62.Тваринництво України, його значення, галузева структура, зональний характер розміщення та вплив на формування спеціалізованих апк.

Тваринництво - галузь с/г, що займається розведенням і використанням с/г тварин.

Значення. Тваринництво є другою важливою галузз с/г. Тваринництво дає сировину для харчової і легкої промисловості (м’ясо, молоко, шкіра, вовна, віск, пух тощо), а також для виробництва ряду лікувальних препаратів. Тваринництво постачає органічні добрива землеробству.  Структура. До складу продуктивного тваринництва входять: скотарство, свинарство, птахівництво і вівчарство. Менше значення мають конярство, бджільництво, ставкове рибництво, шовківництво тощо.  Скотарство. Перше місце в структурі тв-ва посідає скотарство м'ясо-молочного напряму, але в приміських зонах переважає молочно-м’ясний напрям. Наступний важливий напрям у структурі скотарства – це виробництво яловичини. Свинарство друга за значенням і кількістю продуктивної худоби галузь тваринництва, яке розміщене майже повсюди.

Птахівництво забезпечує потреби насел в м’ясі птиці та яйцях. Важливим фактором його розміщення є орієнтація на споживача. Тому найвища концентрація. Вівчарство має допоміжне значення, за винятком спеціалізов господарств та госп-тв у гірських місцевостях. Залежно від місцевості, воно має різне спрямування.

отже, при виробництві продукції, яка може зберігатись та транспортуватись на значну відстань, галузі тваринництва значно впливають на формування та розміщення спец. АПК

63.Територіальна структура господарського комплексу України.

Госп. компл.- складна економ. система з відповідною сукупністю технологічно і економічно взаємопов'язаних вир-тв і підприємств на певній території.

ГК включає такі види промисловості: важке машбуд, чорна та кольорова металургія, суднобудування, вир-во автобусів, легкових та вантажних автомобілів, тракторів та іншої с/г техніки, тепловозів, верстатів, турбін, авіаційних двигунів та літаків, обладнання для електростанцій, нафто-газової та хімічної промисловості тощо.

Головними елементами терит структури гос-ва виступають: ек р-ни, підрайони, локальні виробничі утворення у вигляді промислових районів, вузлів, центрів, пунктів.

Особливе місце посідають територіально-виробничі комплекси - це поєднання підприємств (та установ), для яких територіальна спільність їхніх компонентів — додатковий фактор ↑економічної ефективності.

Види ТВК: комплекси економічних районів, промислові та с\г райони, вільні економічні зони, промислові агломерації, вузли та центри.

Промисловий район — інтегральний район з переважаючим значенням промислового виробництва як головної галузі виробничої спеціалізації.

Промисловий вузол — зосередження на обмеженій території виробничо-територіального поєднання підприємств, що склалося історично або формується.

Найбільші промислові райони України та їх спеціалізація

ДОНБАС. Основна спеціалізація – важка. Вузли: Донецько-Макіївський, Горлівсько-Єнакіївський, Краматорсько-Слов’янський, Луганський, Лисичансько-Рубіжанський, Маріупольський, Стаханово-Алчевський.

ПРИДНІПРОВ’Я. Основна спеціалізація – залізорудна, марганцеворудна, металургійна, машинобудування, хімічна промисловість. Вузли: Запорізький, Криворізький, Нікопольський.

ПРИКАРПАТТЯ. Основна спеціалізація – нафтогазова, хімічна, гірничовидобувна промисловість, машинобуду­вання, курортне господарство. Вузли: Чернівецький, Івано-Франківський, Дрогобицько-Бориславський,.

ПРИЧОРНОМОР’Я. Осн. спеціал. –машбуд, кольорова металургія, харчова, легка промисло­вість, курортно-рекре­аційне господарство, с\г. Вузли: Одеський, Миколаївський, Херсонський, Сімферопольський, Севастопольськийий.

Промисловий центр — місто або селище міського типу, де зосереджено кілька промислових підприємств і які є основною спеціалізованою містоутворюючою галуззю. Промисловий пункт — промислове підприємство разом з поселенням, яке виникло при ньому