7. Газова промисловість України, її значення, особливості розміщення, сучасний стан та перспективи розвитку.

Газова промисловість –галузь паливної промисловості, підпр-мва якої здійснюють розвідку, видобуток, переробку та експлуатацію родовищ прир.газу, вир-во зрідженого та штучного газу з вугілля і сланців, а також транспортування газу і його постачання населенню і різним галузям промисловості.

Значення. Газова промисловість є найперспективнішою. Природний газ – найефективніше паливо. Собівартість його видобутку значно нижча, ніж вугілля, а теплова здатність висока. Використання газу дуже перспективне в порівнянні з іншими енергетичними джерелами, він майже не отруює навколишнє середовище. Крім того газ використовується у хімічній промисловості. Розміщення. У межах України зараз виділяється 9 нафтогазоносних областей,  розміщення яких дозволяє об’єднати їх в 3 нафтогазоносні регіони:  • Східний — Дніпровсько-Донецька газонафтоносна область;  • Західний — Передкарпатська, Складчаті Карпати, Закарпатська і Волино-Подільська  • Південний — Переддобруджинська, Причорноморсько-Кримська, Індоло-Кубанська, Азово-Березанська область. При цьому Східний регіон охоплює Сумську, Полтавську, Харківську, Дніпропетровську, Донецьку, Луганську і Чернігівську області; Західний — Волинську, Львівську, Івано-Франківську, Чернівецьку і Закарпатську області; Південний—Запорізьку і Херсонську області, а також Автономну Республіку Крим.

Сучасний стан та перспективи. Найбільша частка газоспоживання в Україні припадає на промислво розвинутий Східний регіон. Основні магістральні газопроводи: Уренгой—Помари — Ужгород; Острогожськ — Шебелинка; Шебелинка — Дніпропетровськ; Кривий Ріг — Ізмаїл; Шебелинка — Полтава — Київ; Дашава — Київ; «Союз» та ін.  Через територію України здійснюється транзит газу на експорт з Росії у Європу.  Перспективи розвитку газової промисловості України пов’язані з розширенням геолого-пошукових робіт, збільшенням обсягів пошукового буріння та прискоренням промислового освоєння відкритих родовищ.

Поряд з цим слід широко впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу, зокрема новітніх технологій і техніки. Екологічні проблеми в газовій промисловості мають свою специфіку, яка визначається в основному відчуженням та забрудненням земель в районах промислової експлуатації газових родовищ та проведенням геолого-пошукових робіт на нафту й газ.

8.Господарський комплекс України, його суть, структура та особливості структурної трансформації.

Господарський комплекс- складана екон. сист-ма з відповідною сукупністю економічно та технічно повязаних виробництв і підприємств на певній території.

Нар-госп. комплекс країни включає такі види промисловості: важке машбуд, чорна та кольорова металургія, суднобудування, виробництво автобусів, легкових та вантажних автомобілів, тракторів та іншої с/г техніки, тепловозів, верстатів, турбін, авіаційних двигунів та літаків, обладнання для електростанцій, нафто-газової та хімічної промисловості тощо. Крім того, Україна є потужним виробником електроенергії. Господарський комплекс України виник на основі соціального та економічного розвитку, міжнародного поділу праці та внутрішньодержавних інтеграційних процесів. До основних з них необхідно віднести територіальне кооперування, технологічне та інфраструктурне інтегрування. Господарський комплекс України відзначається складною структурою: галузевою, територіальною, функціональною та організаційною. Галузева структура відображає співвідношення, зв’язки і пропорції між групами галузей. Головними її компонентами є дві сфери – виробнича і невиробнича. Виробнича сфера складається з окремих ланок. Це промисловість (добувна й обробна), с/г, будівництво та ін. У невиробничій сфері виділяють п’ять ланок: апарат органів державного та громадського управління; житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування; охорона здоров’я, спорт, соціальне забезпечення; освіта, культура, наука, мистецтво; сфера фінансів, кредитування, страхування.

Територіальна структура господарства (ек райони,підрайони, локальні виробничі утворення). Трансформаційні процеси в економіці є невід’ємним елементом становлення ринкового типу господарювання. Забезпечення структурних зрушень здійснюється за такими взаємопов’язаними напрямами:

• Лібералізація економіки

• Стабілізація грош. системи

• Приватизація

• Структурна перебудова економіки

• Створення конкретного ринкового середовища

• Активна соц. політика