2.3. Проблемний тип навчання

Розвиток суспільства в умовах науково-технічного прогресу, інформаційної експансії зумовив потребу виокремлення й збагачення інтелекту — найбільшої цінності, що має забезпечувати успіх поступального руху. Розв´язати це кардинальне завдання покликаний проблемний тип навчання, що сформувався в результаті тривалих пошуків. Проблемне навчання характеризується такими особливостями: викладач створює певне пізнавальне зав­дання, допомагає студентам виділити й усвідомити його, організовує їх на його розв´язання; студенти самостійно оволодівають належною сумою знань і умінь, які є передумовою успішної пізнавальної діяльності; викладач пропонує широкий спектр використання набутих знань на практиці. Включення студентів у систему проблемного навчання сприяє створенню оптимальних умов для інтелектуального розвитку особистості, оволодінню нею інструментами (методами) навчальної діяльності, формуванню пізнавальних мотивів навчання, соціально-психологічної підго­товки до практичної діяльності.

Методи: пояснювальний, аналіз, ілюстративний, практичного застосування, дидактичний, узагальнення та систематизація, мобілізація ресурсу знань.

Засоби: підручники, електронні носії, зошити, конспекти, індивідуальна робота, схеми, презентації, препарати.

Контроль: спостереження, індивідуальна робота, самостійна робота, контрольні роботи, семінари, «круглі столи», конференції, практичні роботи, лабораторні роботи, тестування.

Оцінювання: відмінно, добре, задовільно, незадовільно, неприйнятно.

2.4. Модульно-розвивальний тип навчання

Модульно-розвивальне навчання зумовлює необхідність по-іншому підходити до укладання навчальних програм, підготовки навчальних посібників, моделювання педагогічних технологій, організації навчального процесу в межах академічної групи, курсу, закладу освіти. Викладач вищої школи повинен уміти конструювати дидактичні модулі в межах навчальної дисципліни, забезпечувати логічний зв´язок між окремими модулями, дозувати навчальний матеріал і види завдань, визначати рівень "вартості" того чи того модуля в балах та ін.

Методи: пояснювальний, ілюстративний, практичного застосування, дидактичний, заохочення, покарання.

Засоби: підручники, електронні носії, зошити, конспекти, індивідуальна робота, схеми, презентації, препарати.

Контроль: спостереження, індивідуальна робота, самостійна робота, модульні роботи, практичні роботи, лабораторні роботи, тестування.

Оцінювання:

Оцінка ECTS	Оцінка занаціональною системою	Оцінка за системою ДУЕП
A-відмінно	відмінно	90-100
B-дуже добре	добре	82-89
C-добре	добре	75-81
D- задовільно	задовільно	65-74
E-достатньо (задовольняє мінімальні критерії)	задовільно	60-64
Fx	незадовільно	35-59
F-незадовільно (потрібна додаткова робота)	недопущено	1-34

Таким чином, проблемне навчання — вищий ступінь (порівняно з пояснювально-ілюстративним) організації пізнавальної діяльності. Він зумовлений більш високим рівнем суспільно-економічного поступу і сприяє інтелектуальному розвитку особистості. Проте не слід відкидати й пояснювально-ілюстративний тип навчання. Тут має діяти відчуття міри. У рамках пояснювально-ілюстративного навчання доцільно широко використовувати елементи проблемності з урахуванням особливостей навчальної дисципліни й виучуваної теми.

Останнім часом в Україні під керівництвом професора А.В. Фурмана розробляється модульно-розвивальний тип навчання. Він увібрав у себе надбання інших типів, але передусім зорієнтова­ний на розвиток інтелектуальних можливостей тих, хто навчається, на засадах гуманізму. Модульне навчання спрямоване на інтенсифікацію навчально-виховного процесу за рахунок більш ефективного використання розумового потенціалу студентів.