24.Лісові ресурси України, їх господарське значення та проблеми комплексного використання в регіонах

Лісові ресурси – ліси певної території, які викор. або можуть бути використані для задоволення будь-яких потреб сусп-ва.

Ліси України поділяються на природні та штучні. Природні лісостани складаються з дерев різного віку. Штучні лісостани складаються з дерев, які були одночасно в один рік висаджені на певних ділянках.  Україна належить до країн з невисокою забезпеченістю лісом.  За останнє десятиліття в Україні значна частина лісових насаджень загинула. Основні проблеми щодо формування і раціонального викор. лісових ресурсів України: порушення збалансованості між лісосировинними запасами, обсягами лісоспоживання і екол.вимогами; значне виснаження лісосировинної бази, погіршення природних комплексів, деградація рослинного покриву; обмеженість інвестицій для лісогосподарського вир-ва. Вирішення названих проблем тісно пов’язано з розширеним відтворенням лісови  ресурсів, ↑ефективності їх охорони і використання. Необхідно проводити активні заходи щодо захисту і відновлення лісових насаджень з тим, щоб поступово переходити на забезпечення потреб країни переважно за рахунок власних ресурсів із збереженням основних екологічних функцій лісу. Поряд з цим принципово важливо підвищити експортні можливості лісового господарства України.

25.Лісопромисловий комплекс України, його значення, структура, регіональні особливості розміщення та структурної трансформації.

Лісопромисловий комплекс (ЛПК) України — це сукупність підприємств, пов’язаних з вирощуванням і переробкою лісової сировини.  Значення ЛПК в економіці України визначається тим, що в сучасних умовах немає такої сфери господарства, де деревина і продукція її переробки не відігравали б істотної ролі. Деревина восновному викор. для вир-ва засобів вир-ва. Продукція ЛПК використовується в машинобудуванні, легкій промисловості, на транспорті, у зв’язку, в будівництві.  Структура. До його складу входять: Лісозаготівельна пром., Деревообробна пром., Лісопильне вир-во, вир-во деревних плит, Фанерне вир-во, Меблева пром., Целюлозно-паперова пром., Лісохімічна. Особливості розміщення. Основою розвитку ЛПК України є лісові ресурси. Лісистість території становить 15,6%. Найбільша концентрація їх в Українських Карпатах, Кримських горах і на Поліссі.Лісові ресурси України забезпечують потреби господарства майже на 20%, решту деревини Україні постачають. Основні лісозаготівельні райони України — Українські Карпати (Івано-Франківська і Закарпатська області) і Полісся (Волинська, Житомирська, Київська, Чернігівська області).  Лісопильне виробництво є важливим процесом первинної механічної обробки деревини. Його розміщення залежить від районів лісозаготівель розміщення споживачів пиломатеріалів, наявності і транспортних шляхів.  Деревообробна промисловість здійснює переробку деревини й виготовляє з неї широкий асортимент матеріалів, напівфабрикатів і готових виробів для населення й народного господарства.  З відходів лісової і деревообробної промисловості України виробляють деревностружкові і деревноволокнисті плити. Целюлозно-паперова промисл. хар-ться високою матеріаломіс. водомісткістю, тому тяжіє до сировинних баз.  Лісохімічна промисловість включає: пірогенетичне, каніфольно-терпентинне, смоло-терпентинне, хвойно-ефірне та дьогте-курильне вир-ва.  Основні проблеми розвитку лісової і деревообробної промисловості — дефіцит сировини та її некомплексна переробка. Важливі напрямки розвитку галузі — раціональне використання лісових ресурсів, модернізація підприємств, створення безвідхідних виробництв