Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Готовимся к экзамену.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
715.78 Кб
Скачать

46. Дайте визначення чутливості й охарактеризуйте закон вебера-фехнера.

Чутливість - це властивість аналізатора реагувати на відповідний подразник. Спеціальні дослідження показали, що подразник викликає в призначеному для нього аналізаторі відчуття тільки тоді, коли володіє достатньою силою та інтенсивністю. Мінімальна інтенсивність подразника, здатна викликати відчуття, називається нижнім абсолютним порогом відчуття. Максимальна інтенсивінсть подразника, здатна викликати больові відчуття у призначеного для даного подразника аналізатора, називається верхнім абсолютним порогом чутливості. Крмі абсолютного порогу чутливості існує ще й поріг розрізнення. Поріг розрізнення - це мінімальний приріст сили подразника, при якому змінюється інтенсивність відчуття. Поріг розрізення для кожного аналізатора - величина постійна. Так, для слухового аналізатора поріг розрізення дорівнює 1/10, для зорового 1/60. Це означає: для того, щоб людина відчула звук як більш гучний, його сила має збільшитись на 1/10 в порівнянні з початковою. Інакше людське вухо не помітить різниці. На своєрідності порогів розрізнення грунтується один з основних законів, що стосуються відчуттів. Він названий за іменами німецьких вчених, які вперше сформулювали його в середині ХІХ століття: Ернста Вебера та Густава Фехнера. Закон Вебера-Фехнера відображає тенденцію до більш повільного росту сили відчуття в порівнянні з ростом сили подразника. Точне його формулювання таке: сила відчуття знаходиться в логарифмічній залежності від сили подразника, а саме: зміна сили відчуття пропорційна десятковому логарифму сили подразника. Ця логарифмічна залежність надзвичайно важлива для розроблювачів теле- та відеоапаратури, оскільки допомагає обчислити, наскільки інтенсивним має бути сигнал, щоб він відчувався точно та без спотворень.

47. Охарактеризуйте фізіологічну основу сприймання.

За своєю природою сприймання як і відчуття має рефлекторний характер. В своїх роботах І.П.Павлов показав, що в основі сприймання лежать умовні рефлекси, які утворюються в корі великих півкуль при дії на органи чуття людини різноманітних комплексних подразників. У порівнянні з відчуттями сприймання є вищою формою аналітико-синтетичної діяльності мозку. В основі сприймання лежать два види нервових зв'язків, а саме: нервові зв'язки, що утворюються в межах одного аналізатора, коли діючий на рецептор подразник є однієї модальності, і між аналізаторні зв'язки, коли діючий подразник є комплексним. Наприклад, в основі сприймання музикальної мелодії лежать внутріаналізаторні нервові зв'язки. При сприйманні учнем на уроці навчального матеріалу він бачить вчителя, слухає його розповідь і робить записи в зошиті Комплекс діючих подразників викликає збудження у слухових, зорових і рухових рецепторах, які передаються в мозкові центри. В результаті дії кори великих півкуль утворюються складні системи тимчасових нервових зв'язків, що забезпечують цілісність сприймання. В цьому випадку в основі сприймання лежать між аналізаторні тимчасові зв'язки. Важливу функцію в процесі людського сприймання виконує друга сигнальна система. Вона визначає зміст людського сприймання, позначає предмет, надає сприйманню людини довільний характер. Таким чином, фізіологічною основою сприймання є системи внутріаналізаторних і між аналізаторних нервових зв'язків, що забезпечують необхідну цілісність і предметність сприймання.