12. Види виборчих систем.

Виборча система — це порядок формування виборних органів держави та органів місцевого управління (самоврядування) на основі конституції та законів. Розрізняють такі виборчі системи: мажоритарна, пропорційна, змішана.

Виборча система - механізм розподілу представницьких мандатів відповідно до підсумків голосування.

Виборчі системи розрізняють як мажоритарні, пропорційні і змішані.

Мажоритарна (більшість) - за цією системою обраним вважається кандидат або партійний список, що переміг на підставі більшості поданих голосів у виборчому окрузі.

1) Абсолютна більшість - 50% +1 голос.

2) Відносна більшість - переможець той, хто набрав більшість голосів за конкурентів.

3) Кваліфікована більшість - встановлюється законодавством.

Пропорційна виборча система передбачає проведення виборів за партійними списками.

Види пропорційних систем:

1) з жорсткими списками - голосують за список партії.

2) з преференціями - не лише за список, але й роблять помітку проти того члена партіїза якого він хоче проголосвати.

3) напівжорсткі - голосують або за список вцілому або за преференціми.

Змішана - частина система обирається за можоритарною, а частина за пропорційною.

Куринальна - була в Австрії та Росії, депутати обиралися від курії (груп торгівельних плат, сільських громад тощо).

13. Суспільні функції засобів масової інформації.

ЗМІ – розгалужена мережа інститутів, каналів комунікацій, установ, які забезпечують системний збір, обробку і поширення інформації на масову аудиторію.

Функції ЗМІ:

1) інформаційна – отримання і розповсюдженні відомостей найбільш важливих для влади і громадян.

2) просвітницька функція – спрямована на збагачення знань. задоволення потреб репіцієнтів щодо певного кола питань або галузі знань.

3) аксіологічна (порівняльна).

4) функції соціалізації – засвоєння людиною політичних норм.

5) контрольно-критична функція.

6) мобілізаційна функція – проявляється у спонуканні людей до вчинення певних політичних дій чи бездіяльності.

7) комунікативна.

8) прогностична (футурологічна).

9) політичне маніпулювання - приховане управління політичною свідомістю та поведінкою людей з метою примусити їх до дії або бездіяльності всупереч власним інтересам.

14. Політичні та правові ідеї козацько-гетьманської держави.

І У 14-16 столітті політичні події розвивалися у несприятливому у Київської Русі напрямку, після татаро-монгольської навали Київська Русь перестала існувати як самостійна держава.

Іван Вишенський (16-17 століття) виступав з критикою влади та шляхти, висунув ідею рівності всіх людей перед богом, заперечував абсолютизм як духовної так і світської влади.

Петро Могила (1597-1647) розвинув ідею верховенства православної церкви, виступив за підвищення ролі церкви у державі, був проти втручання держави у церковні справи.

Велике значення для характеристики політичної думки другої половини 17 століття має "Синопсис" – перший короткий нарис історії України. Автор Синопсиса – рішучий прихильних сильної центральної політичної влади, схвально ставився до князів, які боролися за об'єднання земель в сильну могутню державу.

Особливе значення для незалежної України мав Зборівський договір (1649 рік) між Хмельницьким та польським королем. До важливих документів цього часу можна віднести Березневі статті, Гадяцьський трактат, Конституція Пилипа Орлика (Пакт і конституція прав і вольностей війська запорізького). Березневі статті визначали становища України після возз'єднання з Росією, вони передбачали збереження козацьких та міщанських прав, право українців обирати гетьмана, вирішувати питання міжнародної політики, об'єднання держав в першу чергу за для отримання воєнної допомоги.

Просвітницький напрям у політиці знайшов глибоке відображення в працях Феофана Прокоповича (1681-1736). Козацькі літописи Григорія Граб'янки та Самійла Величка. У них любов до батьківщини, ненависть до іноземних гнобителів.

Скасування гетьманщини у 1764 році також отримало відображення в політичній думці, зокрема Семен Дівович написав "Розмова Великоросії з Малоросією", відстоював право України на автономію. Григорій Сковорода вважав політичну свободу ціллю життя, боротьба проти релігійної нетерпимості.