34

1. Сутність, структура та функції політики.

Політика – особлива сфера діяльності між класами, націями та іншими соціальними групами, ядром якої є проблема завоювання, утримання, використання державної влади.

Структура:

1)Політичні відносини

2)політична діяльність (відображають стійкий характер взаємодії суспільних груп між собою та з інститутами влади).

3) Політична свідомість (свідчить про принципову залежність політичного життя від свідомого ставлення людей до своїх владно значущих інтересів).

4) Політична організація (характеризує роль інститутів публічної влади як центрів управління й регулювання суспільних процесів).

Функції:

• ціннісно-орієнтаційну — політика виражає інтереси соціальних груп, дає поштовх до визначення колективних цілей, програм суспільного розвитку;

• управлінську — політика здійснює керівництво політичними й суспільними процесами в інтересах окремих соціальних груп і суспільства в цілому, дозволяє вирішити соціальні й політичні протиріччя;

• інноваційну, сутність якої полягає у сприянні реалізації певних інтересів, цілей і завдань. Саме політика створює нові форми організації, забезпечує зміну й розвиток суспільства;

• інтегруючу — здійснюючи управління різними сферами життя суспільства, політика як соціальний інститут інтегрує розвиток різних сфер суспільства;

• прогностичну — політика розробляє визначення перспектив суспільного розвитку, створення різноманітних моделей майбутнього стану економічної, політичної системи тощо;

• соціалізації — політика забезпечує формування особистості, її виховання і всебічний розвиток, розширення її світогляду

2. Громадські організації та рухи.

Громадсько-політичні організації – масові об’єднання громадян, котрі виникають за їхньої ініціативи для реалізації довгострокових цілей, мають свої статути та характеризуються чіткою структурою.

Сюди включають: добровільні товариства, творчі спілки, організації. На відміну від політичних партій, громадські організації не ставлять собі за мету боротьбу за владу, їх головна мета: захист соціальних, культурних, економічних і ін.. інтересів.

Громадсько-політичні рухи – структурно-неоформлені масові об’єднання громадян і організацій різних соціально-політичних орієнтацій, діяльність яких, як правило має тимчасовий характер і спрямована на виконання певних завдань, після вирішення яких вони або розпадаються, або об’єднуються у нові політичні партії або громадські організації.

Види: 1.політичні(народні), 2.соціальні, 3.нові соціальні(антивоєнні, екологічні).

3. Політична система України. Структура і функції політичної системи.

Політична система – сукупність державних і недержавних інститутів, правових і політичних норм, якими здійснюється влада і управління в суспільстві. Включає: державу, партії, громадські організації,трудові колективи.

Структура:

1) політичні інститути державної влади (глава держави, парламент, уряд),

2) політичний інститут регіональної влади(органи суб’єктивних федерацій чи автономій),

3) політ інститути місцевевого самоврядування (сільські, селищні, міські… ради),

4) політ інститути, які забезпечують форми політичної влади( виборча та партійна система),

5) політична культура (політичні знання, стиль політ мислення),

6) суб’єкти політ процесу (лідери, партії, громадські організації)

Політична система – єдність 4 сторін: інституційна (держава, політичні партії,…), регулятивна (право, мораль), функціональна (методи політичної державо творчості), ідеологічна (політична свідомість)

Функції: 1.владно-політична, 2.правова, 3.управлінська, 4.міжнародно-політична

Політична система України має такі напрямки: побудова демократичної держави, утвердження громадянського суспільства, розвиток політичних відносин, зростання політ свідомості і політичної культури особи, вдосконалення діяльності ЗМІ.

4. Політико-правові погляди Т.Гоббса, Дж.Локка.(+)

Т.Гоббс (1588-1679) : ідеї природного права використав для захисту абсолютної монархії. Вважав що люди рівні в фізичній силі і розумовій діяльності. Людина – істота егоїстична, жадібна, тому він казав «людина людині вовк» - у первісні часи, війна всіх проти всіх. Держава створюється людьми щоб покінчити з війною всіх проти всіх. Вважав що поділ влади веде до руйнування держави, оскільки розділення влади веде до знищення одне одної. Проводить аналогію між державою та функціонуванням людського організму: - верховна влада – душа, - посадові особи – суглоби, - нагороди і поранення – нерви, - справедливість і закон – розум та воля, - громадянський мир – здоров’я, - громадянська війна – смерть.

Суверен стоїть поза договором, не кориться законам, не зв'язаний з народом ніяким договором. Піддані відповідають за дії правителя як за свої власні. Дозволено скинути правителя якщо він зобов'язую людей вбивати та калічити одне одного і якщо забороняє людині захищати себе від ворогів.

Сформулював 19 (+1) природних законів:

1) жити в мирі та злагоді.

2)людина має право захищати себе, своє життя та власну безпеку усіма можливими засобами.

3) справедливість, яка вимагає дотримання укладених угод.

Інші закони вимагали дотримання правил вдячності, стриманості, милосердя, вибачення, недоторканості посередників миру тощо.

Природні закони – незмінні та вічні. Державні закони забезпечують природні.

Дж. Локк (1632-1704) : класовий компроміс буржуазії і дворянства, встановлення конституційної монархії знайшли обґрунтування в праці «2 трактати правління». Сприйняв і збагатив ідею природного права і суспільного договору. Засобами забезпечення досягнення цієї мети – законність, у законі він вбачав першу державотворчу ознаку. Розрізняв законодавчу, виконавчу і союзну (федеративну) гілку влади

Відмінною рисою ідей Джона Локка є урахування політичного досвіду Англії і тих компромісів між буржуазією і монархією, що привели до встановлення конституційного парламентаризму. Створюючи систему політичної філософії, Джон Локк ґрунтовно розвиває ідею про перехід від природного до громадянського становища, до форм державного управління. Доводить право народу на революцію і разом з тим визначає межі права відповідно до інтересів імущих соціальних спільностей верств. Мета держави, на думку Локка, збереження свободи і власності, надбаних трудом.