12.Економічне районування, його суть та роль у формуванні регіональних господарських систем.

Ек районування – обгрунтований поділ країни на ек райони, що скл. історично або в процесі розвитку прод. сил на основі сусп поділу праці. Ек р-ня спрямовано на поліпшення територіальної організації вир-ва та управління госп. дія-тю. Воно дає змогу поєднати загальнодержавні та регіональні інтереси у всебічному і комплексному використанні природних та економічних ресурсів території, її комплексному соц.-ек р-ку, у формув рац терит-галузевої структури госп. комплексу країни. .

Ек район виступає однією з форм територіальної організації госп-ва. Завдяки ньому можливим стає прогнозування майбутнього р-ку ПС. Виникнення і формування їх відбулося в умовах розвинутого товарного виробництва і подальшого розвитку суспільного територіального поділу праці. Ек рай-ня сприяє ↑ ефективності використання ресурсного, вир-чого і наук-техн потенціалу регіонів і всієї країни. В Укр здійснюються галузеве, міжгалузеве та комплексне районування.

Територіальні схеми розміщення і розвитку п/с певних районів являють собою прогнозні, науково обгрунтовані розробки прикладного характеру, які містять як ретроспективний аналіз розвитку усіх структурних складових господарського комплексу території, так і визначення напрямів перспективного розвитку. При цьому обґрунтовуються основні завдання і показники соц-ек розвитку регіонів та шляхи вирішення соц-х, ек-х і екологічних проблем. Процес районоутворення відбувається під впливом багатьох факторів: територіального поділу праці, економічних і природних ресурсів, політико-адміністративного поділу країни, розселення різних національностей. Роль і взаємодія факторів районоутворення змінюються залежно від конкретних історичних умов. Головна районоутворювальна сила, яка визначає всю систему економічних районів та їхню взаємодію, — це територіальний поділ праці. Він проявляється у спеціалізації виробництва та економічних зв'язків. Спеціалізація дає змогу найраціональніше використовувати природні ресурси,трудові навички населення, історичні та економічні умови. Важливим районоформувальним фактором є виробнича матеріально-технічна база. Вплив національного фактора на формування економічних районів виявляється втому, що районування здійснюється в національних державних кордонах. Від часу утворення держав і народів економічне районування відбувалося на територіях суверенних країн.Межі економічних районів зазвичай узгоджуються з національними та адміністративними.

13.Економічний район, його суть, основні ознаки та об’єктивний характер формування.

Ек р-н – геогр. цілісна територіальна частина госп-ва країни, яка має свою вир-чу спеціалізацію, міцні внутр. екон. звязки, і нерозривно повязана з ін частинами сусп-терит поділу праці.

Ек районування є науковим методом поділу країни на спец терит-госп частини, що склалися в результаті суспільного і терит поділу праці за певний історичний період. Ек район виступає однією з форм територіальної організації госп-ва. Завдяки ньому можливим стає прогнозування майбутнього р-ку ПС. Серед цілого ряду визначень найбільш вдалим є трактування П. М. Алампієва. Основні ознаки ек. р-ну: спеціалізація, комплексність, керованість.

Формув. екон.р. має об’єктивний хар-р: виникн-я ек р-нів розпочалося з виникн тов. вир-ва і розвитком терит. поділу праці, який сприяв концентрації вир-ва високоефективної продукції у межах відповідних регіонів.

Фактори районоутворення:

-сусп-терит поділ праці

-ТВК, як сукупн однорідних виробництв

-прир. умови і ресурси, як основа розвитку і спеціаліз госп-ва

-особливості ЕГП району

-районоформуючі центри

-форми територіальної організації вир-ва

-суспільно-політичний устрій

-адміністр-територ поділ.