22. "Повість врем’яних літ", її редакції, основні видання тексту

Важливою пам'яткою політичної думки Київської Русі є літопис «Повість врем'яних літ» монаха Києво-Печерської лаври Нестора. Повість врем’яних літ дійшла до нас не в оригіналі. Першу редакцію твору було завершено 1113 р Нестором, 1116 р датується друга редакція, створена ігуменом Видубицького монастиря Сильвестром, 1118 р – третя редакція невідомого літописця. Перша редакція не збереглася. Друга і третя редакції дійшли у Лаврентіївському та Іпатіївському списках. До Лаврентіївського літопису увійшли повість врем’яних літ, повчання мономаха і його послання до олега Святославича.

20. Київський літопис

Київський літопис – це ІІ частина «Літопису Руського», логічне продовження «Повісті врем”яних літ», охоплює події 1117 — 1200. К.л. датується по-різносу: 1200 роком, 1198-1199 роками, 1198. Повість врем’яних літ завершується кінцем 1117р. розповіді про наступні вісімдесят років вміщені в к.л. Назва «Київський літопис» є умовною, її дав М. Костомаров.

Київський літопис являє собою монументальне військове оповідання, оповідання про бойові події з погляду тодішнього київського рицарства. Як цілість – велика рицарська повість. Спочатку не писався як літопис, дат у ньому не було, дати були виставлені редакторами пізнішого часу. Творився як зібрання воїнських повістей

Найбільш яскравими частинами літопису є воїнські повісті – про князя Ізяслава Мстиславича і похід Ігоря на половців.

Повість про Ізяслава починається запрошенням на престол, потім розправа киян над Ігорем, останній наступ Ізяслава на Київ і повне посідання на київському столі, далі дипломатична політика, численні походи, преможний вїзд із до києва після однієї з битв, де він був поранений. У повісті підноситься культ честі. Автор повісті належав до тогочасної еліти і був прихильником Ізяслава.

Повість про похід Ігоря на половців 1185р. два цикли: 1. Половецький: сюди входить повість про похід Ігоря 1185р. 2. Цикл Галицький. Автор з повагою і захопленням ставиться до Ігоря, змальовуючи його як яскравого носія рицарського кодексу честі та героїчної моралі. Слово о полку Ігоревім було головним джерелом для автора літописної повісті про похід князя ігоря на половців.

24. Агіографія Київської Русі.

Напр. 11ст. давньоруська літ-ра сформувала новий жанр – житіє. У цих своєрідних творах змальовувався життєвий і подвижницький шлях святих, котрі жилиі творили серед свого народу.

Житія, агіографічні твори, присвячені подвижницькому життю святих належать до канонічної (правовірної) релігійної літератури.

Найдавнішим із відомих нам творців українського агіографічного оповідання та повісті є Нестор. «Житіє Бориса і Гліба» - розповідь про князя Володимира, його хрещення, потім згадуються сини Борис і Гліб, молодість Бориса, його любов до книг, Гліб – великий приятель Бориса, далі історія смерті Бориса і Гліба, оповідання про чудеса святих, про історію перенесення їх мощів, про будівництво присвячених їм церков. Напр..твору роздуми автора про значення покори у житті людини, а потім – похвали святим Борису і Глібу.

«Житіє Теодосія печерського» нестора – описує життя Теодосія як величний приклад служіння Богу і людям, вартий наслідування. Майбутній святий з дитинства відрізняється надзвичайною релігійністю, любовю до церкви, униканням мирських спокус. Ставши ченцем він уособлює ідеальний образ аскета і подвижника, долає диявола і творить чудеса. Розповідь Нестора має чітко окреслений сюжет. Вона яскрава і динамічна.

Воїнська літописна повість як літературний жанр

Воїнська повість як окремий літературний жанр остаточно сформувалася у 12-13 ст. Ранні зразки такої повісті знаходимо у повісті врем’яних літ, але остаточно цей жанр був сформований авторами Київськогоі Гальцько-волинського літописів. Героїчна повість розгортається навколо постаті героя, будується на основі прагнення донести до нащадків його образ.

Героїчна повість про князя Святослава у «Повісті врем’яних літ» - яскрава біографія героїчної особистості, факти якої відповідають дійсності.

Дружинна повість про князя Ізяслава у Київському літописі. Повість про Ізяслава є найкращим повістевим твором давн літ-ри. Опис подій докладний, будова повісті проста. Суть повісті становить незмінна концепція звеличення видатної особистості – князя ізяслава. Повість про Ізяслава починається покликанням його на київський стіл.

Літописна повість про похід князя Ігоря на половців 1185 року в Київському літописі. Повість про похід Ігоря на половців 1185р. два цикли: 1. Половецький: сюди входить повість про похід Ігоря 1185р. 2. Цикл галицький.

Дружинна повість про князя Данила у складі Галицько-Волинського літопису. Життєпис Данила Галицького- це цілісна біографічна оповідь. Образ Данила Галицького є стрижнем і навіть причиною для творення дружинної повісті, в основі якої – героїчні подвиги і мудра політика князя-лицаря, князя-героя.

31. «Слово про Закон і Благодать» Іларіона Київського.

Ярослав Мудрий поставив Іларіона-русина митрополитом Святої Софії. Таким чином, Іларіон став першим руським митрополитом , якого князь призначив на цю високу посаду без дозволу візантійського патріарха. Іларіон був головним речником Ярослава, його мудрим порадником та однодумцем. Саме він започаткував формування Софійського гуртка книжників і став першим і головним його представником.

1037 р. Іларіон на честь освячення Софійського собору написав і виголосив «Слово про Закон і Благодать».

Твір складається із трьох взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих одна одну частин.

Перша частина твору – «Про закон, даний Мойсеєм і про Благодать, і про істину». Твір Іларіона містить десять яскравих паралелей між Агаррю-законом і Сарою-благодаттю.

Друга частина твору – «Похвала каганату нашому Володимиру» - це фактично похвала Русі та її хрестителю Володимиру.

частині Іларіон намагається ствердити думку про те, що князь Володимир запровадив християнство не в результаті грецьких впливів, а за власним глибоким внутрішнім переконанням, натхненний Богом.

Третя частина «Слова про Закон і Благодать» - похвала князю Ярославу Мудрому, який постає як гідний продовжувач справи Володимира. Завершується твір молитвою до Бога від усієї землі нашої, тобто руської.

Історична основа «Слова о полку Ігоревім»

«СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ» — найвидатніша світська пам’ятка Київ. Русі 12 ст., шедевр світової л-ри. Створений під враженням походу новгород-сівер. князя Ігоря Святославича та ін. руських князів проти половців 1185.

Історичною основою (не темою) «Слова…» є невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців навесні 1185 р. Ігор Святославич, його син Володимир Путивльський, племінник князь Святослав Ольгович Рильський разом із ковуями виступили в похід на половців, не повідомивши про це київського князя Святослава. Поблизу берегів Дінця вони побачили сонячне затемнення – символ і передвіщення нещастя, але пішли далі. Перший бій із половцями завершився перемогою військ Ігоря. Другий бій трагічною поразкою через зраду і втечу ковуїв. Ігор потрапив у полон до половецького хана Кончака. Своїм походом Ігор відкрив ворота половцям на русь, перекресливши попередню перемогу Святослава з іншими князями. Йому вдалося втекти з полону і повернутися на рідну землю.

Цю історичну подію поет відтворив в епічно-ліричному плані, піднісши як найвищий принцип долю Руської землі і засуджуючи князів за їх незгоди, за ставлення особистого над загальним. До історичної оповіді автор додав мотиви снів, плачів, реакцій природи на долю героїв, монологи князів тощо.

35. Кирило Турівський.

Кирило Турівський народився в м. Турові в заможній родині, отримав ґрунтовну освіту. В 1169 році став єпископом.

В своїх творах автор використовує образи-символи, продовжуючи властиву українській літературі традицію алегоричного писання: так, в притчі про сліпого і кульгавого в образі кульгавого – «тіло людське», в образі сліпого – душа. Автор намагається разом з читачем зрозуміти, що саме є першовитоком гріха: душа чи тіло?

Стилю Кирила Турівського притаманні такі характерні риси:

1. драматизація біблійних сюжетів

2. багатство символів та абстракції

3. складний синтаксис

4. домінування форми над змістом

Новаторство КТ полягає в інтерпретуванні теми: автор завжди намагається дати подіям власну оцінку, за що Д. Чижевський назвав його предтечею формування драматичного мистецтва.

Ідейна спрямованість "Слова по полку Ігоревім".

Автор "Слова" малює картину феодальної України-Русі, описуючи як князівські чвари і крамоли, так і прагнення князів до слави, яку вони можуть здобути власною мужністю і героїзмом у змаганнях за вітчизну. У творі відчувається патріотичний сум автора, коли він говорить про поразку Ігоревого війська.

42.Паломницьке письменство у давній українській літературі.

Ігумен Данило на початку XII століття заклав основи жанру ходінь у його давньому руському варіанті, які протягом тривалого часу вважалися майже за канонічні.

Зразком П.л. є "Житіє і ходіння Даниїла, Руської землі ігумена", що виникло на початку XII ст. Тут подано детальний, топографічний опис Єрусалима, Віфлеєма, Йорданії, Галілеї, Самарії, описується поклоніння гробниці Івана Богослова в Ефесі. Докладно описані річка Йордан, природа Палестини.

44. "Велесова книга". Проблема її автентичності.

Заслуговують на увагу аргументи про автентичність "Велесової книги' C.Лісного.Учений стверджує такі положення щодо даної пам'ятки:

1 .Фальсифікатору було б невигідно записувати свій текст ні дереві — експерти відразу б виявили підробку, тому що дерево "старіє" дуже повільно.

2.Алфавіт, уживаний автором "Велесової книги", дуже своєрідний, хоча і близький до кирилиці. Жоден історичний документ не написаний цим алфавітом.

З.Мова книги своєрідна і неповторна.

4.Дуже великий обсяг матеріалу.

5.Книга містить велику кількість подробиць, які можуть бути підтверджені тільки маловідомими або майже забутими старовинними джерелами.

6.Апологія язичництва і напади на християнство.

7.Все у "Велесовій книзі" зосереджено на півдні Русі, а про середню та північну її частини майже не йдеться, а це могло зменшити інтерес до підробки.

"Велесова книга" вражає своєю надзвичайно високою ЕТНІЧНОЮ свідомістю. І саме це ставить під сумнів її автентичність. Утім, довести остаточно ні автентичний, ні фальсифікаторський характер пам'ятки поки що не вдалося. У творі звучить добре осмислена і зважена ідея захисту прадавньої віри та власної державності.

49.Києво-Печерський Патерик.

Це художній витвір двох ченців Києво-Печерськ. Монастиря – єпископа Симона та ченця Полікарпа. Основу складають листи Симона і Полікарпа. Це була лише літературна форма твору, а не автентичне листування. Таким чином постав патерик, тобто збірка оповідань про життя ченців, описи визначних епізодів із цього життя.

Літ-ні стилі авторів відрізняються. Симон пише простіше, стиль близький до літописного, виклад скомпонований та впорядкований, без ухилів убік. Полікарп надає оповіданням суб’єктивного забарвлення, розсипає історичні, легендарні згадки.

52.Літописання Київської Русі.

Видатним явищем культурного життя не лише Київської Русі, але й середньовічної Європи, було літописання. Літописи - історичні твори в Київській Русі і пізніше в Україні, Росії, Білорусії, в яких розповідь велася за роками. В літописах розповідь про події кожного року починалися словами: «в літо»; звідси назва «літопис».

Літописи є основним джерелом для вивчення політичної, економічної, культурної і частково соціальної історії Київської Русі.

Найдавніші літописи Русі не дійшли до нас в оригіналах: вони збереглися в пізніших копіях або переробках. Найстаріші списки, які знайдені, це Лаврентіївський (XIV) та Іпатіївський список (XV).

Протягом 1113-1114 років на основі всіх попередніх Найдавніших Зводів (кодексів) створюється славнозвісна праця печерського Нестора: „Повість временних літ”. Особливо докладно зупинився він на старій історії Києва, виявляючи свій місцевий києво-полянський патріотизм. Історична частина Несторового твору починається 852 роком, закінчується 1110.

Вже у 1116 році з'явилася друга редакція Несторової «Повісті», створена ігуменом св. Михайлівського Видубицького монастиря у Києві Сильвестром. Сильвестр сам поставив своє ім'я й дату на своїй праці, а рештка літописних Зводів усі, як один - анонімні.