14.Електроенергетика України, її значення та сучасна структура виробництва і споживання електроенергії.

Значення. Електроенергетика – галузь промисловості, яка забезпечує електрифікацію господарства та побутові потреби населення на основі виробництва й розподілу електроенергії. Електроенергетика посідає провідне місце в енергетиці країни. Вона є матеріальною основою наук-техн прогресу, зростання продуктивності праці в усіх галузях суспільного вирва. На сучасному етапі роль паливно-енергетичного комплексу неухильно ↑. Його розвиток значною мірою обумовлює темпи, масштаби і економічні показники зростання прод сил та їх розміщення, створює необхідні умови для подальшого покращання умов праці і ↑рівня життя людей. Електроенергетика – основа розвитку економіки країни. Розвиток електроенергетики, будівництво потужних електростанцій сприяють створенню нових пром. вузлів.  Структура. Нині в Україні експлуатуються три типи генеруючих потужностей ТЕС (найбільше), ГЕС та АЕС. Великі теплоелектроцентралі (ТЕЦ), на яких, крім електроенергії,  виробляється теплова енергія, необхідна для комунальних потреб чи в технологічному процесі. Розміщені в найбільших містах країни: Києві, Одесі, Харкові… 5 атомних станцій розміщені в Запорізькій, Київській, Миколаївській, Хмельницькій, Рівненській областях (Запорізька, Південно-Українська, Рівненська, Хмельницька, Чорнобильська).  Основні гідроелектростанції знаходяться на Дніпрі (Київська ГЕС і ГАЕС). Споживання. Останнім часом відбулися значні зміни в структурі споживання електроенергії: особливо ↓ частка споживання галузями промисловості та будівельним комплексом. Практично не змінилась у структурі споживання частка транспорту. У зв’язку з низькою якістю спожитого палива значно зросли витрати електроенергії на власні потреби електростанцій та технологічні втрати електроенергії в електромережах. У загальному обсязі споживання електроенергії зросла частка комунально-побутового сектора економіки.

15.Загальні закономірності розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів, їхня суть та об’єктивний характер.

Закономірності розміщення прод сил – просторова форма вираження ек законів, що хар-ться: обєктивністю, системністю, ієрархічністю, автономністю закономірностей розвитку і розміщення прод сил.

Раціональна територіальна організація вир-ва забезпечує найвищу продуктивність сусп праці внаслідок її економії за рахунок зменшення витрат праці на подолання терит. розриву між вир-вом і споживачем. Про раціональність розміщення прод сил свідчить показник ефективності вир-ва: Е=Еф/В, де Еф-ефект, що визн за прибутком, грн, В-витрати. Виділяють 4 групи факторів розміщення продуктивних сил: природничо-екологічні, техніко-економічні, соц-демогр., історико-геополітичні.

РПС є наслідком впливу об’єктивних законів і закономірностей та суб’єктивної волі людини.  Закономірність – це об’єктивно дійсний, повторюваний зв’язок явищ природи з громадським життям.  Закономірності РПС виявляються у відношенні між виробничою діяльністю людей і територією, на якій вони діють. Свідома розробка і впровадження доцільних заходів з економічної організації території, згідно закономірностей розміщення називаються принципами розміщення продуктивних сил, або принципами регіональної соціально-економічної політики.

Загальні закономірності відображають сталі зв’язки між усіма елементами продуктивних сил певного економічного простору, а тому є необхідним теоретико-методологічним підґрунтям для вирішення практичних завдань. Всебічне вивчення закономірностей розміщення і розвитку продуктивних сил дозволяє відтворювати й раціонально використовувати природно-ресурсний потенціал регіонів, оптимально розміщувати підприємства різних галузей економіки, виробничу та соціальну інфраструктуру.