9.Динаміка чисельності та статевовікова структура населення України, регіональні особливості формування.

Знання чисельності населення на певну дату чи період дозволяє оптимально збалансувати розвиток народного господарства і напрями демографічної політики. З 1993р населення України щорічно↓ переважно через соц-екон умови. Такий характер динаміки населення обумовлює складність вирішення ряду демографічних, економічних і політичних проблем в Україні. Статево-вікова структура населення є одним з важливих демографічних показників. Він дозволяє зробити певні висновки щодо демографічних тенденцій та визначити можливі зміни динаміки чисельності населення в майбутньому. Сама ж статево-вікова структура населення є результатом особливостей народжуваності і смертності населення в конкретних історичних умовах відтворення. В Україні спостерігається постійне переважання жінок в загальній чисельності її населення. Перевага чисельності жінок над чоловіками пояснюється насамперед нижчою смертністю жінок, з одного боку, та війнами, міграцією за межі держави, що найбільше впливає на чисельність чоловіків, — з другого. Наявну структуру населення України можна вважати несприятливою з точки зору тенденцій шлюбності та природного відтворення населення.  Характерною особливістю сучасної вікової структури населення України є зниження частки дітей в загальній чисельності населення. Це свідчить про те, що в Україні на сучасному етапі її соціально-економічного розвитку склався звужений тип відтворення населення. Причому сільське населення, судячи з його вікової структури, має менші можливості порівняно з міським щодо активізації відтворення нових поколінь. В Україні відбувається старіння нації. Найбільша диспропорція у бік чисельної переваги жінок та загального старіння населення характерна для Подільських та центральних областей України. Найбільш сприятлива статево-вікова структура населення у західних областях.

10.Донецький економічний район, його роль в економіці України, галузі спеціалізації та особливості їхнього розміщення.

Донецький економічний район — економічний район, розташований на південному сході України. Район охоплює територію тільки двох областей - Донецької та Луганської.

Донецький район посідає 1е місце в Україні за обсягами промислового вир-ва та його концентрацією. На території Донецького економічного району розміщена одна з найважливіших паливно-сировинних баз країни - Донецький кам'яновуг. басейн. Основою його є великі поклади вугілля. Крім того, між вугільними пластами часто містяться природний газ, використання якого дасть не тільки додаткове паливо, а й зменшить небезпеку при розробці вугільних шахт. У Донецькому районі є значні запаси нерудної сировини, яку використовують для виробництва будівельних матеріалів. Район має проблеми з водозабезпеченням. Основними його джерелами є річки Сіверський Донець, Кальміус, Айдар, система водосховищ і каналів, а також підземні води. Значні території, які зайняті міськими населеними пунктами, гірн.пром. об'єктами, териконами, знижують площу с/г угідь. До природних рекреаційних ресурсів належать мінеральні води, лікувальні болота, а також пляжі Азовського моря. Промисловий комплекс району історично склався на основі вугільної промисловості, яка має повсюдне розміщення. На базі видобутку палива сформувалась потужна теплова енергетика. Найбільші ТЕС Вуглегірська, Зуївська, Старобешівська, Курахівська, Луганська. На території Донецького району знаходиться однойменний район чорної металургії, що сформувався на базі власного видобутку коксівного вугілля, вогнетривів та вапняків; основні центри — Маріуполь, Алчевськ, Харцизьк, Макіївка, Луганськ, Донецьк, Краматорськ. Кольорова металургія представлена виробництвом цинку, свинцю, ртуті. Серед галузей машинобудування переважає важке.

Залізничне устаткування випускають у Луганську, Стаханові та Маріуполі, різноманітні прилади (у тому числі холодильники)— у Донецьку. Район є потужним виробником продукції хімічної промисловості — соди (Лисичанськ, Слов’янськ), барвників (Рубіжне), азотних добрив, полімерів (Сєверодонецьк, Горлівка. Промисловість будівельних матеріалів має повсюдне розміщення і широку галузеву структуру. Район виділяється в Україні вир-вом цементу (Амвросіївка, Краматорськ, Єнакієве), скла, залізобетонних виробів. Серед галузей легкої промисловості виділяється текстильна, швейна і взуттєва (Донецьк, Лисичанськ, Луганськ та інші міста). Харчова промисловість розвинена повсюдно, вона виробляє борошно, олію, сіль. С/г спеціалізується на вирощуванні зернових культур, соняшника, овочів, розведенні великої рогатої худоби молочно-м’ясного напрямку, свинарстві та птахівництві. На Азовському морі розвинуте рибальство. Донецький район має одну з найгустіших в Україні мережу транспортних шляхів. Найбільші залізничні вузли — Дебальцеве, Ясинувата, Іловайськ, Попасна, Донецьк, Луганськ. Маріуполь є одним із найбільших в Україні морських портів

11.Екологічні проблеми хімічної промисловості.

Хімічна промисло́вість — галузь важкої промисл., підприємства якої здійснюють хімічні методи переробки сировини, матеріалів, а також виробляють продукцію мінеральних добрив, пластмас і хімічних композитів, штучного волокна і текстилю, орг.і неорг. хімікатів, фото- і кіноплівки, засобів для миття, гуми, тощо. Хімічна промисловість належить до галузей, які споживають велику кількість сировини, води та енергії. Вона вирізняється складними багатостадійними процесами. Під час вир-ва утворюється велика кількість побічної продукції, яка поки що не завжди може бути використана як вторинні ресурси. У багатьох випадках відходи вимагають повного знищення через їхню надмірну токсичність. В основній хімічній промисловості найбільшу кількість твердих відходів дають вир-ва мінеральних добрив і сірчаної кислоти. У вир-ві мінеральних добрив головним є переробка фосфоритів та апатитів.У процесі їх збагачення утворюється велика кількість твердих відходів, нефелінових «хвостів» і пилу. У вир-ві органічних продуктів і виробів на їх основі найбільшою кількістю відходів відзначаються нафтопереробка, нафтохімія та хімія органічного синтезу, виробництво гумових виробів, пластмас та інших полімерних матеріалів. Одним із найпоширеніших відходів є кислі гудрони. Практично кожне підприємство хімічної промисловості є серйозним забруднювачем довкілля. Всі хімічні виробництва належать до водомістких. Їх функціонування супроводжується утворенням великої кі-сті стічних вод із високим вмістом хлорорганічних сполук, кислот і лужних речовин, вуглеводневих сполук. Скидання їх безпосередньо у водойми та міську каналізацію нині заборонено. Тому на території кожного хімічного підприємства чи поблизу нього утворюються великі шлаконакопичувачі, ставки-відстійники. Основним напрямом боротьби з забрудненням довкілля в хімічній промисловості є удосконалення існуючих і розроблення нових технологічних процесів