- •1. Сутність, структура та функції політики.
- •2. Громадські організації та рухи.
- •3. Політична система України. Структура і функції політичної системи.
- •5. Політичні ідеї в Україні кінця XIX поч. XX ст.
- •7. Суть конфлікту і кризової ситуації.
- •8. Внутрішня та зовнішня політика держави.
- •9. Суть і значення політичного лідерства в суспільстві.
- •10. Політика і сучасний розвиток українського суспільства.
- •11. Філософсько-політичні погляди Аристотеля. Демократизація і античність.
- •12. Види виборчих систем.
- •13. Суспільні функції засобів масової інформації.
- •14. Політичні та правові ідеї козацько-гетьманської держави.
- •15. Структура, ресурси та види влади.
- •16. Політичні погляди м.Грушевського.
- •17. Засоби масової інформації в Україні, проблема їх становлення і розвитку.
- •18. Зміст і завдання соціальної політики.
- •19. Предмет політології. Політологія в системі суспільних наук.
- •20. Політичне життя: суть і основні форми.
- •21. Суть економічної політики.
- •22. Поняття влади.
- •23. Кирило-Мефодіївське товариство про державно-політичний устрій. М.Костомаров. М Гулак, п.Куліш, т.Шевченко.
- •24. Стадії виборчого процесу.
- •25. Структура та функції політології. Методологія політології.
- •26. Теократичні вчення Фоми Аквінського.
- •27. Унітарна держава, її суть.
- •28. Глобальні політичні проблеми сучасності і шляхи її вирішення.
- •29. Основні концепції громадянського суспільства.
- •30. Законодавче закріплення влади, розподіл влади, її підконтрольність
- •31. Міфологічні витоки політичної думки Стародавнього світу.
- •33. Форми державного правління і державний устрій.
- •34. Уявлення про владу у Стародавньому Єгипті, Вавилоні, Китаї та Індії.
- •35. Політична філософія н. Макіавеллі. Поняття і суть макіавеллізму.
- •36. Політичні концепції в Києво-Могилянській академії. П.Могила, ф.Прокопович
- •37. Федеративна держава і її суть
- •38. Вибори: поняття, принципи
- •39. Економічна політика України і особливості її розвитку на сучасному етапі.
- •40. Політичний ідеал реформації. Погляди м. Лютера, т. Мюнцера
- •41. Основні шляхи і чинники формування політичної культури
- •42. Політичні погляди і .Канта і г.Гегеля.
- •43. Розвиток політичної думки в Київській Русі.
- •44. Політичні партії в Україні.
- •45. Нації і національні відносини в сучасному світі.
- •46. Політико-правдаі погляди г.Греція. Б.Спінози.
- •47. Динаміка конфліктів і кризових політичних ситуацій.
- •48. Проблеми демократизації сучасної України.
- •49. Політичні погляди утопічного соціалізму хуі-хуп ст. Томас Мор. Томаззо Кампанелла.
- •50. Формування і розвиток марксистської теорії. К.Маркс і ф. Енгельс.
- •51. Політичні конфлікти. Причини виникнення та способи їх розв'язання.
- •52. Функції політичної культури.
- •53. Типологія політичного лідерства
- •54. Елітарні концепції: г.Моска, в.Паретто.
- •55. Методи радикалізму у вирішенні політичної теорії та практики. Екстремізм, анархізм, тероризм.
- •56. Просвітництво, раціоналістичні і традиційні концепції політики і влади. Вольтер, Монтеск'є.
- •57. Україна на шляху побудови правової держави.
- •58. Політичні вчення сша в період боротьби за незалежність.
- •59. Характеристика ключових глобальних проблем сучасності.
- •60. Національне питання: і політичні принципи його вирішення.
- •61. Функції засобів масової інформації.
- •62. Політичні та правові ідеї в Росії в др. Пол. XVIII - поч. XIX ст.
- •63. Структура політики.
- •64. Поняття суб'єкту і об'єкту політики, їх взаємозв'язок, взаємообумовленість.
- •65. Поняття націоналізму, національного патріотизму.
- •66. Політичні вчення Нового часу. Жан-Жак Руссо.
- •67. Філософсько-політичні погляди Полібія. Демократія і античність.
- •68. Сутність політичної системи, її структура і функції.
- •3) Прогностична.
- •69. Основні причини виникнення міжнаціональних конфліктів і шляхи їх подолання.
- •70. Політичний режим. Суть тоталітарної держави.
- •71. Форми державного правління і державний устрій.
- •72. Демократія і засоби масової інформації: поняття, риси.
- •73. Політико-правові погляди Цицерона.
- •74. Конституція Пилипа Орлика.
- •75. Функції політики.
- •76. Політичні концепції Вебера.
- •77. Соціальний феномен політики.
- •78. Політичні партії. Сучасні партійні системи.
- •79. Національна політика в Україні на сучасному етапі.
- •80. Культ особи: суть, передумови виникнення, труднощі боротьби з ним, трагічні наслідки.
- •81. Сутність держави і її місце у політичній системі суспільства.
- •82. Політична думка Стародавнього Риму. Характерні риси, основні представники.
- •83. Форми державного правління.
- •84. Етнонаціональна політика в Україні.
- •85. Політологія в системі суспільних наук. Предмет політології.
- •86. Політична культура як явище політичного життя.
- •87. Структура політики.
- •88. Політична влада - центральний компонент політичних систем.
- •89. Виникнення політичних партій, їх суть і функції.
- •90. Основні тенденції у світовому політичному процесі. Міжнародні відносини. Міжнародна політика.
70. Політичний режим. Суть тоталітарної держави.
Політичний режим – це система прийомів, методів, способів здійснення політичної влади в суспільстві.
Тоталітарний режим характеризується, зазвичай, наявністю жодній офіційній ідеології, що формується і замислюється над суспільно-політичним рухом, політичної партією, правляча еліта, політичним лідером, «вождем народу».
Ознаки тоталітарної держави:
1) Наявність однієї всеохоплюючої ідеології, на якій побудована політична система суспільства.
2) Наявність єдиної партії, як правило, керованої диктатором, яка зливається з державним апаратом і таємною поліцією.
3) Вкрай висока роль державного апарату, проникнення держави практично в усі сфери життя суспільства.
4) Відсутність плюралізму в засобах масової інформації.
5) Жорстка ідеологічна цензура всіх легальних каналів надходження інформації, а також програм середньої і вищої освіти. Кримінальне покарання за поширення незалежної інформації.
6) Велика роль державної пропаганди, маніпуляція масовою свідомістю населення.
7) Заперечення традицій, зокрема традиційної моралі, і повне підпорядкування вибору засобів поставленим цілям (побудувати «нове суспільство»).
8) Масові репресії і терор з боку силових структур.
9) Знищення індивідуальних громадянських прав і свобод.
10) Централізоване планування економіки.
11) Майже всеосяжний контроль правлячої партії над збройними силами та розповсюдженням зброї серед населення.
12) Прихильність експансіонізму.
13) Адміністративний контроль над здійсненням правосуддя.
14) Прагнення стерти всі кордони між державою, громадянським суспільством і особистістю.
71. Форми державного правління і державний устрій.
Форми державного правління – спосіб організації державної влади, зумовлений принципами формування і взаємовідносин вищих органів влади.
Є дві основні форми правління:
1) монархія (типи абсолютна і конституційна). Конституційна монархія є у двох видах: дуалістична і парламентська. Дуалістична монархія характеризується наявністю двох політичних установ (монархії та парламенті). У парламентській монархії влада монарха істотно обмежена (він царює, але не править). Теократична монархія, спадкова, виборна тощо.
2) республіка (справа суспільна, типи: президентська, парламентська, напівпрезидентська) – всі вищі органи влади або обираються, або формуються загальнонаціональною представницькою установою.
Форма державного устрою – спосіб територіальної організації держави, що визначається принципами взаємовідносин держави як цілого і її територіальних складових.
Дві основних форми: унітарна та федеративна. Федерація – союзна держава, територія, якої складається з державних утворень, наділених певною політичною самостійністю. Конфедерація – форма союзу держав за якою держави зберігають свій суверенітет у повному обсязі. Конфедерація в умовах монархічного правління називається унією. Імперія – велика держава, яка містила у своєму складі території інших народів та держав.
72. Демократія і засоби масової інформації: поняття, риси.
ЗМІ – розгалужена мережа інститутів каналів комунікацій, установ, які забезпечують систематичний збір, обробку і поширення інформації на масову аудиторію.
ЗМІ виступають як професійний інформаційний посередник між безперервним потоком подій і широкою громадськістю. У світі їх називають мас-медіа (лат. маса – брила + медіум – середній).
Риси ЗМІ:
1) працюють на непостійну аудиторію.
2) у них є спеціальні технічні засоби.
3) носять публічний характер (необмежене коло споживачів).
4) переважна одно спрямованість впливу від комунікатора до реципієнта.
