56. Просвітництво, раціоналістичні і традиційні концепції політики і влади. Вольтер, Монтеск'є.

Просвітництво (початок Франція, 18 століття) – загальнокультурний європейський рух, який підготовлював буржуазні революції, базувався на антифеодальній ідеології, виступав за поширення раціонального знання, впроваджував у суспільне життя цінності, що базуються на повазі до людської гідності.

???Раціональне панування передбачає підпорядкованість не особам, а законам, вимагає професіоналізму владних структур. Традиційне спирається на віру у святість традиційних суспільних порядків. Цей тип передбачає не професійне управління і поділ влади, а особисту відданість слуг своїм панам. Харизматичне панування спирається на віру людей у надзвичайний дар політичного вождя. Йому властивий авторитарний стиль управління, при якому ігноруються закони і традиції.

Шарль Луі Монтеськ'є (1689-1755). праця "Про дух законів". Людина за своєю природою не властолюбна та неагресивна, а слабка і боязка істота, що прагне до рівності та миру з іншими людьми. Слабкість штовхає до об'єднання де втрачається рівність та спокій. Міжнародне право визначає відносини між народами, політичне право – між правителями та підданими, цивільне – між громадянами. Особливу увагу приділяв проблемі співвідношення закону та свободи (робити те, що дозволяють закони). "Свобода є право робити усе, що дозволено законом".

Вольтер (1694-1755) Виступав проти церкви, обґрунтовував принцип політичної свободи, яка пов'язувалась із суворим дотриманням законів. Вважав свободу думки та слова основними рисами мислячого суспільства. Свобода совісті – право сповідувати будь-яку релігію або не притримуватися ніякого віросповідання.

Вольтер розглядав історію, громадське життя як арену боротьби добра і зла, освіти і неуцтва, забобонів і марно­вірства — винуватців існуючих соціальних зол. Занадто великим є їх вплив на політичні відносини, верховну владу. Розсадника­ми марновірств і неуцтва мислитель вважав церкву, католицизм, темряву народних мас.

Критикує феодальні порядки, абсолютизм сваволю влади, в т. ч. і правову: «людське суспільство, яким править сваволя, схоже зовсім на череду під'яремних волів, що працюють на хазяїна». Пропонував звіль­нення кріпаків, що належать державі і церкві, викуп поміщиць­ких селян за згодою їх власників.

Виступав послідовним бор­цем за правосуддя, гнівно засуджував інквізицію, християнські трибунали.

Захищав природні права людини. Приро­дне право, на його думку, утверджує справедливість у людських відносинах. Самим справедливим вважав свободу і власність. Під свободою просвітник розумів усунення феодальних пережитків, незалежність громадян від сваволі.

57. Україна на шляху побудови правової держави.

Для того, щоб побудувати в Україні правову державу, треба передусім сформувати громадянське суспільство, в якому:

1) був би забезпечений вільний і всебічний розвиток кожної особистості та суспільства. При цьому громадяни і держава повинні виступати як рівноправні партнери, а їх взаємовідносини здійснюва-тися на основі права і розумних меж свободи;

2) функціонували різноманітні, незалежні, демократичні гро-мадські інститути (політичні партії, громадські і релігійні організації, профспілки, кооперативи, органи самоорганізації населення тощо);

3) забезпечена свобода слова та інформації, багатоманітність ідеологічного та культурного життя громадян;

4) здійснювався громадський контроль за діяльністю держав-них органів і їх посадових осіб; через демократичні інститути грома-дяни впливали на формування та здійснення державної політики;

5) формувався правовий механізм щодо подолання відчуження людини і громадянина від засобів виробництва, власності і державно-го управління;

6) забезпечена реальна незалежність судової системи, чітка ро-бота законодавчого і виконавчих органів;

7) постійно підвищувався рівень загальної і правової культури громадян, їх правова свідомість, а також усвідомлення необхідності