16.Закономірності та принципи розміщення внутрішньої торгівлі.

Внутрішня торгівля - сфера підприємницької діяльності по реалізації товарної продукції на внутрішньому ринку країни суб'єктами господарювання усіх форм власності, що охоплює обертання засобів виробництва і споживчих товарів і включає в себе оптову торгівлю і посередництво в торгівлі, роздрібну торгівлю. Найважливіша з 4х ф-цій внутр. торгівлі - реалізація виробленої споживчої вартості (товарів). Виконання цієї ф-ції створює економічну передумову відтворення сукупного суспільного продукту, з'єднуючи вир-во зі споживанням; доведення предметів споживання до споживачів. Для забезпечення даної ф-ції, торгівля організовує просторове пересування товарів від виробників до споживачів, здійснюючи при цьому ряд операцій з продовження процесу виробництва в сфері обігу (наприклад, транспортування, зберігання); підтримка балансу між пропозицією та попитом з одночасним активним впливом на виробництво в частині обсягу та асортименту продукції, що виготовляється; скорочення витрат торговельного підприємства (витрат покупців на придбання товару) шляхом удосконалення технології продаж, інформаційних послуг та ін.; розробка товару, ринкові дослідження, організація розподілу, визначення ціни, створення служб сервісу та ін., тобто функції, що обумовлені концепцією маркетингу. Основна функція торгівлі - продаж (реалізація) товарів споживачам.Таким чином, спостерігаються значні регіональні відмінності в каналах реалізації споживчих товарів. Це пояснюється, з одного боку, різним співвідношенням промислового і аграрного виробництва по регіонах, з другого – різним товарним забезпеченням торгівлі і умовами самозабезпечення споживчими товарами населення. Крім того, велике значення має і матеріальний стан торгівлі в кожній окремій області, її роль та місце в економіці регіонів та житті кожної людини .Це пояснюються різним рівнем економічного розвитку регіонів, грошових доходів населення, цін на товари та послуги, а також можливостями самозабезпечення продовольчими товарами населення за рахунок підсобних господарств, присадибних ділянок тощо. На розвиток та розміщення внутрішньої торгівлі важливий вплив чинять також демографічні показники. На сьогодні демографічна ситуація є досить складною, що зумовлено складним соціально-економічним становищем у державі, зростанням урбанізації та пов'язаним із нею промисловим розвитком держави.

17.Земельний фонд України та його структура. Регіональні проблеми охорони і раціонального використання земельних ресурсів.

Земельний фонд – сукупність земель у державі всіх форм власності і категорій.

Земельні ресурси виступають територіальною базою розміщення народногосподарських об’єктів, системи розселення населення, а також основним засобом вир-ва. Геополітичне положення України та її високий земельно-ресурсний потенціал обумовлюють провідну роль земельного фонду як одного з важливих ресурсів держави.  Структура. Господ. освоєння території здійснено на 92 %.

При цьому с/г освоєння земель перевищує 70 % і є найвищим у світі. Високою залишається розораність території України – 57 %. Частка ріллі в загальній площі с/г угідь складає 79 %. Структура с/г угідь визначається природно-клімат умовами. В останні рр. у структурі с/г угідь ↓ частка орних земель, а ↑ частина багаторічних насаджень, сіножатей і пасовищ. За цільовим призначенням земель та функціональни  використанням земельний фонд  України охоплює:  с/г угіддя;  ліси та лісовкриті площі; забудовані землі під промисловими і транспортними об’єктами, житлом, вулицями тощо; землі, що покриті поверхневими водами; інші землі. Проблеми. На сучасному етапі економічного розвитку основними проблемами в сфері земельних ресурсів виступають:  ↑ ефективності їх використання та охорони на основі зменшення розораності земель; припинення деградації ґрунтів та↑ їх родючості; досягнення збалансованого співвідношення угідь у зональних системах землекористування; формування продуктивної та високоефективної системи землекористування як надійної основи розв’язання продовольчої проблеми. У найближчій перспективі необхідно скоротити вилучення продуктив. земель для не с/г потреб, ↓ рівень землемісткості певних галузей нар. госп-ва до нормативних величин.