1. ДАЙТЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПСИХІКИ І ПЕРЕРАХУЙТЕ ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ, ВЛАСТИВОСТІ Й СТАНИ

Психіка – функція мозку, що полягає у відбитку об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється життєдіяльність організму.

Види психічних процесів

Пізнавальні: Відчуття Сприйняття Мислення Свідомість Мова Увага Пам'ять Уява Представлення

Емоційно-мотиваційні: Емоції і Почуття Психічний стан Мотивація Воля Проактивність

Особистісні характеристики: Характер Темперамент Моторика Інтелект

Види психічних властивостей

1. Атрибути – це невід’ємні властивості, без яких людину не можна уявити і без яких вона не може існувати (стать, вік, темперамент, здоров’я, мова, спрямованість). 2. Риси – це стійкі властивості, що проявляються постійно, їх дуже багато (розум, наполегливість, сміливість, ніжність, самостійність тощо). 3. Якості – це ті властивості, які мають різний ступінь вияву залежно від умов ситуацій (здібності, сприйняття, пам’ять, мислення тощо).

Усі психічні стани підрозділяються на чотири види:

1. Мотиваційні (бажання, прагнення, інтереси, потяги, пристрасті).

2. Емоційні (емоційний тон відчуттів, емоційний відгук на явища дійсності, настрій, конфліктні емоційні стани - стрес, афект, фрустрація).

3. Вольові стани - ініціативності, цілеспрямованості, рішучості, наполегливості (їхня класифікація пов'язана зі структурою складної вольової дії).

4. Стани різних рівнів організованості свідомості (вони виявляються в різних рівнях уважності).

2. Вкажіть часові рамки етапів розвитку психології й охарактеризуйте донаукову стадію її становлення.

В історії психології можна виділити наступні стадії:донаукова, переднаукова, природничо-наукова, стадія наукової спеціалізації. Найдовше тривав донауковий етап.

1.Донауковий етап можна відраховувати від дати 15-20 тис. років до н.е.

(перехідний період)З 5 століття н.е. до 15 ст. н.е. побутували погляди, згідно яким сутність людини можна пізнати не через роздуми, а через Вищу істоту, тобто Бога. У цей час з’являється схоластике

2.Переднауковий етап – 15- поч.19 ст. н.е.

3.Природничонауковий етап – поч. 19-… Природничонауковий етап становлення психології оформився у 1879 році, коли у Лейпцигу Вільгельмом Вундтом (1832-1920) було створено першу в світі лабораторію експериментальної психології.

4.Наукова спеціалізація – увесь розвиток психології після природничо-наукового етапу представляє собою поглиблення спеціалізації, тобто виникнення різних відгалужень, та диференціації, тобто виникнення і розвиток різних наукових шкіл.

Донаукова стадія.

Перші уявлення про психіку бкли тісно пов’язані з початковими формами релігії – анімізмом та магією. Згідно анімізму усе в світі має душу. А отже на все можна впливати явно чи опосередковано. Вплив на всі явища природи та на всі живі істоти, що припускає вплив на їх «душу» називається магією.

Величезний вклад в донаукове уявлення про психіку внесли мудреці Древньої Індії, Древнього Китаю та Древнього Близького Сходу. Приблизно протягом останніх 5 тис років до н.е. медики Древнього Китаю та Індії виділили психологічні типи людей за перевагою крові(сильний, як тигр), енергії Ци (неврівноважений, як мавпа), слизу(повільний, як слон). На їх думку головний орган психіки знаходився в серці.

Розквіт донаукових уявлень про психіку приходиться на античну епоху, тобто з 6 ст. до н.е. в Древній Греції і Древньому Римі. Це пов’язано з переходом від бронзи до заліза у сфері виробництва, інтенсивним ростом торгівлі, широким застосуванням рабської праці та завоюванням нових територій.

Аристотель вважав розум джерелом руху, а «разум» тією властивістю людини, що відрізняє її від тварини. Аристотель сформулював положення, згідно до якого душа є продовженням тіла

Гіпократ і Гален розробили правила моральної поведінки лікаря, засновані на дотриманні принципів поваги до людини і вперше описали будову людського організму, акцентувавши увагу на психологічних відмінностях людей.

3. ПЕРЕРАХУЙТЕ ОСНОВНІ ДОСЯГНЕННЯ ДОНАУКОВОГО ЕТАПУ РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЇ

Шлях розвитку уявлень про психіку можна розділити на два періоди — донауковий і науковий. У донауковий період психіку розглядали як душу. Первісні люди за допомогою поняття душі пояснювали такі явища, як сон, втрата свідомості, психічні захворювання, смерть тощо. Душа розглядалась як окрема щодо тіла сутність, тотожна йому за формою. Вона залишає тіло під час сну або по смерті і живе поза тілом з тими самими потребами і заняттями, що й при тілесному житті. Поняття душі посідає належне місце у міфології та релігії.

4. ВКАЖІТЬ ОСНОВНІ ВІДКРИТТЯ ПРИРОДНО-НАУКОВОГО ЕТАПУ РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЇ

В історії психології, яка досліджує процес становлення психологічних знань та уявлень, виокремлюють кілька основних підходів до визначення меж та етапів розвитку психології.

Відповідно до першого підходу, психологія має тривалу передісторію і коротку історію, яка починається з другої половини XIX ст. (Г. Еббінгауз). Розвиток психології поділяють на два етапи: передісторія (до кінця першої половини XIX ст.) та історія (з другої половини XIX ст.).

Представники другого підходу вважають, що розвиток психологічної думки потрібно розділити на три етапи:

1-й етап - донаукова (міфологічна) психологія - коли панували анімістичні уявлення про душу;

2-й етап - філософська психологія - коли психологія була частиною філософії, об'єднана з нею спільним методом (від античності до XIX ст.);

3-й етап - власне наукова психологія, з другої половини XIX ст. (тобто саме тим часом, коли, за Еббінгаузом, починалася вся історія психології). Цей період пов'язують із застосуванням у психології об'єктивного методу (експерименту), запозиченого в природничих наук, який дав їй змогу відокремитися від філософії. Цей підхід сьогодні е найпоширенішим. Недолік його у тому, що наукову психологію протиставляють усій попередній.

Третій підхід - культурологічний - розвиток психологічної науки розглядає в контексті розвитку людської культури загалом. До цього підходу належить вчинкова концепція в історії психології, яку розробив український учений В. А. Роменець. Згідно з цим підходом, етапи розвитку психології виокремлюють за історичними епохами: психологія Міфологічного періоду, психологія Античності, психологія Середньовіччя, психологія Відродження, психологія епохи Бароко, психологія Просвітництва, психологія Сцієнтизму (епохи, що бере початок у ХГХ ст., у якій, до речі, живемо й ми, її назва походить від лат. "scientia" — наука, і відображає ту рушійну силу, яку має наука в сучасній культурі).

5.ОСНОВНІ МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЇ. СПОСТЕРЕЖЕННЯ, ЕКСПЕРИМЕНТ Об’єктом спостереження є поведінка особистості в найрізноманітніших її зовнішніх виявах, коли реалізуються усвідомлювані та неусвідомлювані внутрішні психічні стани, переживання, прагнення. Спостереження може бути звичайним (бачення, слухання) та інструментальним, коли бачене й почуте в поведінці людини фіксується за допомогою фото-, кіноапарата або магнітофона.

Щоб спостереження набрало наукового характеру, воно має відповідати певним вимогам: - бути цілеспрямованим, а не випадковим; - здійснюватися планомірно й систематично; - бути забезпеченим достатньою інформацією про спостережуване явище (якомога більшою кількістю фактів); - точно фіксувати результати спостереження. Експеримент є одним з основних методів психології. Особливість його полягає в тому, що дослідник сам створює умови, за яких досліджуване явище виникає неодмінно й закономірно. Розрізняють експерименти лабораторний та природний. Перший проводиться у спеціальних психологічних лабораторіях за допомогою відповідної апаратури, другий — у звичайних для піддослідного умовах діяльності (у класі, під час роботи). Природний експеримент, як і лабораторний, проводиться за певною програмою, але так, щоб учень не знав, що його досліджують, і розв’язував свої завдання спокійно, у звичному для нього темпі, з притаманними йому характерологічними особливостями і ставленням до навчальних, трудових, спортивних та інших доручень.