30.Міжгалузеві комплекси, їхня суть, структура та об’єктивний характер формування.

Міжгалузевий комплекс – поєднання галузей, між якими сформувалися стійкі і тісні зв’язки. МК форм-ся як у в-ві, так і у сфері обслуговування, а також в інфраструктурних галузях. МК можуть мати певні «перекриття». Так с/г машинобудування є одночасно складовою частиною АПК і машинобудівного комплексу. Таке перекриття може мати для аналізу госп-ва рег відповідну змістову орієнтацію: чим більше перекривають один одного міжгалузеві комплекси рег, тим більш взаємозв’язаним та комплексним є його господарство, і навпаки. За х-ером зв’язків між галузями вирізняють 4 типи МК:1.Галузі, підприємства яких пов’язані послідовною і (або) паралельною переробкою певного типу сировини, включаючи і її видобування чи вирощування. Це АПК, рибопромисловий та лісопр.комплекси.2. Однорідні галузі, зв’язки між підпр яких виникають на основі в-ва взаємозамінюваної продукції. ПЕК, транспортний тощо3. Склад з сукупності галузей, д-ть підпр яких спрямована на вирішення певної господ чи рег проблеми. Продовольчий, рекреаційний. Програмні міжгалузеві комплекси – комплекси галузей, зв’язки між підпр яких здійснюють, щоб досягти певної мети, заданої їм економіко, соц. чи екол пробл.

До них відносять МК перших трьох видів, формування яких регул. відповідно до певної програми. Залежно від просторових масштабів МК поділяються на міждержавні, макроекономічні і територіальні, а останні, в свою чергу, - на локальні та регіональні. До МК в У належать ПЕК, Ме, Маш, Хім–індустріальний, лісо виробничий, буд-індустріальний, трасп, АПК і соц. комплекси. Формування міжгалузевих комплексів є об’єк-тивним і пов’язане з раціональним підбором галузей, забезпеченням ек ефективної діяльності цих галузей, встановленням їх оптимальних пропорцій.

31.Міжнародне співробітництво України з питань екології та охорони навколишнього середовища в умовах глобалізації.

Глобалізація- це процес приведення національних умов госп-ння до норм та вимог суб’єктів світової економіки,поступове формування всепланетарного середовища ринків товарів, капіталу , праці, менеджменту,інформації.

Міжнародне співр-во України в екологічній сфері визначається осн. напрямами державної екологічної політики, а також міжнародними та міждержавними договорами та угодами. Розв'язання сучасних екологічних проблем в Україні можливе тільки в умовах широкого й активного міжнародного співробітництва всіх країн у цій сфері. Це зумовлено насамперед такими обставинами: • глобальним характером екологічних проблем; • транскордонним характером забруднення навколишнього середовища; • міжнародними зобов'язаннями України щодо охорони навколишнього природного середовища; • необхідністю міжнародного обміну досвідом і технологіями, можливістю залучення іноземних інвестицій.  Україна є учасником понад 20 міжнародних конвенцій та двосторонніх угод, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища. Міжнародні зобов'язання України щодо навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки випливають з положень • співробітництво з міжнародними організаціями системи ООН у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Беручи участь у міжнародному співробітництві, Україна отримує допомогу в галузі охорони навколишнього природного середовища від міжнародного співтовариства..    Головними її напрямами є: • гранти (безоплатна допомога) та в майбутньому можливі кредити Програми розвитку ООН, Програми охорони навколишнього природного середовища. Перші гранти було спрямовано на збереження біорізноманіття, а також регіонально важливий проект — захист Чорного моря від забруднення; • допомога Європейського Союзу в рамках технічної допомоги країнам СНД. • міжнародна допомога окремих розвинутих країн (США, Канади, Нідерландів, Німеччини, Данії, Великобританії) як у рамках багатосторонніх програм, так і на підставі двосторонніх угод.