89. Виникнення політичних партій, їх суть і функції.

Термін партія (частина) відомий з давніх часів. Існує декілька точок зору щодо часу становлення партій. Згідно з однією з теорій партії існували з того часу коли з'явилася така діяльність як політика. Європейські політологи вважають, що партії з'явилися з установленням загального виборчого права. Англо-американські політологи появу партій відносять до 17-18 століття.

Вебер, три етапи становлення:

1) партії, як групи політичної еліти (стародавні Греція та Рим).

2) партії, як політичні клуби, що залучали до своєї діяльності впливових людей.

3) масові партії сучасного типу.

Політична партія – добровільна, громадсько-політична організація певних соціальних верств населення, яка склалася на ідеологічній основі та у своїй діяльності спрямована на завоювання, утримання та використання політичної влади.

Причини виникнення партій:

1) загострення суспільних конфліктів.

2) соціальна нерівність.

3) причини національного характеру.

4) різні погляди на політичний устрій.

Ознаки політичної партії:

1) зв'язок партії з певним класом або соціальною групою.

2) наявність певної ідеології.

3) існування організаційної структури (членство, субординація, партійний апарат тощо.).

4) установка на завоювання, утримання та використання політичної влади.

5) підтримка політики партії тими верствами суспільства, інтереси яких захищає партія.

Структура партії:

1) лідери партії.

2) партійний апарат.

3) ідеологи партії.

4) рядові члени партії.

Істотну роль відіграють партійний електорат, симпатики і меценати (безкорисливе надання коштів).

Функції партії:

1) ідеологічна - виявлення та обґрунтування інтересів людей об'єднаних в партію..

2) політична – практична участь партії в боротьбі партії за влади.

3) організаторька – практична реалізація.

Є функції внутрішні та зовнішні.

Внутрішні: набір нових членів, поповнення партійної каси, врегулювання відносин між первинними структурами і елітою партії.

Зовнішні: політична соціалізація (процес засвоєння особою знань, досвіду і духовних цінностей) громадян, боротьба за владу і її здійснення, кадрова функція, відносини з іншими політичними партіями.

90. Основні тенденції у світовому політичному процесі. Міжнародні відносини. Міжнародна політика.

Під міжнародними відносинами розуміють системну сукупність політичних, економічних, соціальних, дипломатичних, правових, військових, гуманітарних зв'язків та відносин між основними суб'єктами світового співтовариства.

Такими суб'єктами є: народи, держави, суспільні сили, рухи та організації.

Міжнародні відносини характеризуються:

1) їх невладний характер.

2) система міжнародних відносин має децентралізований характер.

Основним засобом розв'язання суперечностей у міжнародних відносинах є консенсус.

У міжнародних відносинах більшу роль ніж у внутрішніх відносинах відіграє суб'єктивний чинник, особлива діяльність керівників держав у розв'язанні суперечностей.

Поділяють міжнародні відносини на два типи:

1) відносини, які ґрунтуються на балансі сил.

2) відносини, що спираються на баланс інтересів.

Види міжнародних відносин розрізняють:

1) за сферою суспільного життя (економічні , політичні, ідеологічні, військово-стратегічні).

2) за суб'єктами взаємодії (міждержавні, між партійні, між неурядовими асоціаціями).

3) за ступенем розвитку (високий, середній, низький).

Міжнародні відносини здійснюються на таких рівнях як глобальний, регіональний (африканський, азіатський), локальний (північно-американський).

З точки зору ступеню напруженості можна говорити про їхні стани – стабільності, суперництва, ворожнечі, довіри, співробітництва, війни тощо.

Основними напрямками розвитку :

1) рух до єдиного народного господарства.

2) глобалізація вільної торгівлі.

3) утвердження глобального стилю життя.

4) розвиток біології.

5) перехід від конфронтації до партнерства.

Міжнародна політика – сукупність дій політичних суб'єктів у відносинах виключно між державами та на міжнародній арені в цілому.

Міжнародна політика - взаємовідносини між двома та більше державами.

Світова політика – зкоординована діяльність держав по вирішенню спільних глобальних проблем людства – запобігання застосування і поширення зброї масового знищення, боротьба з небезпечним забрудненням планети, з глобальним потеплінням, боротьба з бідністю, з організованою наркоторгівлею, міжнародним тероризмом, поширенням небезпечних хвороб.

Функції:

1) оборонна.

2) регулятивна.

3) інформаційна.

4) представницька тощо.

здійснюється на таких принципах - мирне співіснування, рівність держав, неприпустимість застосування сили, непорушність державних кордонів, територіальна цілісність держав тощо.

Види засобів за допомогою яких здійснюється міжнародна політика держави:

1) інформаційно-пропагандиські.

2) економічні.

3) військові.

4) політичні.