значение.
- •5 Девиантное поведение и его виды.
- •6 Эксплуатация человека человеком как социальное отношение.
- •7 Эмпирические школы в социологии.
- •10 Средства анализа данных, получения эмпирически обоснованных обобщений, рекомендаций и выводов.
- •8 Законы и категории социологии.
- •9.Закономірності культурного життя.
- •11 Классы и страты.
- •12 Малые социальные группы и их виды.
- •13 Метод изучения документов в социологическом исследовании.
- •14 Метод измерения в социологическом исследовании
- •15 Метод эксперимента в социологическом исследовании.
- •16 Метод опроса в социологическом исследовании.
- •17 Метод наблюдения в социологическом исследовании.
- •18 Методы социального познания
- •19 Методы социологических исследований.
- •20 Миграция и эмиграция.
- •21 Национальная культура и проблема социальной свободы
- •22 Повседневное и культурологическое понимание наций.
- •23 Понятие личности и личности в социологии.
- •24 Понятие социальной стратификации.
- •25 Понятие социологии права.
- •26 Понятие и виды интересов в социологии.
- •27 Понятие и структура культуры.
- •28 Понятие и структура программы социологического исследования.
- •29 Потребности индивида как исходный момент его активности. Виды потребностей в социальной динамике.
- •30 Потребности, интересы и ценности - механизмы определенности поведения.
- •31 Принцип репрезентативности в социологическом исследовании.
- •32 Проблема взаимоотношений личности и общества.
- •33 Проблемы и трудности осуществления социологических исследований.
- •34 Проблемы интеграции личности.
- •35 Проблемы истины в социологических исследованиях.
- •36 Прогресс и регресс общества.
- •37 Психологические школы в социологии.
- •38 Религиозная группа как социальная общность.
- •39 Развитие социальных знаний в Древнем мире.
- •40 Роль идей в социальных процессах. Понятие идеологии.
- •41 Самосознание и саморегуляция личности.
- •42 Социальная адаптация и интеграция.
- •43 Социальная мобильность. Каналы социальной мобильности.
- •44 Понятие открытого общества.
- •45 Социальная структура общества.
- •46 Социальная функция права.
- •47 Социальные институты и их виды
- •48 Социальные конфликты как состояние социальных отношений.
- •49 Социальные статуса и роли.
- •50 Социологическая мысль в Украине
- •51 Социологические исследования - инструмент познания социальной реальности.
- •52 Социологические идеи Герберта Спенсера
- •53 Социологические идеи Карла Маркса.
- •54 Социологические идеи Макса Вебера.
- •55 Социологические идеи Огюста Конта.
- •56 Социологические идеи Сен-Симона.
- •57 Социологические идеи Эмиля Дюркгейма.
- •58 Социология в системе социальных наук.
- •59 Специфика молодежной субкультуры.
- •60 Становление социологии права.
- •61 Общественный социальный прогресс: критерии и тенденции.
- •62 Сущность элиты общества, ее роль в общественной жизни.
- •63 Сущность социального контроля, его роль в регулировании социальных отношений.
- •64 Современная социология Запада.
- •65 Современные школы социологии права.
- •66 Тенденции развития правовой культуры в Украине.
- •67 Тенденции социальной стратификации и социальной мобильности в Украине.
- •68 Теория и практика социализации личности.
- •69 Типы социальной стратификации.
- •70 Традиционное и индустриальное общество сравнительная характеристика.
- •71 Формальные и неформальные социальные институты.
- •72 Формы и виды культуры.
- •73 Формирование социологической мысли в Средневековье и эпоху Возрождения.
- •74 Качество жизни как социальное явление.
- •75 Качество населения как субъекта общества.
- •76 Понятие эффективности права. Факторы эффективности права.
2 Виды ценностей, их социальная роль.
Ценности имеют как содержательную, так и количественную стороны. С содержательной стороны ценности указывают, какие идеи, принципы, цели поведения и т.д. являются важными. Н: «власть закона», содержательно значит равенство всех людей перед законом, кот. в обязательном порядке наказывает всех правонарушителей и защищает всех невиновных. Одну из первых классификаций ценностей предложил Г. Олпорт и его сотрудники. Он выделил 6 типов ценностей:
Теоретические ценности, кот. придают наибольшую важность и значение рациональному мышлению и поиску истины;
Эконом. ценности, утверждают приоритет практич. пользы и выгоды;
Эстетические ценности, выше всего ставящие красоту, гармонию и искусство;
Соц. ценности, придающие наибольшее значение человеческим взаимотнош. – любви, дружбе, преданности и т.д.
Политич. ценности, отдающие исключительное предпочтение обретению власти и воздействия;
Религиозные ценности, кот. первостепенную важность придают следованию определенной сист. представлений (вере).
В культуре каждой социальной общности существуют собственные ценности, наряду с ними - также общечеловеческие, которые обеспечивают целостность общества, регулирующих способность его выживания на разных этапах развития общества. Ценности - это убеждение относительно целей, к которым индивид стремится, и основные средства их достижения. Основное требование к этим убеждений - их должно разделять все общество. В разных культурах под ценностями выступают разные убеждения, но каждый социальный строй сам определяет свои ценности. Это обстоятельство предопределяет определения ценностей как общественных отношений. Существуют ценности - носители первичного смысла бытия (свобода, вера, надежда и др.), которые являются общечеловеческими (абсолютными). Др. ценности, такие как демократия, справедливость и т.д., специфич. проявляются в том или ином обществе.
Соц. ценности - это более или менее общепризнанные поведенческие стандарты, т.е. разделяемые обществом или социальной группой убеждения по поводу целей, которые необходимо достигнуть, и тех основных путей и средств, которые ведут к этим целям. Соц. ценности отвечают на вопрос, как относится к тому, что уже есть, и к тому, что может быть. Категорию "соц. ценности" ввел М. Вебер. Будучи главным элементом соц. регуляции, соц. ценности определяют ее общее, стратегическое направление. В системе соц. регуляции ценности выступают как более общий элемент, являющийся основанием для выработки другого, последующего элемент - соц. нормы.
3.Вірогідність соціологічного знання.
Вірогідність соціологічного знання — істинність соціологічного знання, його відповідність реальності, яку вивчає соціолог. Отримання вірогідного знання є метою, ідеалом соціологічної дослідницької діяльності. Переклад соціального знання на мову соціальної інформації, придатної для цілей соціального керування й планування, з'являється особливим видом прикладного соціологічного дослідження. Об'єктивність знання в термінах інформації здобуває значення якості інформації, її вірогідності. Достовірне знання — це, насамперед, щире знання, знання про об'єктивну дійсність.У своїй інформаційній формі об'єктивність (об'єктивна істина) наділяється ознаками результативного керування. Оцінюючи ефективність керування співвідношенням результатів і витрат, ми, тим самим, створюємо можливість кількісного підходу до соціальної інформації й через неї - до оцінок істинності знання, використовуваного як інформація.Сказане дозволяє затверджувати, що нерозв'язаність проблеми вірогідності соціологічної інформації є похідна недостатньої розробленості теорії й методології соціального пізнання. Більшість монографій, присвячених проблемам вірогідності результатів соціологічних досліджень, є, по перевазі, методолого-методичними вишукуваннями описового, екстенсивно-ассимиляционного характеру, які лише збільшують кількість трактувань понять «вірогідність», «точність», «надійність», «правильність» і ін. У них слабко проглядається орієнтація на інтегрування методологічного досвіду, не спостерігається якісної зміни в методичних пошуках і теоретичному осмисленні одержуваних результатів, обмежено використовуються методи математичної обробки й моделювання при узагальненні інформації.Проблема вірогідності соціологічної інформації може бути вирішена не на одному з етапів прикладного дослідження, а тільки в процесі одержання достовірного знання про досліджуваний об'єкт, де всі етапи прикладного соціологічного дослідження представляють органічні складові частини єдиного цілісного пізнавального процесу.У традиційній схемі побудови програми соціологічного дослідження увага акцентується на функціях, виконуваних тими або іншими методологічними засобами. Проблеми, пов'язані з обґрунтуванням вибору тих або інших конкретних методів дослідження або оцінки вірогідності отриманих даних, при такому підході залишаються відкритими.Цілісний підхід до аналізу проблеми вірогідності соціологічної інформації можливий лише при наявності чіткої логічної структури прикладного соціологічного дослідження, в основі якої лежить метод сходження від абстрактного до конкретного.Тут найважливіший фактор вірогідності інформації - це конкретна теоретична модель об'єкта й предмета дослідження. У програмі прикладного соціологічного дослідження модель предмета включає якісні характеристики, що відбивають його типовий стан, адекватність методу реєстрації об'єктивних факторів і відповідність проекту вибірки об'єкту й предмету дослідження. Основними параметрами вірогідності служать об'єктивність попередньої інформації про об'єкт і предмет дослідження, вибір надійного інструментарію й логічне обґрунтування дослідницьких етапів цілісного процесу прикладного соціологічного дослідження.У методологічному відношенні тут також важливо виключити ті помилки в аналізі фактів, які «вкрадаються» через невірну теоретичну концепцію, невірного вибору підстави угруповання даних, неадекватного використання методів дослідження й інших погрішностей.Найважливішим критерієм вірогідності соціологічної інформації є також результати впровадження в практику вироблених на її основі рекомендацій. На жаль, про вірогідність даних більшості прикладних досліджень важко судити саме тому, що їх кінцевим «виходом» служить тільки публікація, а не практичне впровадження.Отже, підсумком застосування принципів і правил наукових методів у прикладному соціологічному дослідженні є не одержання нового теоретичного висновку, а пристосування теорії до специфіки об'єкта її додатка. Ця особливість прикладного аналізу не збігається із процедурами емпіричної й теоретичної інтерпретації. У процесі прикладного дослідження ми одержуємо знання того, якою мірою соціальний об'єкт підкоряється відомим об'єктивним законам і принципам соціологічної науки і які нові обставини й факти в реальній дійсності треба врахувати, щоб більш точно встановити умови успішного застосування теорії до рішення практичних завдань.