77. Охарактеризуйте види емоційних станів.

Серед видів емоціональних станів виділяють наступні: афекти, стрес і фрустрацію, настрій, пристрасть.

Афект – короткочасний інтенсивний яскравий емоційний стан, що має беззвітний і дифузний характер. Афект може бути викликаний як природніми, так і суспільними подіями. Афекту не можна давати розвиватися. Але в той же час не варто зловживати подавленням афективних станів, особливо позитивних, так як це перешкоджає нормальному функціонуванню психіки та підриває здоров’я.

Стрес – це стан емоційного напруження, зумовлений неочікуваним, загрозливим чи особливо значущим ситуаціям, у котрих відбувається мобілізація усіх ресурсів організму і психіки. Діапазон емоційних проявів при стресі великий: від слабкого хвилювання до виснаження і навіть дезорганізації психічних функцій.

Стрес існує у трьох формах: імпульсивній, генералізованій і гальмівній.

Фрустрація – це різновид стресу, викликаний безуспішними спробами досягнути бажаного. Причина фрустрації називається «фрустратор». В буденній свідомості фрустрація переживається як невдача. Надзвичайно важливо виховати у собі стійкість до стресів і фрустрації.

Настрій – це відносно слабко виражений і нестійкий емоційний стан.

Настрій властиво відчувати як до окремих людей, так і людських співтовариств.

Пристрасть – це інтенсивне, стійке, домінуюче над всіма іншими емоційними станами, що підкорюють собі діяльність і поведінку людини. Причини формування пристрасті різноманітні. Це можуть бути зовнішні збудники і внутрішні, і організмічні. Як і у всіх психічних станах виділяються низькі та піднесені пристрасті.

Пристрасть відрізняється слабкою керованістю і вибірковим відношенням до світу, зосередження уваги людини виключно на соєму предметі.

78. Дайте порівняльну характеристику поняттям „емоції” та „почуття»

ПОЧУТТЯ АБО ЕМОЦІЇ- це переживання людиною свого ставлення до того, що її

оточує, що вона робить, до інших людей та самої себе. В емоціях і почуттях людина виявляє своє ставлення до змісту пізнаваного. Почуття й емоції залежать від особливостей відбиваних предметів. Між людиною і навколишнім світом складаються об'єктивні відносини, що стають предметом почуттів і емоцій. В емоціях і почуттях виявляється також задоволеність або незадоволеність людини своєю поведінкою, вчинками, висловленнями, діяльністю. Емоції і почуття — це своєрідне особистісне ставлення людини до навколишньої дійсності і до самої себе. Почуття й емоції не існують поза пізнанням і діяльністю людини. Вони виникають в процесі діяльності і впливають на її протікання. Джерелами емоцій і почуттів служать об'єктивно існуючі предмети і явища, виконувана діяльність, зміни, що відбуваються в нашій психіці й організмі. Своєрідність емоцій і почуттів визначається потребами, мотивами, прагненнями, намірами людини, особливостями її волі, характеру. Зі зміною якого-небудь з цих компонентів змінюється ставлення до предмета потреби. У цьому виявляється особистісне ставлення людини до дійсності.

79. ОПИШІТЬ ВИЩІ ЕМОЦІЇ ЛЮДИНИ - ПОЧУТТЯ.

Почуття - це специфічні людські, узагальнені переживання ставлення до людських потреб, задоволення або незадоволення яких викликає позитивні або негативні емоції - радість, любов, гордість або сум, гнів, сором тощо.

В якості почуття виявляється ставлення особистості до праці, подій, інших людей, до самої себе. За якістю переживань відрізняють одні емоції і почуття від інших, наприклад радість від гніву, сорому, обурення, любові тощо.

1.  Почуття завжди усвідомлюються.

2.  Відносно стійкі.

3.  Виявляються в конкретних емоціях.

4.  У структуру окрім емоцій входить узагальнене відношення.

5.  Носять предметний характер.

6.  Утворюють ряд рівнів - від безпосередніх до вищих.

7.  Носять історичний характер.

8.  Грають соціалізуючу роль (їх виховують).

80. ОПИШІТЬ ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЕМОЦІЙ.

Емоції є результатом діяльності мозку, їх виникнення викликане змінами, які відбуваються у зовнішньому світі. Ці зміни приводять до підвищення або зниження життєдіяльності, пробудження одних потреб і згасання інших, до змін у процесах, що відбуваються в організмі.

Фізіологічні процеси, характерні для емоцій, мають своїм підґрунтям як складні безумовні, так і умовні рефлекси, а тому переживання почуттів людиною є завжди результатом спільної діяльності корі і підкіркових центрів. Чим більшу значущість для людини набувають зміни, які відбуваються навколо неї, тим більш глибокими є переживання почуттів. Перебудова систем тимчасових нервових зв’язків, які внаслідок цього виникають, викликають процеси збудження, які, поширюються по корі великих півкуль, захоплюють підкіркові центри фізіологічної діяльності організму: дихання, серцево-судинної системи, травлення тощо. Тому збудження підкоркових центрів викликає успішну діяльність деяких внутрішніх органів. У зв’язку з цим переживання почуттів супроводжується змінами ритму дихання, серцевої діяльності, змінами кровопостачання окремих частин тіла, порушення функціонування секреторних залоз (сльози від горя, пересихання в роті від хвилювання).

Емоції пов’язані з функціонуванням деяких центрів, розміщених у таламусі та гіпоталамусі, у лімбічній системі (її називають «емоційним мозком»).