73. Політико-правові погляди Цицерона.

Держава - об'єднання людей не тільки за спільністю інтересів, а й певний правовий утвір, загальний правопорядок

Сім'я -> Муніципія -> Держава.

Прості форми правління: монархія, аристократія, демократія. Правильна – змішання цих трьох видів.

Природне право виникло раніше ніж будь-який закон. Закони встановлені людьми не можуть порушувати порядку в природі.

Сенатська республіка: царська влада – повноваження консулів; аристократія - сенат; народна влада – народні збори.

Обов'язки ідеального громадянина:

1) громадянин не повинен шкодити іншим.

2) не повинен порушувати чужу власність.

3) допускати інші несправедливості.

4) надавати допомогу тим, хто зазнав несправедливості.

5) працювати для загального блага.

6) захищати Батьківщину як воїн.

74. Конституція Пилипа Орлика.

Конституція Пилипа Орлика (1710) — договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська (від усієї старшини та козацтва конституцію Орлика підписав кошовий отаман Кость Гордієнко), який визначав права і обов'язки усіх членів Війська.

У вступі цього акта проголошувалось, що Україна повинна бути вільною державою.

Окремі статті обмежували владу гетьмана: державні справи гетьман мав вирішувати спільно з генеральною Радою, до якої також входили виборні депутати від полків.

Вирішення судових справ проти старшини передавалось генеральному судові.

Планувалось чітко розмежувати державний скарб і особисті фінанси гетьмана. Мала вільно обиратись полкова і сотенна старшина, а гетьман тільки затверджував її.

На гетьмана покладався обов’язок захищати козаків і посполитих від надмірних утисків, опікуватись козацькими вдовами та сиротами.

Цим актом мали бути скасовані оренди і стації, які збиралися з народу для утримання компанійського (сердюцького) війська. Конституція обумовлювала також права Православної Церкви, підпорядкованої константинопольському патріарху. Кордон України знову мав проходити, як за Хмельницького, по Случі.

Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту. Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною. У період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження.

75. Функції політики.

• ціннісно-орієнтаційну — політика виражає інтереси соціальних груп, дає поштовх до визначення колективних цілей, програм суспільного розвитку;

• управлінську — політика здійснює керівництво політичними й суспільними процесами в інтересах окремих соціальних груп і суспільства в цілому, дозволяє вирішити соціальні й політичні протиріччя;

• інноваційну, сутність якої полягає у сприянні реалізації певних інтересів, цілей і завдань. Саме політика створює нові форми організації, забезпечує зміну й розвиток суспільства;

• інтегруючу — здійснюючи управління різними сферами життя суспільства, політика як соціальний інститут інтегрує розвиток різних сфер суспільства;

• прогностичну — політика розробляє визначення перспектив суспільного розвитку, створення різноманітних моделей майбутнього стану економічної, політичної системи тощо;

• соціалізації — політика забезпечує формування особистості, її виховання і всебічний розвиток, розширення її світогляду

Толкотт Парсонс відносить до них визначення колективної мети суспільного розвитку, мобілізацію і прийняття рішень, збереження стабільності в суспільстві і розподіл ресурсів.

Французький політолог Рене Дебре вбачав функції політики у збереженні цілісності і стабільності суспільства; Девід Істон — в авторитарному привласненні цінностей.

Водночас політиці властиві й латентні функції. Американський соціолог, нобелівський лауреат, Роберт Кінг Мертон вважав, що у конкретному суспільстві окремі функції можуть бути нерозвиненими, за характером здійснення основних функцій можна визначити зрілість політичного життя суспільства і держави.