Механізми забування:

Витіснення - забування, мотивоване неусвідомлюваними причинами. Підсвідомість людини блокує страшні або спогади, що несуть в собі загрозу. Вилучення з довготривалої пам'яті спогадів про травмуючі події часто пов'язане з болісними переживаннями, тому кожна людина в якійсь формі витісняє деякі спогади.

Придушення - свідоме зусилля, спрямоване на те, щоб не розмірковувати про якусь подію.

Інтерференція - особливе спотворення інформації. Людина забуває тому, що нова інформація змішується з уже наявними спогадами. Преактивна інтерференція - старі спогади блокують відтворення нових даних. Реактивна - нові знання блокують відтворення старих.

Амнезія - крайня форма витіснення. Симптоми амнезії полягають у втраті особистих спогадів.

Порушення пам'яті - амнезії - можуть бути викликані різними причинами. В даний час всі порушення пам'яті діляться на:

Гіпомнезії - ослаблення пам'яті. Ослаблення пам'яті може виникнути з віком або / і як наслідок будь-якого мозкового захворювання (склерозу мозкових судин, епілепсії і т. д.).

Гіпермнезіі - аномальне загострення пам'яті в порівнянні з нормальними показниками, спостерігається набагато рідше. Люди, що відрізняються цією особливістю, забувають події з великими труднощами (Шерешевський)

Парамнезії, які передбачають помилкові або спотворені спогади, а також зміщення теперішнього і минулого, реального і уявного.

Особливо виділяється дитяча амнезія - втрата пам'яті на події раннього дитинства.

67. ОБҐРУНТУЙТЕ ЗНАЧЕННЯ ДИНАМІЧНОГО СТЕРЕОТИПУ ДЛЯ ФІЗІОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УВАГИ

Велике значення для організації уваги має вироблення динамічних стереотипів. Коли суб’єкт, виконуючи будь-яке завдання, не допускає неуважності, у нього відносно легко формується оптимальний осередок збудження. Динамічний стереотип неуваги важко змінити.

68. ОПИШІТЬ СПЕЦИФІКУ РОЗВИТКУ УВАГИ НА РІЗНИХ ВІКОВИХ ЕТАПАХ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ ВІД НЕМОВЛЯТИ ДО РАННЬОЇ ЮНОСТІ

Перші тижня-місяці життя. Поява орієнтовного рефлексу як об'єктивного, вродженого ознаки мимовільної уваги дитини.

Кінець першого року життя. Виникнення орієнтовно-дослідницької діяльності як засобу майбутнього розвитку довільної уваги.

Початок другого року життя. Виявлення зачатків довільної уваги під впливом мовних інструкцій дорослого, напрямок погляду на названий дорослим предмет.

Другий-третій рік життя. Досить гарний розвиток зазначеної вище первинної форми довільної уваги.

Чотири з половиною-п'ять років. Поява здатності направляти увагу під впливом складної інструкції дорослого.

П'ять-шість років. Виникнення елементарної форми довільної уваги під впливом самоінструкціі (з опорою на зовнішні допоміжні засоби).

Шкільний вік. Подальший розвиток і вдосконалення довільної уваги, включаючи вольове.

69. Назвіть та охарактеризуйте сутність найтиповіших порушень волі.

Абулія — порушення волі, часткова або повна відсутність бажань і спонукань до дій. Абулія може бути вродженою (при тяжких випадках олігофренії) або внаслідок вольового зниження при певних психічних захворюваннях (при депресіях, станах ступору, органічних пошкодженнях головного мозку, шизофренії, певних формах наркоманії).

Нарпимер, врач говорит больному абулией: «поднимите руку», но больной не поднимает руку, а только повторяет слова: «поднимите руку», отчётливо понимая, что надо сделать, он не способен это выполнить, т.к. нарушена работа высших корковых отделов долей мозга.

Апатія — медичне поняття, що означає хворобливий стан, який характеризується байдужим ставленням до навколишнього, зникненням зовнішніх проявів емоційних реакцій, цілеспрямованої активності. Є звичайною реакцією на депресію, може викликатись деякими препаратами.

Апраксія — порушення довільних рухів та дій з предметами, що виникають при локальних порушеннях вторинних та третинних полів рухового аналізатора та не супроводжуються елементарними руховими розладами (паралічі, парези, тремор).

При апраксії хворі не можуть навіть виконувати такі прості речі, як вдягатися, втрачають здатність користуватися побутовими приладами.

Гіпобулія - загальне зниження волі. Слід враховувати, що у хворих з гіпобулією пригнічені всі основні потяги, включаючи і фізіологічні. Спостерігається зменшення апетиту. Лікар може переконати пацієнта в необхідності , але той приймає їжу неохоче і в малих кількостях. Зниження сексуального потягу проявляється не тільки падінням інтересу до протилежної статі, а й відсутністю уваги до власної зовнішності. Хворі не відчувають потреби у спілкуванні, обтяжуються присутністю сторонніх і необхідністю підтримувати бесіду, просять залишити їх самих. Придушення інстинкту самозбереження виражається в суїцидальних спробах. Характерно почуття сорому за свою бездіяльність і безпорадність.

Гіпобулія є проявом депресивного синдрому. Придушення потягів при депресії - тимчасове. Купіювання нападу депресії призводить до відновлення інтересу до життя, активності.

Гіпербулія – стан надмірної активності з великою кількістю різноманітних, часто змінюваних спонукань до діяльності, а також імпульсивним прагненням до негайного досягнення мети. Діяльність в цілому виявляється малопродуктивною через швидку заміни одних цілей іншими, домінування ситуативних реакцій (польове поведінка).

Збільшення апетиту призводить до того, що хворі, перебуваючи у відділенні, негайно з'їдають принесену їм передачу і часом не можуть утриматися від того, щоб не взяти продукти з чужої тумбочки. Гіперсексуальність проявляється підвищеною увагою до протилежної статі, залицяннями, нескромними компліментами. Пацієнти намагаються привернути до себе увагу яскравою косметикою, помітним одягом, довго стоять біля дзеркала, приводячи до порядку волосся, можуть вступати в численні випадкові статеві зв'язки. Спостерігається виражений потяг до спілкування.

Важливо враховувати, що одночасне підвищення волі, як правило, не дозволяє хворим робити очевидно небезпечні і грубі протиправні дії, сексуальне насильство. Хоча такі люди зазвичай не становлять небезпеки, вони можуть заважати оточуючим своєї нав'язливістю, метушливістю, поводитися необережно, неправильно розпоряджатися майном. Гіпербулія - характерний прояв маніакального синдрому.

Парабулія - патологія поведінки, яка випливає з порушення механізмів формування мотивів. Мотив при цьому не формується або є неадекватним внутрішній природі потреби.