39. Економічна політика України і особливості її розвитку на сучасному етапі.

В умовах становлення і розвитку України як незалежної держави першочерговою є потреба вироблення власної загальнодержавної економічної політики. Це зумовлено насамперед тим, що до утворення суверенної держави Україна не провадила власної економічної політики, оскільки була складовою іншої великої держави - СРСР, а її економіка входила до складу так званого єдиного народногосподарського комплексу СРСР. Політика розвитку економіки України визначалась із загальносоюзного економічного центру. Звідти надходили прямі вказівки, директиви, плани та ліміти щодо основних напрямів та пропорцій розвитку народного господарства України, які мали на меті насамперед задоволення і реалізацію не національних, а загальносоюзних потреб та інтересів.

Центральною ланкою економічної політики держави на сучасному етапі має бути прискорення ринкової трансформації економіки країни через здійснення радикальних економічних реформ. Це шлях виходу з кризи і поступового забезпечення реалізації корінних і стратегічних національних соціально-економічних потреб та інтересів. Саме вони визначають довгострокові пріоритети економічної політики та особливості їх досягнення в поточний момент.

Важливим питанням економічної політики розвитку в умовах України є питання про співвідношення та взаємодію між приватним та державним секторами економіки. На практиці ринкова орієнтація економічної політики підтверджується її ставленням до приватного сектора економіки. Економічна політика має бути реально спрямована на підтримку і розвиток приватного сектора, який є грунтом для формування реальних, а не квазіринкових відносин. В умовах перехідної економіки можливості держави щодо цього обмежені, тому економічна політика має зосереджува-тися на тих ланках, де використання влади може дати найбільший ефект.

Модель економічного розвитку України передбачає поетапне здійснення цілеспрямованої, науково обґрунтованої програми виходу з кризи шляхом поєднання регулюючого впливу державних органів на економіку і запровадження ринкових відносин. Ключовим чинником у створенні економічної сфери, сприятливої для підприємницької діяльності, є держава, яка, не втручаючись у діяльність приватних підприємств, управляє ринком і підтримує його, стримує негативні тенденції через відповідні юридичні важелі — програми оподаткування, монетарну політику. Держава покликана дбати про поєднання приватних і суспільних інтересів.

40. Політичний ідеал реформації. Погляди м. Лютера, т. Мюнцера

Європейські країни прагнули незалежності від Риму й установлення своєї державної релігії.

Починаючи з першої половини 16 століття в західній і центральній Європі розгорнувся досить широкий суспільний рух: антифеодальний за своєю соціально-економічною природою, політичний за змістом, релігійний (антикатолицький) за своєю ідеологічною формою. Оскільки найближчою метою руху була перебудова церковної організації, перебудова взаємовідносин між державою та церквою, то цей період називається реформацією (перетворення, виправлення). Теоретиками реформації були теологи.

Лідером реформації був Мартен Лютер. Провідні ідеї Лютера:

1) необхідність всенародної боротьби з папством під приводом світської влади.

2) безумовний послуг народу світській владі.

3) ідеалом є сильна та стабільна абсолютна монархія.

4) необхідним є законний примус збоку держави.

5) піддані мають право на опір.

М. Лютер виступав проти претензій католицького духовенства на контроль віри й совісті на правах посередника між людьми та Богом. Було висунуто вимогу ліквідації відособленого стану священиків, усієї їх надзвичайно дорогої ієрархії. Підупав авторитет папських декретів і постанов, рішень соборів. Єдиним авторитетом залишалося Святе писання.

Томас Мюнцер (1490-1525). Він стояв за встановлення такої божої влади на землі, яка б привела до соціальної рівності. Він був за соціальний устрій в якому не повинно бути ні класової розбіжності, ні приватної власності, ні навіть державної влади. Т. Мюнцер також виступав проти офіційної церкви. Його проповіді, організаторські здібності, що розкрилися в селянській війні, були пов'язані боротьбою проти пануючої церковної та владної еліти. Він стверджував, що тільки трудовий народ, «ремісники і плугатарі», здатний розуміти мету Бога, адже їх інтереси цілком збігаються. На думку Мюнцера, майбутній лад можливий лише як результат боротьби народних мас проти поневолювачів. Ліквідацію феодалів і передачу всіх матеріальних благ до рук трудящих шляхом зрівняльного розподілу він вважав початком «майнової спільноти».