82. Політична думка Стародавнього Риму. Характерні риси, основні представники.

Історія давньоримської політичної думки охоплює ціле тисячоліття до V ст. н. є. У загальнотеоретичному плані ця думка перебувала під значним впливом відповідних учень давньогрецьких мислителів, передусім Сократа, Платона та Арістотеля.

Марк Туллій Цицерон Держава - об'єднання людей не тільки за спільністю інтересів, а й певний правовий утвір, загальний правопорядок. Сім'я -> Муніципія -> Держава.

Прості форми правління: монархія, аристократія, демократія. Правильна – змішання цих трьох видів.

Природне право виникло раніше ніж будь-який закон. Закони встановлені людьми не можуть порушувати порядку в природі.

Сенатська республіка: царська влада – повноваження консулів; аристократія - сенат; народна влада – народні збори.

Обов'язки ідеального громадянина:

1) громадянин не повинен шкодити іншим.

2) не повинен порушувати чужу власність.

3) допускати інші несправедливості.

4) надавати допомогу тим, хто зазнав несправедливості.

5) працювати для загального блага.

6) захищати Батьківщину як воїн.

Аврелій Августин (354-430) Блаженний, праця "Про град Божий".

Гріховність земного державно-правового життя виявляється у пануванні людини над людиною, у відносинах управління й підкорення, панування і рабства. Такий стан він називає "природним порядком" людського життя і критикує його з релігійно-ідеальних позицій божественного порядку та його земного прообразу у вигляді християнської церкви. Гріховний порядок світу має тимчасовий характер і триватиме до другого пришестя Христа й судного дня, коли встановиться "царство небесне".

Спільність людей може бути народом і державою лише тоді, коли ґрунтується на праві, поєднаному з утіленою в Богові справедливістю.

Форми державного правління Августин розрізняє залежно від обов'язків, покладених на верховну владу. Головними з них він вважає моральні й релігійні обов'язки, зокрема повагу до Бога і до людини. Він вважає прийнятними всі форми правління в тому разі, якщо в державі зберігаються втілена у праві справедливість і повага до релігії. Несправедливого правителя, як і несправедливий народ, він називає тираном, а несправедливу аристократію - клікою.

83. Форми державного правління.

Форми державного правління – спосіб організації державної влади, зумовлений принципами формування і взаємовідносин вищих органів влади.

Є дві основні форми правління:

1) монархія (типи абсолютна і конституційна). Конституційна монархія є у двох видах: дуалістична і парламентська. Дуалістична монархія характеризується наявністю двох політичних установ (монархії та парламенті). У парламентській монархії влада монарха істотно обмежена (він царює, але не править). Теократична монархія, спадкова, виборна тощо.

2) республіка (справа суспільна, типи: президентська, парламентська, напівпрезидентська) – всі вищі органи влади або обираються, або формуються загальнонаціональною представницькою установою.

84. Етнонаціональна політика в Україні.

На сучасному етапі розвитку України національно-етнічна сфера стає невід'ємним виміром суспільно-політичних реалій. У зв'язку з цим етнонаціональний розвиток українського суспільства потребує адекватного забезпечення політичними засобами і механізмами.

Першочерговими потребами є:

1) наукове осмислення вітчизняної етнонаціональної самоорганізації, проблем національної державності й державного управління національною структурою;

2) формування соціально-політичних важелів розв'язання суперечностей у сфері етнонаціональних відносин;

3) всебічний аналіз існуючих форм національного об'єднання і моделювання нових, їх реалізація в поєднанні з фундаментальними цінностями українського демократичного самовідродження.

Вирішення національного питання в Україні на сучасному етапі можна визначити як:

а) суверенізацію особистості, втілення в життя національних прав людини;

б) політико-правове закріплення демократичного розвитку української нації;

в) забезпечення колективних прав етнічних меншин.