Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
рег.екон. шпоры.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
657.41 Кб
Скачать

22.Критерії, принципи та чинники економічного районування.

Ек р-ня – це науково обґрунтований поділ країни на ек р-ни, що склалися історично або сформувалися в процесі р-ку ПС на основі сусп. і терит поділу праці. Критерії – це головні ознаки, основні вимірники, на базі яких відбувається виділення ек районів. 

- до складу великих ек р-нів повинні повністю включатися території адміністративних областей, країв, АР без порушення їх меж.

- Ек р. має бути великою ек-но цільною територією, на якій є значні природні ресурси;

- врахування при виділенні ек р. принципу екон. тяжіння,;

- економічний район повинен являти собою виробничо-економічну територіальну єдність;

-при виділенні ек р-ну повинно враховуватися ЕГП території, спільність історичних, культурн. традицій, соціальної поведінки населення;

- на території інтегрального ек  р-ну повинен бути сформований достатньо потужний терит виробничий комплекс з такою галузевою структурою:

- профілюючі галузі;

- галузі, які розвиваються як суміжні з галузями попередньої групи;

- галузі, які забезпечують потреби населення району;

Принципи.

1.Встановлення крупних та цілісних господ комплексів 2.Виявлення передумов і перспективних можливостей, на базі яких розвиватиметься р-он 3. Відповідність меж ек районів існуючим межам адм.-терит од 4.Визначення територіальної єдності ек району 5.Встановлення центрів районоформування 6. Відображення у назві сутнісних ек, соц. чи геогр. ознак території

Чинники (фактори). 

На формування економічних районів впливають різні чинники: природні, економічні та історичні. Головним районоутворюючим чинником у кожній країні є територіальний поділ праці. Важливе районоутворююче значення мають особливості ЕГП та транспорт.

23.Легка промисловість України, її значення, галузева структура, принципи розміщення та центри основних галузей

ЛП- сукупність галузей промисловості, які виробляють товари широкого вжитку: тканини, одяг, взуття, тощо.

Лека промисловість України охоплює текстильну, хутрову, шкіряно-взуттєву, трикотажну, швейну та галантерейну галузі.

Підпр-ва ЛП орієнтуються на споживача, жіночі трудові ресурси та джерела сировини, тому вони поширені, загалом, на території всієї України. ЛП поділяється на вир-во доргих, ексклюзивних речей та вир-во масових, недорогих видів продукції. Провідною галуззю ЛП є текстильна, швейна, взуттєва.

Шкіряно-взут пром. представленавВир-вом шкіри (Київ, Миколаїв, Львів, Тернопіль); шкір.зам (Одеса); взуттєвими підприємствами( Львів, Харків, Київ, Кривий Ріг, Ів-Фр).

Швейна(Київ, Львів, Харків, Одеса, Донецьк, Запоріжжя).

Текстильна. Бавовняна пром (Тернопіль, донецьк, Полтава, київ); Вовняна (Харків, Суми, Дунаївці, Одеса); шовкова(Київ, Черкаси, Луганськ); лляна (Житомир, Рівне); трикотажна (Донецьк, Київ, полтава, Луганськ).

Швейна (Київ, Харків, Львів, Одеса).

Основні проблеми легкої промисловості — відсталі технології виробництва й низька якість продукції. Вони можуть бути розв’язані в результаті реконструкції і модернізації та створення спільних з іншими країнами підприємств.