1. Психологічне консультування: визначення, цілі, задачі. Консультування як самост галузь психол допомоги: а) відмова від концепції хвороби і розгляд людини такою, що має психол труднощі; б) консул робота може запобігти більш серйозним психотерапев наслідкам; в) консультування охоплює більш різнопланове коло інтерперсональних проблем клієнтів; г) психолог-консультант виступає посередником, активачем ресурсних можливостей клієнта у розв'яз проблем. Індивід конс-ня - вид спец організов спілкування, у процесі якого псих-консульт допомагає клієнтові дослідити і прояснити свою жит ситуацію, знайти додаткові сили, щоб вийти із складних обставин. Рез-тат: інсайт (З.Фрейд), "сповідь" (Р.Мей), сповнена розуміння, підтримки "зустріч"(екзистенц). Хар-ний більш м'який психол вплив, коротша тривалість (5-6 зустрічей). Задачі: • надання психол інфо; • інтеграція о-сті, подолання внутр конфліктності та узгодження її інтересів; • активізація психіч ресурсів; • подолання особист обмежень та освоєння нових поглядів на власну жит ситуацію;• проф підтримка • смислотвор, перебудова ієрархії цінностей; • вироблення адекватних форм поведінки в різних жит ситуаціях та ін. Цілі ПК лежать в площині особистого благополуччя клієнта. Серед 3х осн цілей - допомога ін у їхньому самопідсиленні, особист розвиток конс-та та створення здорових мікро- й макросистем для функ-ня індивідів - гол метою вваж особист зростання конс-та як гаранта того, що в сус-ві розширюється база для формування нового ставлення до життя.

2.Специфіка психодіагностики в рамках консультативного процесу. Переваги, які дає психодіагн у консульт: - об'єктивність даних, їх відносна незалежність від особистого досвіду і вражень психолога. Дані психодіагностики можуть підтвердити ці уявлення, чи суперечити їм. - швидкість отримання інфо; - можливість додатк оцінки. З даними психолог може звернутися за допомогою або консультацією до колег; - достовірн рез-тів забезпеч можливістю перевірки щирості клієнта. (вивч. самооцінки, проект методики, планів тощо). Задачі психод-ки в консульт: а) структ-ня початк контакту: якщо клієнт з важкістю йде на контакт або не схильний говорити про свої проблеми. Добре підходять методики, присвячені самоопису і оцінки минулого досвіду. б) Підвищення довіри: якщо при обговоренні рез-тів обстеження клієнт чує те, що він розцінює як вірне, важливе для нього і разом з тим, неочевидне. Найкраще підходять проективні методи, малюнки, особист опитув. в) Поглиблення уявлення клієнта про себе. г) Створення, зміцнення мотивації для психол допомоги. З'ясування та обговорення проблем, виявлених за допомогою психодіагностики, дозволяє клієнту разом з психол визначити цілі і завдання спільної роботи. Коли клієнт, частково усвідомл свої проблеми, або коли клієнт приходить не за своєю ініціативою.

3. Техніка орг-ції консульт зустрічі клієнта з П-К. Варто умовно розділити консульт бесіду хоча б на 2 частини: дослідницько-діагностичну та терапевтичну частину.1 ч - створення рапорту (довіри), активне слухання, зібрання інфо, рішення, висновки. 2 ч - більш технічна, є елементи формування навичок, тренінгу, корекції. У 1 ч також виділ скарга, усвідомл проблема, формул потреба, вираж почуття, вивч установки щодо себе та оточення, аналіз та пророка глибоких почуттів, інсайт.

Переважна більшість авторів пропонує 5крокову модель інтерв'ю (Р.Мей): 1) 5-10 хв: встановл. контакту, аналіз скарги; 2) 15-20: сповідь, аналіз психол ситуац, збір інфо; 3) 10-15: тлумачення, ідентиф пробл; 4) 10-15: трансформація ос-ті, формулюв консульт завдання, пошук ресурсів; 5) 15: практ допомога, перехід до дій.Психол робота повинна мати завершений вигляд, логіку. Консульт сесія триває приблизно 50-80 хвилин. 2-3 інтерв'ю може починатися з корекційної роботи. В кінці бесіди потрібно виділити хоча б кілька хв, щоб підбити підсумки зробленого та узгодити спільні плани, отримати зворотний зв'язок та попрощатися. (это же в 7,28,29)

4. Практ та прикладна психол. Відмін практ конс-ня від ін обл практ психології. Осн відмінності ПК від психокорекції та психотерапії: 1. Ширша сфера застосув у порівнянні з клін практикою, спрямованість до проблем псих здоров людей. ПК стало використ в освіті, менеджменті, промисловості, для вирішення індивід. і сімейних проблем. 2. Орієнтація на більш широке використання даних, отриманих в емпір дослідженнях, організованих з експерим-го плану, з використанням для аналізу рез-тів методів мат стат. 3. Робота переважно з ситуац проблемами, які розв'язуються на рівні свідомості, на відміну від орієнтації на глибинний аналіз проблем і роботу з несвідомим у психотерапії. 4. Велика суб'єкт-суб'єктність, діалогічність спілкування. К. - здорова л., якій можна делегувати більшу відп-сть за своє життя. 5. Орієнт на здорові сторони ос-сті, визнання прав К. на велику варіативність поведінк р-цій і псих станів як здорових явищ. 6. Орієнтація на велику активність і самостійність К. в процесі роботи з ним, пробудження внутр. ресурсів. 7. Допустимість в ПК більш широкого спектру різноманітних проф моделей д-сті П-К, ніж у психотерап.

5. Цілі та задачі різних етапів консультативного процесу. 1) Знайомство: осн.задача - налагодження контакту (перші 5-7 хв). Включ: 1. блок проф орієнтування; 2. етику психол обслуг; 3. укладання терапевт контракту. Клієнт дізнаєт. про все, що цікавить стосовно конс-та (освіта, проф досвід, напрям),стосовно конс-ння. Гарант. анонім. і конфіденц. Контракт: 1ч- зміни, заради яких людина прийшла, 2ч – узгодж. питання орг-ції консульт зустрічей. Оплата - краще визначати не конкретну суму, а межі, в яких вона може змінюватися. 2) Дослідж проблеми: збір інфо (сповідь) - нерефлекс та рефл слухання, засоби стимул та підтримки. Задачі: • вивч заг картини проблем клієнта, його ставлен до них; • вивч ос-сті клієнта, потенц здатності впоратися з труднощами; • виявл попер досвіду, який сформував деструкт. спосіб переживань; •показ клієнту цілісної картини того, що відбувається; • пошук ресурсів, які допом подолати психол труднощі; • визначення пріоритетів та ієрархії в подоланні перепон. Диференц почуття та установки по відношенню до себе та оточуючих, долаються опір консульт процесу, формул образ бажаного майбутнього. (первинна діагностика пробл) 3) Ідентифік проблеми – висування гіпотез щодо проблеми. Але інтерпретації буває замало, тому консультант перех до наст етапу.

4,5) Постановка та розв'язання терапев завдання. Цілі - коригування та конструкт. трансфо-ція. Формул запит, терап задача – яку допомогу слід надати, змінити ставл до пробл. Доцільно зробити прогноз щодо рез-сті психол впливу. Вибір способів психол допомоги для досягнення поставленої мети; спостереження наслідків і збір даних катамнезу (при необхідності).

6. Техніки рефлексивного слухання та активізації клієнта в процесі консультування. РС - з регул використ зворот зв'язку, дозволяє точніше зрозуміти суть проблем. Супроводж зор конт-м, неверб і верб повед. Передбач: а) зосеред на тому, що говорить і переживає ін. людина; б) блокування зайвих думок і переживань; в) активне обдумування того, що говорить клієнт; г) запам'ятов думок, фактів, які повідомляють, логіки повідомл. Р-ції під час слухання: заохочення мовлення, з'ясування (розпитування, уточнення), переповідання, відобр почуттів, відображення значень, резюмування. Заохочування: 1) короткі заохоч стимули, що вираж мінім-ми верб висловами: "Так", "Ага", або неверб реак-ми. 2) Перифраз - коротка репліка, що признач для прояснення, уточн смислу сказаного. Є повторенням ключових слів, як ствердження або коротке запитання. Це не повторення! 3) переповідання - клієнтові повертають суть сказаного ним у скороченому вигляді. Це перефраз. своїми словами з використ ключових слів. 4) резюмування має на меті дати більш широкий узаг. зворотний зв'язок, стосується сказаного в цілому. Включ. неверб р-ції, резюме ставлень та значень, суперечностей. Мова консультанта складає 1/3 від мовл клієнта.

8. Місце та специфіка тлумачення сновидінь в психологічному консультуванні. (Юнг, Джонсон). Завдання снів – відновити психол баланс. Фрейд: сни – найкорот. шлях у підсвід. Слабшають захисні мех-ми "Я" і відкрив. приховані бажання, пережив. Принципи роботи: - С. є індивідуальний; - говорить тільки про сьогодні., актуальні події; - при трактув. символів не варто забувати про природну функт. навантаж.і предметів, явищ, побачених у сні; - інтерпрет. сюжет сну в заг. вигляді, а не окремі символи. Категорії С.: 1) задовол. бажань, що не реально в дійсності. 2) попередж. про небезпеку. 3) терапевт. сни, в яких програється найгірший варіант розвитку подій. 4) Сни - кошмари. Ці сни служать для здобуття сил у боротьбі з чимось новим і невідомим. 5) Панічні - розплата за недозволені дії і думки. Робота зі С.: 1. Пошук асоціацій (основа для тлумачення). 2. Прив'язка образів снів до внутр. динаміки. 3. Тлумачення (1+2). 4. провед. ритуалів з метою конкретизації сну. Відновл. зв’язку з несвідом.

9. Прийоми емоційної підтримки клієнта: а) вираз позитивного ставлення до людини; б) підтримка зусиль виконати намічене в строк; в) вираз розуміння труднощів, що виникають при виріш завдань; г) вираз упевненості в успіху; д) вказівки на те, що людина, яка потребує ЕП, володіє необх ресурсами для досягнення своїх цілей. Метою застос клієнт-центрован. підходу є заохочення людини, яка потребує ЕП, до розповіді про її проблеми та створення умов для діалогу. Прийоми: 1. заохоч згадки подробиць пробл сит; 2. неверб та верб співчуття, розуміння; 3. звернення до думок і переживань; 4. заохочення виражен почуттів; 5. висловлювання розуміння і прийняття почуттів клієнта. Слід уникати оцінок переживань самої людини, якій надається ЕП, і людей, які залучені в ситуацію. Марною є спроба відволікти від неприємних переживань і почуттів, їх ігнорування.

10. Види психологічного консультування та їх специфіка. 1) Індивід. та групове конс-ня. ІК - бесіда з клієнтом наодинці, обговор жит проблеми. Клієнт отримує можливість усвідомити, ширше глянути на сит., змінити своє ставлення до події і свою поведінку. ГК - полягає у вирішенні якої-небудь проблеми або в заохоченні вираження пригнічених емоцій у психотерап. групі. Найбільш частий варіант - сімейне конс-ня. 2) Очні або анонімні (тел довіри). Хар-ся неявністю наданої допомоги. Тут клієнту легше обговорювати особисті проблеми, в т.ч. й пов'язані з секс. сферою міжособ. відносин. Клієнт має право на переривання контакту, для цього - покласти трубку. Вийти з контакту при очній консультації значно складніше. 3) можна розділити на види залежно від особлив.проблем, з приводу яких зверт. до ПК: інтимно - особистісне, сімейне, психолого-педагогічне, ділове консультування (питання вибору професії, розвитку здібностей тощо). ІО: конфіденц., тривале. СК - вимагає знання психологом суті сімейн проблем, способів вирішення, бажано - на власному досвіді. ППК припускає наявність у конс-та педаг освіти та досвіду навчання та виховання. ДК – найб успішн кон-ти, які на власному досвіді добре знають ту сферу д-сті, в якій ведуть ПК.

11.Вимоги га обмеження щодо підготовки психолога-консультанта. Проф підгот П-К включає в себе, крім загальноосв. наук. підготовки, також і освоєння ряду розділів психології, що передбачають спеціалізацію у відповідній проф. області, в даному випадку - в області психол. конс-ня: 1. вивч. підготов. етапу ПК. 2. засвоєння інфо про зміст роботи П-К. 3.оволодіння методами роботи П-К з клієнтом. 4.ознайомлення з особлив. проведення ПК в наст. спец. обл..: сімейне конс-ня, ділове, психолого-педагогічне, інтимно-особистісне. 5. попрац. П-К під керівництвом більш досвідченого - супервізора. Також уважно ознайом. з організ. питаннями. Завдання П-К: • визнач. кола потенційних клієнтів, їх можлив. проблем. • підготовка матер. бази та документ. для початку практичної роботи.• Підгот та розповсюд інфо про роботу консультації серед потенц клієнтів. Передб. оволод прийомами спілкування з клієнтами, методами психодіагн. П-К не обов'язково знати все, що накопичено в науці. Однак бажано знати все, що може виявитися корисним у практ. роботі з людьми в ПК. П-К ще й організатор справи. Бажано навчитися тому, що стосується створення та орг-ції роботи ПК як установи. У практиці спілкування від П-К потребується вміння правильно сприйм і оцінювати людей, добиватися взаєморозуміння, встановл гарні взаємини і переконувати.

12. Вимоги, які пред'являються до П-К та його роботи. Власт ос-сті П-К: прояв глибокого інтересу до людей і терпіння в спілкуванні; чутливість до установок і поведінки ін.; емоц стабільність і об'єктивн; здатність викликати довіру; повага прав ін. 6 якостей ос-сті, необхідні П-К: довіра до людей; повага цінностей ін.; проникливість; відсутність упереджень; саморозуміння; свідомість профес боргу. Ефективний к-т - це зріла людина. Чим різноманітніший стиль особистого і проф життя, тим ефект буде д-сть. У ПК слід керуватися не формулами, а своєю інтуїцією і потребами ситуації. Такою є одна з найважливіших установок зрілого к-та. Вимоги до роботи: виконання проф обов'язків на високому рівні, підтримка проф майстерності та підвищення кваліфікації.

13.Специфіка практ психол допомоги - розділ 1: сутність ПК, філос.кон-ня, моделі допомоги, етика, предмет роботи, принципи надання психол допомоги. Моделі допомоги: директивна (в ролі наставника) і недирект. Принципи надання допом: 1.Пр. активності ос-сті, співробітництва. 2.Пр. діалогічності. 3. Пр. безумовного прийняття. 4. Пр. відповідальності. 5.Пр. технічності психол допомоги, тобто трактування психол пробл-ки як психотехнічної за предметом і методом. 6.Пр. системності. 7. Пр. позит переосмислення (реальність, здор. глузд). 8. Пр. компетентності. Правило: „Не зашкодь".

14.Сутність психологічного консультування: моделі, етика тощо. Консульт:- зорієнто на здорові сторонни ос-сті, - поліпшує псих. благополуччя, - на відміну від психотерапії може бути профілакт, - охоплює коло інтерперсонал. проблем на відміну від психотер, яка спрямована "вглиб",- є універсальним з т.з. викор різних підходів, методів. П-К допомагає дослідити та прояснити жит ситуацію клієнта, актуалізувати ресурси, щоб знайти вихід з складних обставин. П-К поєднує елементи діагностики та впливу. У полі зору П-К переважно поведінка та свідомість К. Робота П-К має бути спрямов на створення функціон. новоутворень усвідомлення та вміння їх використ. Як і психотерапія, кон-ня має бути надлишковим (чим більші зміни відбуд в свідомості клієнта, тим менш ймовірними будуть рецидиви).

15.Індивідуальне конс-ня як вид д-сті. Існув самост. галузі ПК аргумент. так: а) повна відмова від концепції хвороби і розгляд людини як тої, що має психол труднощі; б) Попередня консульт робота може запобігти більш серйозним психотер наслідкам; в) психотерапія спрямована "вглиб" (інтра), ПК - охоплює коло інтерперсон. проблем; г) П-К допомаг знайти ресурси клієнта; Отже, специф. ПК як окрем виду психол допомоги визнач. особливостями проблематики, немедичною парадигмою в розумінні клієнта, змістом і методами д-сті. Цілі: особисте благополуччя клієнта. Інд. конс-ня - вид спеціально організ спілкування, у процесі якого П-К допомагає К. дослідити і прояснити свою жит ситуацію, актуалізувати додаткові ресурси, щоб знайти вихід із складних обставин. Рез-т: інсайт (З.Фрейд), просто "сповідь" (Р.Мей) тощо.Коротка тривал – 5-6 зустрічей. (також №1)

16.Філософія консультування Кредо - допомогти людині надати допомогу собі. Повна відмова від концепції хвороби урівнює клієнта і консультанта, знімає відпов-ть за рішення. Коли людина приходить по допом, це означає, що є потреба звернутисядо себе внутр., подивитись збоку на те, що відбув, проаналіз можливі альтернативи. Не підходять друзі, родичі – потрібна нейтральна сторона.

П-К не варто брати на себе більше, ніж може зробити людина. Клієнти різняться не лише тим, наскільки готові до душевної роботи. Важить і той життєвий шлях, який вони мають за плечима. За допом. П-К клієнт засвоює нову філос, світоглядну основу, за якої стають можливими розв'язування проблеми, подолання кризи та ін. Якщо П-К вузько зосереджений лише на 1му вимірі, то ефект від його роботи буде незначним і нетривалим. Якщо в більшості терапевт. напрямів цілі психотерапії формуються в термінах „від", то філософія консульт. Має формуватися в термінах „до".

17. Теоретичні засади консультування. ПК це скоріше практична частина, яка базується на досвіді. Теорію складають різні спрямування, методи, а також струк-ра стосунків клієнта і П-К. 3 компоненти: цінності, процесуальна та концептуальна модель. В ідеалі кваліфікований підхід повинен спиратися саме на цю взаємно пов'язану тріаду. Будь-яка психотерап. теорія має розроблені концептуальні засади, опис психотерап процесу і в своїх термінах містить ряд цінностей, котрі мають визначати життєву позицію та філос П-К. Приєднавшись до певної школи фахівець виграє відразу в кількох відношеннях. Серед концепт. цінностей, які повинні бути в індивід. моделі П-К, чільне місце посідають конструктивні уявл про людину, прагнення до особист. зростання та трансформації, прагнення до самовираження, самодостатності, зрілості, відкритості будь-яким переживанням, прийняття себе та світу, здатність до вищих переживань, креативність та ін.

18. Мех-ми психол виливу в консульт. роботі. Психол ефект конс-ня пояснюється не лише особист. якостями, авторитетом і майстерністю П-К, але й психофізіол. мех-ми, що лежать в осн. формування нових думок та поведін. установок. Ефектом новоутворень виступає зміна емоц забарвл переживань, зміна напрямку всієї псих д-сті. Емоц пережив повинно переосмил в центрах інтелект та мовлен аналізу. Однак не кожна людина вміє самост включитись в напружену інтелект д-сть. Стимулом може бути: вчасно сказане слово, аналогія, приклад, музика, тощо. Це веде до інсайту, катарсису, включення інтуїції. Стимул дає сама конс-ція, через віддзеркалення, дистанціювання пережитого, рефлексування та ін. Це дозволяє внести критику в своє ставлення, оцінити ситуацію. Прислухаючись до себе, людина чує свою самість, бачить вихід з ситуації. Найбільш неприйнятним для психолога є маніпулювання, тобто зміна психічної реальності ін. людини у відповідності з цілями чогось чи когось, хто зацікавлений в них.

19. Моделі консультативної допомоги. Існують директивна і недирект м. Директивна: психолог грає роль учителя, наставника. Психолог апелює до вивіреної психол інфо (про псих феномени), надання інфо у формі порад, інструкцій, вказівок, настанов чи ін. (вихід з конфлікту). Доцільна там, де клієнт є слабким чи незібраним. Недирект – ведення кон-ції так, щоб стимулювати клієнта до самост пошуку розв'язання проблеми, прийняття рішення, покладання на себе відп-сті за реалізацію задуманого. Тут йде відмова від порад. Є основою клієнт-центрованої терапії. Завдання П-К тоді: організ процес бесіди і створити такі умови в яких клієнт самостійно знайшов би вихід з проблеми.

20. Професійна позиція консультанта . Психотерап позиція - рольова стратегія, яку обирає П-К, будуючи стосунки з пацієнтом. Гол параметри - авторитарність/ партнерство у визначенні цілей і завдань консул. процесу і директивність/ недирект у їх технічній реалізації, котра і є мірою відповідальності за рез-ти психотерапії та консульт. допомоги. Є 4 осн позиції: 1) директ., авторитарн – позиція „батько”. 2) авторит., недирект. – „мати”: безумовне прийняття, співпережив. Результативно, але м’яко. Використ трансове наведення, медитат техніки. 3) партнер..недирект. - „сестра”: передб. увагу, повагу, свободу людини (клієнт-центрована, екзистенц психол). 4) директ., партнер - „брат”: когніт. техніки. П-К не приховує сутності впливів (позит психотер, транзактний аналіз та ін.). Існує ще й 5 позиція - „нейтральна", позиція "дзеркала": психодинам. підхід. Показником професіоналізму є здатність займати усвідомлено кожну з вказаних позицій.

21.Етичні аспекти консультативної діяльності. Повага до унікальності та гідності ос-сті, поліпшення якості життя людей, створення гуманного сус-ва є визначал для д-сті психолога. Документ: Етичний Кодекс психолога. Міст. такі питання: відпов-сть, компетентність, конфеденц., захист інтересів клієнтів, етичні правила психол дослідж, кваліфік пропаганда психології та ін. В процесі ПК психолог гарантує клієнту повагу до нього, до прав і свобод, безумовну установку на благо клієнта, безоцінне сприйняття.

Консультант повинен уникати подвійних стосунків, фіз контакту. Клієнт сам обирає, яку інфо повідомити психологу. П-К повинен попередити про те, в яких випадках не зобов'язаний дотримув конфіденц: 1) коли в інфо йдеться про загрозу життю; 2) в ситуаціях, що мають кримін х-тер; 3) коли психолог може бути притягнутий правоохор органами як свідок. Психолог не повинен відмовляти в проф допомозі, а також залишати клієнта без надання підтримки. Не варто обіцяти те, що перевищує межу компетенції. Клієнт повинен бути в курсі того, як просувається робота, орієнтув.в її тривалості, у будь-який момент прийняти рішення про відмову від послуг, заздалегідь повідомивши його про останню зустріч.

22. Методичні настанови конс-ня. (1.2) 1. Предмет роботи психолога-консультанта (№23) - пізнання та рефлексія: а) поведінки, б) почуттів, в) переживань людини, г) особливостей її самоусвідомл. Для відновл цілісності і гармон душевного життя потрібно працювати одночасно у всіх трьох площинах - „тіло-душа-дух". 2. Клієнт психолога-консультанта (№24)- індивідуальність, кожна пробл. сит. - унікальна. 3. Ос-ть конс-та ( №25) - терапевтичний ефект мають особ-ні власт.: вміння співпереживати та співчувати, викликати довіру, самодостатність, сила „Я", відкритість власному досвіду, вміння нести відповідальність, ставити реалістичні цілі, емпатію, зрілість конс-та. 4. Консульт. взаємини: правило трьох (№26). Психологу слід уникати прямих порад, підказок. Важливо структурувати поле взаємодії і бути незалежним як відносно проблеми, так і відносно людини та її очікувань. Правильний розподіл відп-сті. Принципи надання психол. допом.(№27)

23.Предмет роботи П-К: пізнання та рефлексія: а) поведінки, б) почуттів, в) переживань людини, г) особливостей її самоусвідомл. Конс-ту потрібно тонко відчувати, які рівні свідомості задіяні в конкретн переживанні, і вміло керувати процесом їх функціон. зміни. Зміна предмета психотехнічної уваги зумовлює зміну рольової позиції психолога. Для відновл цілісності і гармон душев життя слід працювати одночасно у 3 площинах - „тіло-душа-дух", зовн. пізн. через внутр. Завдяки консульт. процесу людина повністю свідомо може: 1) пережити всі свої реакції, бо отримує ретроспективний і проспективний погляд на своє життя; 2) усвідомити себе як цілісність; 3) навчитися відчувати свою суб'єктність і повірити у власні можливості опанувати жит ситуацію, розпорядж собою та своїм життям; 4) сприймати себе такою, якою є, поважати суб'єктність ін. людини; 5) набути нового досвіду у розвитку і самоудосконаленні.

24. Клієнт П-К: відмінності консульт. та психотерап. обслуговування. Кожна людина - інд-сть, кожна пробл сит - унікальна. Навіть досить рефлексивним людям важко самостійно виправляти психічні порушення. Для внутр. перестурктур. необх. додатк стимули, нові схеми досвіду, що і забезп П-К. Важливо враховувати, на якому рівні розвитку перебуває клієнт, і обирати певну позицію конс-ня. Зрілість та високий рівень розвитку людини вирівнюють позиції консультанта та клієнта, формуючи модель взаємодіючого (діалектичного) інтерв'ю. Консульт:- зорієнто на здорові сторонни ос-сті, - поліпшує псих. благополуччя, - на відміну від психотерапії може бути профілакт, - охоплює коло інтерперсонал. проблем на відміну від психотер, яка спрямована "вглиб",- є універсальним з т.з. викор різних підходів, методів.

25. Особистість консультанта як інструмент впливу. Результат. конс-ції визначається гармонійністю стосунків консультанта і клієнта та ос-тю конс-та. Тобто, важливий не напрям, а якості конс-та. Серед терапевт. власт.: вміння співпереживати та співчувати, викликати довіру, самодостатність, сила „Я", відкритість власному досвіду, толерантність до невизначеності, вміння нести відпов-сть, ставити

реалістичні цілі, емпатію та сміливість будувати глибокі стосунки з ін., особисту зрілість консультанта тощо. Якості ефективного конс-та +: інтелект. здібності і розсудливість, ориг-сть; здатність до самост навчання; повага до чужої ос-сті; почуття гумору; чутливість; терплячість; самоконтроль,широкий культурний світогляд та ін. Також - „мужність недосконалості", тобто вміння стійко приймати невдачу, відчувати рамки реалій світу та своїх обмежень. Може вчитись і у клієнта.

26. Психотерапевтичні взаємини: правило трьох. Психологу слід уникати прямих порад чи

підказок щодо того, що має вчинити людина. Дуже важливо структурувати поле взаємодії і бути незалежним як відносно проблеми, так і відносно людини та її очікувань. І клієнт, і конс-т повинні знаходит по один бік, а проблеми - перед ними. Це дозволяє правильно розподіл відп-сть: конс-ту- не брати зайвого, а клієнту - втримати контроль за ситуацією, відсторонитись. Клієнту для того, щоб пізнати себе, доводиться пильно дивитися як на поле проблем, так і в „дзеркало" – в конс-та. Консультат. взаємини, в яких психолог негараздам надається самост статус, умовно назив „правилом трьох". Дає можливість навіть просторово орієнтуватися в тому, як розподіляється відп-сть.

27.Принципи надання психол допомоги ос-сті. 1.Пр. активності ос-сті, партнерства. 2.Пр. діалогічності – включ. віддзеркалення. 3.Пр. безумовного прийняття. Конс-ві слід співпереживати, але не варто співчувати клієнтові, щоб не принижувати його. 4. Пр. відпов-сті - клієнт бере на себе В. за себе, за самодопомогу. 5.Пр. технічності психол допомоги, тобто трактування психол проблематики як психотехнічної за предметом і методом. Ефективна терапія вимагає відповідних, правильно використ технік, застосованих в контексті довірчих і уважних стосунків. 6. Пр. системності - аналізу будь-якого явища, підхід до будь-якого симптому в усіх площинах: через тіло, душу і дух. 7. Пр. позитивного переосмисл. того, що відбувається, та імітація гуманіст цінностей. (здоровий глузд). 8. Пр. компет-сті. Правило: „Не зашкодь". Конс-т має право братися за розв'яз лише тих завдань, на яких він розуміється, і використ ті методики та техніки, які відповід вимогам проф-сті та адекватності.

28. Орг-ція консульт взаємодії 29. Структура та хронотоп консул: віднос. структ та час кон-ції. Варто умовно розділити консульт бесіду хоча б на 2 частини: дослідницько-діагностичну та терапевтичну частину.1 ч - створення рапорту (довіри), активне слухання, зібрання інфо, рішення, висновки. 2 ч - більш технічна, є елементи формування навичок, тренінгу, корекції. У 1 ч також виділ скарга, усвідомл проблема, формул потреба, вираж почуття, вивч установки щодо себе та оточення, аналіз та пророка глибоких почуттів, інсайт.Переважна більшість авторів пропонує 5крокову модель інтерв'ю (Р.Мей): 1) 5-10 хв: встановл. контакту, аналіз скарги; 2) 15-20: сповідь, аналіз психол ситуац, збір інфо; 3) 10-15: тлумачення, ідентиф пробл; 4) 10-15: трансформація ос-ті, формулюв консульт завдання, пошук ресурсів; 5) 15: практ допомога, перехід до дій.Психол робота повинна мати завершений вигляд, логіку. Консульт сесія триває приблизно 50-80 хвилин. 2-3 інтерв'ю може починатися з корекційної роботи. В кінці бесіди потрібно виділити хоча б кілька хв, щоб підбити підсумки зробленого та узгодити спільні плани, отримати зворотний зв'язок та попрощатися. Васьковская: 1) Контакт, рапорт, робочий альянс, складання контракту (5-10) 2) Збір інфо, первинна діагностика проблеми (15-20) 3) Досл проблеми, аналіз гіпотез. (10-15) 4) Досл проблеми, ресурси та альтернативи(10-15) 5) Психопрактична допомога (навчання, виховання) (15) Консультативна сесія триває 50-80 хв.

30. Початок консультативної взаємодії 1. Знайомство: осн. завдання – налагодження контакту. Попер. інфо про клієнта – стандартизована (ПІБ, сім стан, освіта і т.д). Перші 5-7 хвилин вирішують майбутнє консульт. Процесу. 2. Техн. сторона: а) блок проф. орієнтування. Л. повинна дізнатись все, що хоче про псих. консультування, д-сть П-С (освіта, проф.. досвід, напрям).. б) Етика псих. обслуговування – обговор. конфіденційність, аудіо-, відеозапис. Обговорюється добровільність продовження/ переривання роботи. П-С може перервати роботу, якщо К. не виконує умови контракту. в) терапевт. контракт - розподіл відп-сті (її не несе тільки П-С, К. повинен розуміти, що взагалі все саме в його руках). Як правило, це усна домовленість. Ознаки доброго контракту: 1. Заручення підтримкою найбільш здоров частини ос-ті К. 2. містить конкретний результат; 3. Всі формулювання подані позитивно. 4. Мова контракту максимально виражає ситуацію "тут і тепер". 5. Майбутній рез-т має бути підтверджений почуттєвим досвідом (є відчуття реальності, можливості).6. зміни не повинні залежати від третіх осіб. 3. Плата– потрібно знати про соц.-екон статус клієнта, 5% від його зар.плати.

31.Термінологічна „кухня" консультування: Скарга- висловлене П-К невдоволення Л з приводу певних психол труднощів, з якими вона не може справит. Суб'єктивн, досить вільне поєднання фактів і розду-в, довільне трактуванням, надлишк. емоц. насиченість. Є її суб'єктний (на кого: на себе, на ін) або об'єктний (на що) локуси. В змісті скарги можна виділити явний і прихований зміст, а також підтекст. Самодіагноз - пояснення К. природи психол труднощів, пов'язане з його уявленнями про себе, світ та стосунки. Самодіагноз демонструє ставлення клієнта до життя і деякою мірою - готовність до змін. Проблема- сукупн психол труднощів клієнта, що переживаються як дискомфорт, дисгармонія, дезадапт. Опис-ся як стрес, конфлікт, фрустрація, криза; в основі майже завжди лежить внутр конфлікт. Запит- певним чином мотивоване звернення до П-К з проханням надати конкретну форму психол допомоги. Види: 1) на емоц і моральну підтримку; 2) допом в аналізі; 3) інфо; 4) опанув навичок; 5) допом у становл. позиції; 6) вплив на члена сім'ї в його інтересах; 6) у власних інтересах. Тема- виокремлений аспект псих реальності, що стає предметом взаємодії П і К. Зафіксувати тему можна тоді, коли в скарзі з'являється фігура іншого (навіть свого ін „Я"). Психол ключі - інфо, яка має псих. значимість: верб та неверб поведінка Кл. симптоми - психологічні, соціальні, фізіологічні. Синдром - сукупність симптомів.

32.Дослідж проблеми: збір інфо. 2 етап - нерефлекс та рефл слухання, засоби стимул та підтримки. Задачі: • вивч заг картини проблем клієнта, його ставлен до них; • вивч ос-сті клієнта, потенц здатності впоратися з труднощами; • виявл попер досвіду, який сформував деструкт. спосіб переживань; •показ клієнту цілісної картини того, що відбувається; • пошук ресурсів, які допом подолати психол труднощі; • визначення пріоритетів та ієрархії в подоланні перепон. Диференц почуття та установки по відношенню до себе та оточуючих, долаються опір консульт процесу, формул образ бажаного майбутнього. (первинна діагностика пробл). Збір інфо сам по собі має терапевт вплив завдяки: 1 )розкрит передістор проблеми. 2) трансформ предметів і явищ, в такі, що здатні розвиватися. Зявл перспектива. 3) сповідь полегшує душу.

33.Первинна діагност проблеми - з початку зустрічі – не верб (85% інфо), привітання, верб (мовні стереотипи, хар-ні слова, вирази, теми), дозвол перейти від запиту, скарги до проблеми. У процесі бесіди П-К має бути уважним до свого внутр, його інтуїція - ідентифік ситуацію. Психол ключі - інфо, яка має психол значущість. 1ше увага зверт на симптоми негараздів, які напружують л: психол (невдовол собою, відчуття самотності, брак мотивації, і т.д.), соц симп (безробіття, брехня, крадіжки, тощо), фіз. симп (міміка, біль, вади). Морфостат ф-ція: консервує набуту с-мою рівновагу. Морфогенез ф-ція: метою є зміна с-ми стосунків, які не влаштов. Симп об’єдн в синдроми, патерни поведінки. Нетестова діагн пробл сит не виключає викор тестових методик.

34.Ідентифікація проблеми. Щоб перейти від запиту до підтексту, консулат формує і перевіряє низку гіпотез - припущ П-К щодо зв’язку між переживаннями, поведінкою К., його пробл сит. Коли П-К заповнює прогалини розповіді, також поясн мех-мів і причин виникн. Психол діагноз - формулюв висновків про індивід особл та хар-ні ознаки ситуації. Діагноз окреслює обл проблеми, маркерує та об’єктивує її. Знання діагнозу дозволяє сформув стратегії допомоги. Важливо: знати де шукати (дсм,мкб)

35.Постановка та розв'яз терапевт завдання. Терапевт частина ПК (аналіз інф.), ділиться на етап постановки та етап розв'язання терапевт. завд. Цілі стос коригування та конструктив трансформаціій. ТЗ можуть бути розв'язані лише за активної участі К. П-К належить ініціатива у виборі і формулі консульт завдання. 1 варіант - запит клієнта -> завдання в процесі ПК уточн і змінюється. Сформулюв ТЗ - визнач, яку допом варто надати в конкретн випадку, щоб досягти бажаного рез-ту. ТЗ має бути спрямовано не на усунення психол проблем клієнта, а на ї̈х прийняття, підтвердження права на існув. Здійсн. з урахув причин виникнення психол проблем. Доцільно зробити прогноз щодо рез-сті психол впливу. Остан етапом консульт взаємодії є етап розв'язання ТЗ. Осн. інстр. залиш бесіда + методики і техніки будь-якого психотерап. напрямку. Можл. поновлення конс. стос., якщо завд. не вирішено.

36.Рез-сть консульт роботи. Рез-т консул взаємодії вважається позит, якщо і К., і П-К задовол свої очікування і виконають поставлені завдання. Немов: „рез-ти ПК можуть проявлятися: -обєктивно (достов факти) -субєктивно(зрушення в пререживаннях) -зовн (в проявах) –внутр ( зміни в психології К.) Оцінювати наслідки за самовідчуттям К., рез-ми тестування, спостереження збоку. Оцінювати свою роботу можна по тому, як розгортається сам консульт процес. Критерії ефективності: -якість довірчого контакту (долання комунікативного бар’єру, чи існує порозуміння); -к-сть інсайтів; -конструктивна стимуляція (чи відчувається психол напруга психол роботи).

37. Технологія консульт взаємодії – налагодж контакту, базові психотерап навички, починаючи від уміння підтримувати контакт очей, до здатності встановл каузальні зв'язки та виділяти суперечності, які демонструє клієнт у своїй мові та поведінці. Важл моментами консультвзаємодії є: встановлення рапорту, підстройка (фокус уваги та калібрування), робота з сенсорними модальностями, нетестова діагностика (психол ключі), техніки: рефлекс слухання, заохочення мовлення, мікронавички з'ясовування та уточнення інфо, розпізнавання емоц переживань, відображ почуттів, фокусув переживань, емпатійна відповідь, відображ значень.

38 Налагодж ефектив контакту. 1. Рапорт - глибоке почуття взаємної довіри і легкості, яке сприяє хорош контакту та досягн спільної мети,. Хар-ться підвищенням рівня взаємо розум людей, узгодженням їх взаємодії. Склад з 2 фаз: підстройка та ведення. 2. Підстройка: фокус уваги та калібрування. Калібр - процес, за допом якого П-К здійснює підстройку до неверб сигналів клієнта, котрі свідчать про особлив його актуального стану. Підстройка (приєднан)- встановл і підтрим рапорту з клієнтом упродовж певн часу шляхом вживання в його реальність через невербпрояви, емоції, думки, побажання. 4. Робота з сенсорними модальностями. 5. Нетестова діагностика: психол ключі

39 Поняття про рапорт - либоке почуття взаємної довіри і легкості, яке сприяє хорошому контакту та досягненню спільно визначеної мети. Виникає в процесі комунікації і хар-ся підвищенням рівня взаєморозуміння Л, узгодженням їх взаємодії. Розв. у випадку, коли вутр. .світи двох л. співзвучні 1 1му, або між ними не виникає конфліктн напруження. Хороший Р. - ніби повторюють жести, міміку один одного. Склад з 2 фаз: підстройка та ведення.

40 Приєднання: фокус уваги та калібрування. Калібрув- процес, за допомогою якого П-К здійснює підстройку до неверб сигналів К., котрі свідчать про особливості його актуального стану. Вимагає сенсорної чутливості, здатності помічати зміни. Потрібно слухатися в глибинну стр-ру мовлення. П-К недостатньо бути спостережливим, треба вміти розфокусовувати увагу. Це передбачає: 1) сприймання людини начебто перифер зором, не прив'язуючись конкретно; 2) не коментувати і не оцінювати, а помічати; 3) одноч сприйм і зовн (від світу), і внутр (свої відчуття) сигнали. Концентров увага - чітке утримання фокусу сприйм на якомусь предметі та його оцінка з власного досвіду. Айві - осн патерни для калібрування: •контакт очей; •мова тіла; • хар-ки мовлення; •дотримання теми.

41 Сутність підлаштування - встановл і підтримання рапорту з клієнтом упродовж певного часу шляхом вживання в його реальність, через його неверб прояви, емоції, думки... Це повтор. осн поведінк патернів Кл. Вперше - К. Роджерс. Слова – 7% інфо, не верб - все ін. Коли люди не збігаються в позі, жестах, хар-ках голосу, вони порушують комунікацію. Осн. завд консульт практики-налагодити взаємодію. К. несвідомо починає сприймати П-К як своє "відображення". П-К спочатку підлаштов, а потім веде комунікацію, завдяки ледь помітним змінам в неверб мові. Має бути непомітн для клієнта. Краще підлаштов до найбільш несвідомих патернів поведінки (дихання, кліпання очима, тілесний ритм) або модифікувати його рухи (краще дрібні рухи рук, міміки). Призвод до встановл рапорту.

42 Робота з сенсорн модальностями. НЛП - Л має кілька способів сприйн. і репрезент інфо. Всі модальн. - полісенсорна Л. Визнач. сенсор модальності - аналіз. мови, дихання, колір шкіри, тон і темп мовлення. П-К має можливість віддзеркалити людині те, що їй в собі вловити важко. В безпечній обстановці Л. пізнає власні несвідомі установки. Переводячи переживання К. з однієї репрез. с-ми в ін, П-К має можл. допомогти К. краще зрозуміти себе - переведення переживання з мови однієї модальності на мову ін. додає змісту та розуміння, а часто заставляє по-новому подивитись на відоме.

43 Нетест діагност: поняття про психол ключі. Способів збору інфо багат: калібрування р-цій, аналіз функ-ня репрезент систем. П-К консолідує інфо в психол ключі, які дають змогу виділити змістовні моменти, що сигналіз про проблемність. Стимулюють появу гіпотез, продукують питання, які забезпечують прогресивне просування ПК. Є: 1) верб (слова та фрази, що несуть певне емоц навантаж, часто повторюв твердження); 2) неверб (зміни настрою в певні моменти бесіди чи при обговор певних тем, специф жести та міміка). Інфор-ми є неконгруентні реакції: 1) між різними формами неверб поведін, 2) між твердженням та неверб поведінкою; 3) між твердженням і контекстом; 4) між 2ма заявами; 5) між тим, що л.каже, і що робить 6) між людьми; 7) між К. і ситуацією. Щоб виявити їх: 1) П-К уважно спостеріг за К.; 2) знаючи про пережив. проблеми, він має змогу завчасно сформув список ключових слів, що визначать логіку теми.

44 Навички ведення консульт інтерв’ю. Вирізняють: І) Техніки прояснення інфо: РС, заохочування, мікронав з'ясув та уточн. інфо, розпізн. емоц преживань. ІІ) Техніки відображення: почуттів, фокусування, емпатійна відповідь. ІІІ) Відображ. Значень.

45 Техніки прояснення інфо: - рефлекс слухання (використ зворот зв’язку, зосередж на тому, що говорять, як); - заохочення мовлення (короткі слова – Так, перифраз, переповідання, резюме) - комплекс верб та неверб стимулів П-К, які спонукають К. до мовлення; - мікронав з’ясув та уточнен інфо (запит, прохання, пропозиції, незаверш вислови); - мікронав розпізнав емоц преживань. Потрібно концентрув на словах і виразах, поведінці К., власних відчуттях.

46. Поняття про рефлексивне слухання РС - з регул використ зворот зв'язку, дозволяє точніше зрозуміти суть проблем. Супроводж зор конт-м, неверб і верб повед. Передбач: а) зосеред на тому, що говорить і переживає ін. людина; б) блокування зайвих думок і переживань; в) активне обдумування того, що говорить клієнт; г) запам'ятов думок, фактів, які повідомляють, логіки повідомл. Р-ції під час слухання: заохочення мовлення, з'ясування (розпитування, уточнення), переповідання, відобр почуттів, відображення значень, резюмування.

47.Навички заохочення мовлення: 1) короткі заохоч стимули, що вираж мінім-ми верб висловами: "Так", "Ага", або неверб реак-ми. 2) Перифраз - коротка репліка, що признач для прояснення, уточн смислу сказаного. Є повторенням ключових слів, як ствердження або коротке запитання. Це не повторення! 3) переповідання - клієнтові повертають суть сказаного ним у скороченому вигляді. Це перефраз. своїми словами з використ ключових слів. 4) резюмування має на меті дати більш широкий узаг. зворотний зв'язок, стосується сказаного в цілому. Включ. неверб р-ції, резюме ставлень та значень, суперечностей. Мова консультанта складає 1/3 від мовл клієнта.

48. Поняття про перифразу (Д. Трунов). Перифраз - коротка репліка П-К, що призначена для прояснення, уточнення смислу сказанного К. Техн. активн слухання. Є повторенням ключових слів чи фраз, виділеним ствердженням або коротким запитанням. Трунов: П-К формулює ін словами те, що було сказано К.: іншими словами.., тобто.. тощо. Існують в мовленні К. певні маркери.: 1)узаг. слова; 2) оцінки і порівняння; 3)діагноз; 4) дисоціація; 5) пасивна позиція; 6) модальні оператори (хочу, можу). Незначна зміна їх призводить до нового формулювання, нового погляду. Осн. сенс – запропонувати ін погляд на проблему. Навіть неточність може добре вплинути, бо К. намагатиметься уточнити. Також слід прояснювати неточні фрази, запропон. нові формулювання, усуваються узагальнення. П-К повертає людині відп-сть за ситуацію, жит проблему.

49. Мікронав з'ясовув та уточн інфо. Щоб отримати інфо та підвищити її якість, активно використ запит. Хто,що,де? – факти. Як, коли? – обговор процессу, почуттів. Д.Г. Трунов - класиф засобів: Запитання: відкриті; закриті; альтернативні. Незапит. форми: стимулюючі висловлюв (прохання; пропозиції); розповідні висловлюв (рефлективні; направляючі); незакінчені висловлюв. Змішані форми. Причини запит: 1)заохотити до розмови; 2) до розгляду; 3)дізнат подробиці; 4) деталізувати; 5) встановл суперечності; 6) підкресл фіксовані ідеї та переконання; 6)повторювати почуте. Ефективність залеж від: інтонації; змісту; структури. Також пит: Прямі; Непрямі; Визначені (ос-сні); Невнзначені; Риторичні; Переломні (змінюють напрямок бесіди); для роздумів.

50. Мікронав розпізнав емоц переживань. Осн. трансфор. свідом. клієнта в ставленні до пробл. ситуації відбув. в площині переживань. Реагуючи на емоц стан людини, можна досягти прихованих рівнів її свідомості. Переживання з приводу ситуації часто бувають глибшими, ніж їх усвідомл. Людині приємніше, коли хтось розуміє її переживання, ніж звертає увагу на зміст повідомл. Зауважити почуття можна по-різному: 1) зосер. увагу на діалозі - на словах, які клієнт вживає для позначення почуттів; велике емоц навантаж несуть прийменники, прислівники, прикметники, дієслова, які означають стосунки; щоб прояснити почуття, можна просто поставити прямее відкрите запитання: Що ви переживаєте з приводу?; г) уточнення емоц насиченого слова, яке може вивести на рівень відсутніх в розповіді переживань. Емоц забарвлені слова не завжди є відображенням справжніх почуттів. Часто вони просто приховують, заміщують почуття. 2) слідкув за не верб реа-ми, не конгруентністю.3) слід зосер на власних відчуттях.

51. Техніки відображ почуттів. ВП - це навичка ведення інтерв'ю, зорієнтована на спостереження за проявами емоцій клієнта з метою повернення йому ключових переживань,що мало усвідомл, але відіграють важливу роль у розвитку його труднощів. Особл це необхідно, коли почуття заплутані або змішані. Змішані - перша р-ція дитини піддалась жорсткій корекції з боку дорослих. Заплутані внаслідок амбівалентності ставлення до 1го об'єкта. Варто відкривати і позит, і негат полюси емоцій та працювати з ними. Коли Л. не може сформул. почуття: а) техніка альтернат. формулювань, підказка варіантів, які могли б виникнути в тій ситуації; б) техніка уточнень "глибини переживань". Можна підібрати метафору, порівняння. Відчути емоцію простіше на контрасті, провокуючи опис протил полюсу пережив. Почати роботу з почуттями можна, користуючись такими вступними фразами: "Здається, що ви відчуваєте...", "Що ви переживали, коли...?". Щоб "заземлити" відображене, додаємо контекст або робимо коротке переповідання. Є сенс працювати в актуальному режимі - відразу ж, як тільки вони з'являються, або ж провокувати такі ситуації. Схема: розпізнав емоцій – диференціація – усвідомл – визнання.

52. Техніки фокусування. Фокус. переживань – процес поглибл досл-ня ос-сті та її емоцій. В найпрост. формі - фокусування на клієнтові. Людина все більше концент. на власних відчуттях в тілі. Приховані емоції – утвор затиски, „панцир характеру" (В.Райх), який суттєво блокує або обмежує реагування людини. Люд незабаром губить здатність розпізнавати чи сприймати свої істинні почуття. Психотерап фокусування набуває рис медитації. Ф-ня (конц-ня) – навичка, яка дозвол розвивати усвідомл багатьох чинників, пов’язаних з проблемою, організ мислення в конкретному напрямку. А.Айві - 6 типів: 1) на клієнтові. 2) на головній темі або проблемі (коли є сприятливий прогноз щодо рівня розвитку ос-сті клієнта); 3) на ін. (на етапі прояснення пробл ситуації);4) на психотер стосунках з кон-м; 5) на конс-ті (коли необхідно дати непряму пораду чи зразок переживань); 6) культурно – конкретний фокус. Викор на 3-4 етапах ПК, для того щоб почати обговорення або для підбиття підсумків.

53. Поняття про емпатійну відповідь. Співпереживання є однією з форм емпатії - глибин мех-му осягнення переживань іншого. Це специфвид розуміння ін. через ототожнення з ним та його пережив-ми. При відреагуванні слід пересвідчит., що є саме емпатія, а не прояв турботливості. Емпат відпов - відп з урахув переживань клієнта. Навичка рефлексивного слухання: щоразу відображати те, про що К. говорить, ніби повертаючи йому сказане в дещо переробленій формі. Виділення суті сказаного, викорис ключових слів допомагає впевнитися в тому, що вони мають на увазі одне й теж саме. Ев дозволяє уникати опору, полегшує ведення розмови для клієнта. Власна „негат" репліка, почута з чужих вуст, буде для клієнта в кілька разів болючішою. Відповіді, які щось забирають або віднімають у людини свідчать про погану емпатію і називаються від'ємними. Інколи важлив для К. є не стільки якість, скільки адресність. В ЕВ можна вплітати і конкретні ідеї щодо змін (адитивне ЕВ).

54. Техніки відображення значень. Значення - це психол конструкції, що лежать в основі орг-ції досвіду Л., відіграють роль рушійних сил її поведінки. Фіксуються в поняттях. Суб'єкт сприй значень - в якості смислів. Групують думки і почуття в більш структур утвор: цінності, переконання... Резюмування трансформ значень - необхідний компонент ПК. Психолог може ризикнути і запропон те значення, яке він вивів з контексту.Схоже на відобр почут. Використов повторення, акцентування, перепитування, щодо слів клієнта, що відображають аспекти значень. Також є заключна перевірка: "Це так?", "Чи прав. я вас розумію?" тощо. Коли знач має негат відтінок, більш конструктивним є застосування рефреймув- пошуку позитивного значення Слова, що репрезентують значення, стосуються життя взагалі.

55. Мовл як інструмент терапевт впливу. Доцільні зміни в с-мі значень і особист. смислів досвіду К. можливі завдяки створенню єдиного семіотичного простору, внутр. і зовн. межу і стр-ру якого контролює П-К. Напр.., психоаналіз взагалі вибудовує психотерап процес здебільшого на основі мовного аналізу словесних виразів клієнта. Перлз писав: щоб не поглиблювати деформацій К., є правила роботи: 1.Не використ в слів, що заміщують реальних людей/ ситуації (уникати слова "це"). 2. Говорити „Я", замість: „Ми", „Вони". 3. Замінити вислів "Я повинен" на -"Я хочу". 4. Не використ мин. і майб. часу у висловах, користув тільки формами тепер. часу. 5. Говорити про почуття, а не домислювати і фантазувати. 6. щоб актуалізувати емоц переживання, розповідаючи про когось, варто використ прямі звертання до нього, тобто говорити з..., а не про... і т.д.

56. Поняття про метамодель комунікації. Вивчити метамодель значить, навчит чути і визначати патерни (стереотипи) в мові людей. Щоб полегшити аналіз мовл. та формалізувати мовні конструкти, в НЛП - метамодель. Створ для того, щоб навчити П-К звертати увагу на форму комунікації Кл.. Форма побудови фраз дозволяє відзначити те, який порядок панує в суб'єктивному світі, як він моделює та контрол свою ситуацію. З доп. метамоделі можна швидко встановити повноту та обмеження наданої інфо, а також процесс моделювання, який використ. співрозмовник. К. варто слухати так, ніби нічого не знаєш про цей світ. Добудовуючи інфо з власної суб'єктив реальності, П-К консульт скоріше, себе, ніж його. Може зявит відчуття, що в мові К. чогось не вистачає або сказане ним не має смислу.

57.Засоби особист презентації та робота з ними:

58.Поняття про психотерап дискурс. Дискурс - мова, занурена в життя обох учасників терап проц. Психотерап взаємодію можна розглядати як дискурс практику - специф форму використ мови для вир-ва мови, за допом якої здійсн вплив на К. П-К має справу з образом або моделлю навк дійсності, яка визначає життєд-сть клієнта. Цей образ є індивід. своєрідна концепція світу і себе - суб'єктивна псих. реальність. Мова, дискурс - це найбільш універс форма об'єктивації псих. реальності. Терап. аналіз - аналіз дискурсу, мови К. П-К здійсн вплив також за допомогою мови. Змін-ся окремі фрагменти псих. реальності. У рез-ті взаємодії дискурсів П-К і К, змінюються характеристики вн. досвіду К, змінюється с-ма його особ. смислів. П-К необхідно володіти навичками аналізу змістовн сторони висловлювань К.

59 Тіло та тілесн симптом як індик психол проблем. Хвороба - відповідь орг-му на потребу суб'єкта. Це комунікація̈ між Л. і світом, до якого вона пристосов-ся. Приховані інтенції виражаються в символічній мові хворобливого симптому (непостійн або хронічн). Хвороби символічно повідомляють про те, чого не змогло донести світу її словесно-логіч "Я". П-К може брати на замітку фактор дистонічного стану - нервозність, постійну турботу і тривогу стосовно своїх симптомів. Розвиток психосом розладів може бути спровокований: 1) переживан певних психол станів, які раптово сильно або хронічно захоплюють ос-сть; 2) невміння усвідомити, висловити та перероб патогенні почуття; 3) наявність певних характеріол. рис та якостей, що створюють основу патогенних кіл мислення; 4)неконструкт психол захист, психол обмеження, стереотип поведінка; 5) "вторинна вигода". Потрібно допом К. зрозуміти мову тіла та розробити стратегію подолання симптомів.

60 Використ активізації несвід процесів в процесі конс-ня. Несв. – сукупн псих утворень, процесів та мех-мів, функ-ня і вплив яких S не усвідом. Проявл в архаіїчному мисленні, автоматизмах, паніці, гіпнозі, інтуїції. Щоб створити на конс. обстановку активізації несв., Петрушин пропонує „об'ємний підхід": конс. оперує всім викладеним К. матеріалом, вкл. у кожний момент спілкування факти, цитати, деталі в будь-якій послідовності. Дає можлив тримати весь об'єм інфо в активній формі — сприяє трансформації несв. Несвід забезп рівень енергії життя. Центральна структура – комплекси: с-ма псих. елементів (думок, стосунків, переживань) інд. і колект несв., які об'єднані афективним зв'язком. В інд. психіці комп форм. навколо ядра - сильного переживання, започаткованого в ситуації високо травмуючого впливу, що обростає думками і емоціями, які тематично відповідають ядру і свого часу були витіснені свідомістю. Виділити К. можна на осн. спостережень за перебігом емоц., афект. та повед. р-цій.

61. Робота з образом і символом в процесі конс-ня. Гол метод– імагінація (процес уяви, продукування образів, їх трансформ, рез-т творіння): - робота зі снами (фрейд, юнг, Джонсон); - активна уява (юнг, джонсон, Стюарт); - символдрама \ кататимне пережив образфв (лейнер); - емоційно-образна терапія (лінде). Арт-терапія. Символізація – спосіб уявлення, для якого хар-не стійке відношення між символом (знаком) і часто неусвідом змістом того, що симв-ся. Корисна, де не вистачає явного смислу. Символ «вказує на дещо відсутнє або недоступнее уяві». Він не тільки констатує, але й містить розгадку, відповідь, розв'яз проблеми. Принципи роботи з образом (Стюарт): Пр.. трансформації ( перетвор образу в кращий); конфронтації (К. має бути сміливим і протистояти образам); годування – нагодувати образ; примирення – людина стає другом; магічної р-ни – вода як потенц емоц розвитку, енергія; діалогу (переговори, присвоїти ім’я О); пошуку допомоги – магічний талісман; виснаження та вбивства – лише у крайн випадках, бо образ – частина самої людини. Лінде: споглядання, мисл дія, діалог, взаємод протил, заміна образу, передача почуття О, вирощування малого образу.

62. Інтерпр снів як ключ до розв'язання психол проблем. Фрейд: під час сну послабл захисні мех-ми і виявл приховані від свідомості переживання. Сни - ілюстрація пригнічених переживань, процес їх переведення в більш прийнятну для свідомості форму. Юнг: сни – щоб відновити псих баланс. Аналіз можна починати з асоціацій К. з приводу образів і символів С., або з досл. символіки. Джонсон: 1) правильне - те, що несе більше нової інфо. 2)уникання улесливих тлумачень. Сни - невдачі, проблеми, незаверш справи. Притримув первинного образу, не будув ланцюгів. Фази: 1. Пошук асоціацій. 2. Прив'язка образів зі снів до вн. динаміки. 3. Тлумачення (1+2). 4. Відправлення ритуалів з метою конкретизації сну - усвідомлення.

63 Терапевтична метафора та її значення в консультуванні. Мет - універс спосіб пізнання світу. Забезп стр-ру, в якій різні факти і події можна побачити у їх зв’язках. Створ метафор реальності - побудова моделі явища або події. В ПК метафора виконує ф-цію дзеркала, полегшує ідентифікацію, робить прихований зміст доступним. Завдяки образності метафор. історії запам'ят-ся і можуть бути прикладені до ін жит ситуацій. М. дозволяє вловити на інтуїт. рівні ситуації, в яких досвід набуває символ виміру. Метафор реальність через казки, легенди, міфи. Міфи викор не стільки для розширення кругозору, скільки для трансформ ос-сті. Дозвол краще структурув внутр. і зовн. досвід. Техніка подолання стагнації – створ міфу. Правила: міф має задати фрагмент реальності, досконаліший, ніж той, котрим користувалася Л. Щоб щось відбулося у внутр реальності потрібно задати міф або с-му міфів, яка надає можлив для потрібної динаміки. При створенні міфу варто думати не тільки про зміст, але й планувати вплив як на свідом, так і на несвід рівні психіки.

64 Трансформ емоц переживань ос-сті. В осн. переживань завжди 1 з базових емоцій: страх, радість, печаль, інтерес. Вони первинні бо мають специф процес перебігу і конкр засоби тілесн вираж. П-К пропонує дослідити, як і коли з'явилася емоц, як розвив, які відчуття викликає і т.д. Стратегія роботи: 1) зафікс прояв реальних емоцій; 2) побачити те, що стоїть за виразними емоц проявами; 3) поверн „до джерел", травми, моменту виникн емоц фіксації; 4) програти знову перший раз та підключити нові, більш зрілі емоц переживання; 5) перевірити якість та екологічність нового стану. Способи перетвор: 1) ств. умови для повного розвитку, доки відбуд зміна знаку, якості. 2) підключ нові ресурсні можлив- справитись з провокатором емоцій. 3) відіграти емоції засобами гештальт-тер 4) розрядити емоції - у соц допустиме русло. 5) інсайт - замінити мислен структуру, яка служила психол. обмеженням і викликала страждання. 6) підтримка, відчуття, що зрозуміли. 7) моделювання конкретних відчуттів, що супров емоц блок. + „буквальний рефреймінг", „переписування невдач" (НЛП), „ДПДГ" (Ф.Шапіро) та ін.

65 Засоби впливу на К: терапевт аспект конс-ня. "Навички впливу" - це такі мовленнєві р-ції П-К, в яких він говорить більше і скеровує інтерв'ю сильніше, ніж під час вислухов. 1) техніки зв’язування: фокусування інфо, неконгруентність та робота з нею, зворот зв'язок, інтерпретація, конфронтація, робота з опором та переносом, навіювання, психол інфо як чинник впливу, визначення пріоритетів. 2) техніки трансформації: інсайт, маєвтика, позиції віддзеркал, директиви, рефреймінг, актуалізація ресурсів Л.

66 Техніки зв'язування в ПК: фокусування інфо, неконгруентність та робота з нею, зворот зв'язок, інтерпретація, конфронтація, робота з опором та переносом, навіювання, психол інфо як чинник впливу, визначення пріоритетів

67 Фокусув інфо в ПК. Плідною є праця, коли дотрим теми бесіди. Це забезп концентрув (фокусуванням) - навичка, яка дозволяє розвивати усвідомл багатьох чинників, пов'язаних з проблемою, організов мислення в конкрет напрямку. Здебільшого на 3-4 етапах консул. процесу для того, щоб почати обговорення, або для підбиття підсумків А.Айві -6 типів фокусу: 1. на клієнтові: через вживання імені, можна виділити та наголосити найб важливі частини розмови. 2. на голов темі, проблемі: використ тоді, коли, маючи сприятливий прогноз щодо рівня розвитку о-сті К., П-К допомагає прояснити досить складну жит сит. 3. на ін людях: особливо коли йдеться про конфл взаємини з ін. 4. на психотерап стосунках П-К з К: оживляє інтерв'ю, тримає співпрацю в ситуації „тут і тепер". 5. на консультанті: на особ. чи проф. досвіді. Через необх-ть дати непряму пораду чи зразок переживань, котрий стане у пригоді. 6. Культурно-контекстний ф: спроба вписати в культур контекст те, про що йде мова. В культ контексті є різні зразки розв'язку жит пробл. Допоміж навички: відкриті та закриті запит, вміння відбирати інфо.

68 Неконгруентність та робота з нею. Якщо Л. робить те, що вона дійсно хоче, її поведінка конгруентна, в ін ситуаціях – ні. Неконгруент виникає: 1)між різними формами неверб поведінки; 2)між твердженням та неверб повед; 3) між твердженням і контекстом; 4) між 2ма заявами; 5) між тим, що людина каже і робить; 6) між людьми (скарги на зовн. конфлікт – ознака внутрішніх пробл. людини); 7) між Кл. та ситуацією. Робота з неконгр.: Звернення уваги на ці промовисті розбіжності: -зіставлення зроблених записів, - малюнок, в якому зовсім інші риси, - слово. Якщо помічений факт не таїть проблеми, то людина пропустить зауваження мимо вух, якщо ж щось стоїть за такою поведінкою, то бурхливо відреагує, і наступить момент для терапевт відпрацювання. Інфо подається дуже обережно, бо включаться захисні мех-ми.

69 Зворотн зв'язок в процесі конс-ня. Техніка ЗЗ передбачає вміння П-К надавати інфо К. таким чином, щоб він міг використати її для конструкт змін. Форми передачі: 1) інфо про сприйм П-К верб і неверб р-цій К., 2) як ставиться до сказаного; 3) інфо про сприйн себе, свого стану, що виник під впливом бесіди. ЗЗ: • слід зосеред на позит моментах; • конкретний і точний; • відносно безоцінний; • стисло і чітко; • зосереджуватись на інфо, стосовно якої К. може щось вдіяти; • варто перевіряти, як К. сприйняв. Інтонація має бути не осудливою і лояльною. Найкращою формою ЗЗ є інфо передана в Я-висловлюваннях, представлена через переживання та сприйняття П-К. 4-компонентна схема фрази зі звор інфо: Я бачу (чую ...)- описання фактів; Я відчуваю... - формул своїх відчуттів; Я потребую - потреби, що породж за таких обставин; Тому я хотів б від - власне прохання або опис бажаної перспективи.

70. Інтерпретація в процесі конс-ня. Небезпечно і шкідливо „розуміти" проблему К. до того, як він сам її зрозуміє. Інтерп - це псих. поясн. проаналіз матеріалу, нова точка зору на почуте. Власне бачення конс. ситуацій чи пробл К.. В процесі І. П-К прагне викликати інсайт завдяки розкриттю істинного смислу, який приховується за деякими паттернами поведінки К., або співставляє різні факти, що створюють більш цілісну картину. Схема: уважне слухання - проведення інтерпретації - перевірка реакції К. на нову точку зору. Ознаки профес. І.: 1) цінність І. визначається реакцією К. на неї; 2)хороші І. не бувають нейтральними: К. має відчувати, що П-С „воює" з його патогенними переконаннями на його боці; 3) І. рідко бувають корисними, якщо не дають Кл. того, що він підсвідомо хоче отримати; 4) І. буде дієвою тоді, коли П-К зумів довести Кл., що його поведінка сформувалася так, щоб розв'язувати позитивні, розумні завдання. Л. повинна дивитися на себе з симпатією, відчувати себе нормальною і хорошою.

71. Конфронтація в процесі конс-ня. Конфронт - вміння психолога піддати сумніву, не погодитися з тим, що говорить К, але так, щоб не викликати захисн реакції або розриву спілкув. К отримує вказівку на суперечності у взаєминах, власних думках чи вчинках. Техніка дозволяє вводити психотравм інфо в свідомість, переслідуючи інтереси К і не руйнуючи стосунків. Конф не означає непримиренного ставлення до о-сті чи заперечення її права на власну т.з. Специфіка в тому, щоб дипломатично звернути увагу К на розбіжності між змістом сказаного і вчиненого. Найб доречною є конфронтація з тим, яким себе бачив К напередодні ПК, і тим, яким він зараз постає в своїх очах. Виявл неконгруентності. Застос тільки при хорош емоц контакті між К і П-К. Реалізується як у прямій, верб.формі, так і в прихованій - з використ метафор та неверб прийомів.

72. Робота з опором та переносом в процесі конс-ня. Опір (Фрейд) - це сила, що створює бар'єр несв. на шляху до свідомості. Виникає як спроба уразливої Л. уберегти себе від психол. болю. Класичні озн.: запізнення, забування, нічого не спадає на думку. Подол опору: 1) концентрація уваги: віддзеркалення П-К р-цій Кл.; 2)підсилення: загострення деяких моментів так, щоб показати їх абсурдність; 3) знехтування: переключ уваги на ін. питання; 4) роз'яснення ефектів опору; 5) роз'яснення невипадковості опору; 6) вивільнення і переміщення; 7)розуміння глибинної цілі опору. Форми опору: 1.витіснення імпульсів, згадок, відчуттів, щоб не зазнати повторного травмув; 2.перенесення як боротьба з інфантильними імпульсами; 3. вторинна вигода; 4.ід-опір - опір інстинкт імпульсів змінам у способах їх прояву; 5. опір Супер-его, що випливає з почуття провини або потреби в покаранні. Етапи роботи: 1) розпізнавання; 2) демонстрація (П-К вказує на існ. опору); 3) прояснення важл. нюансів виникн. опору. Трансфер - перенесення почуттів чи уявлень Кл. на П-К та наділення його значущістю ін людини, з якою мав стосунки в минул. Контр-трансфер,- емоції, які форм у П-К до Кл.

73. Навіювання як основа інтервенції в процесі конс-ня. Власт ос-ті, які сприяють підвищенню навіюваності: невпевненість у собі, низька самооцінка, комплекси, покірність, тривож­ність, екстраверт, підвищена емоц-ть, вразливість тощо. Навіювання -через підсвідомість. Р. Мей: П-К у психотер неминуче ви­кор певну форму навіювання. Завдяки емпатійному зв'язку відбув ототожнення клієнта з позит волею психот-та, К отримує від нього додаткові сили і вчиться про­являти свою волю позитивно і конструктивно. Може використ і з діагност метою. У пригоді стають засоби, в осн яких лежать мех-ми трасового наведення. Наводячи якомога більше варіантів позба­влення від проблеми, П-К намагається спонукати підсвідомість саму здійснити вибір. Навіюв є особл корисним, коли за відсут­ності потенцій для більш глибоких змін ефект конс-ня досяга­ється завдяки формуванню у К переконання, що рез-т неминуче буде.

74.Психол інфо як чинник впливу в конс-ні. П-К завжди надає інфо. Іноді може подаватися досить директивно: вказівки, інструкції, поради, табу, запобіжні заходи. Помилкою є бажання конс обов'язково дати корисну пораду, бо це збиває увагу К. з аналізу себе. Якщо К. відкр. для діалогу – слід утримат від порад. Радити можна: • К. знаходиться в кризовій ситуації, що загрожує життю, і не в змозі приймати зважені рішення; • К. закритий для діалогу, а його дії несуть психол збитки рідним • К. активний, діяльний і потребує лише кваліфікованої інфо типу „як робити". + обговорення стосується пробл. ін. Л. Прийом саморозкриття: вирів позиції К. і П-К, непряма порада, вказівка.

75. Визнач пріоритетів в процесі конс-ня. Коли Л. важко планувати свої дії або зробити вибір. Способи непрямо визначити пріор: 1)знаходячись у позиції нейтральності, чітко і ясно виражає свої судження з деяких питань; 2) в ході розмови надає підтримки 1й тенденції, на противагу ін. 3) серед альтернатив К з'являється ще кілька можливих конструкт варіантів або прояснюється ситуація з тим, де і коли сформувалися обмеження і як їх усунути; 4) навч відкритого формування переконань, які структурують ситуацію. Особливої цінності набув. лог. висновки, що упорядк інфо за алгоритмами мислення. Іноді слід просто сформувати чіткі уявлення рез-т від ПК. Є сенс знайти і перевести в усвідомл "вторинну вигоду", забезпечити такий стан справ, щоб реалізація вигоди стала можливою не лише травмат способом. Також перев на екологічність

76. Маєвтика, або сократ діалог в проц конс-ня. Застос. щоб досягти інсайту шляхом недирект трансформації установок К. Суть: якщо один з співрозмовників хоче передати щось ін., то він так орг. комунікацію, щоб ін сам у процесі розмови дійшов бажаного висновку. Народжені т.ч. думки, враження, переконання повністі асимілюються і стають осн. для перебудови внутр картини світу. Кречмер - модифк: виведення 3го рішення після 2х протилежних. Конс. доводить думку Кл. до абсурду, потім іще раз, тільки тоді Кл. здатний тверезо оцінити ситуацію.

77. Позиції віддзеркалення в консульт інтерв'ю. 3 позицій сприйн: 1) асоційована - сприйняття та оцінка подій з власної с-ми цінностей, асоціація з собою, вставл всюди Я. 2) дисоційована - оцінка подій з т.ч. ін Л., заснована на її с-мі цінностей, асоціація з ін. Л. (об'єктом). Використ займен Ти; З) відсторонена - сприйняття навк світу з незалеж, нейтрал, об'єктивної т.з. Викор. займенники 3 особи: „Він думає”. Дозволяє максим об'єктивно аналізувати всі частини та зв'язки с-ми. Завд П-К - вміло спонукати Л. до використя усіх 3х позицій, щоб досягти найб об'єктивного та нейтр погляду на речі. Ця здатність забезпечує більш об'єктивну та повну інфо про життя, підвищує стресостійкість о-сті та зменшує фрустрованість, дозволяє скоріше подолати дефіцит інфо.

78. Директиви як засіб впливу в проц конс-ня. Д. - висловлювання П-К про необхідність певних дій, які має здійснити К., щоб краще розуміти себе чи змінити свою жит сит. Форми: вказівки, інструкції, конкр. побажання, спонука, залучення до асоціювання, передбачення, фантазії, регламентація мовних формулювань. Приклади: «Повторіть, будь ласка, рух плечима, яким ви тільки що супроводжували ваше висловлюваня». Інтервенції бувають прямі (К. їм підкоряється) та парадоксальні (правильною реакцією К. в таком випадку буде протидія, опір). Ефект техніки парадокс інтервенції: 1) переформулювання, 2) зміна ярлика ос-сті чи проблеми, 3) парадоксальні та ритуалізовані рецепти, 4) приписування симптому, правил, негативн. наслідків рецидиву, 5) передбачення синдрому, рецидиву, 6) декларування безпомічності, 7)стримування.

79.Переформув (рефреймінг) в консульт. проц. Рефреймінг - алгоритм створення контексту для події, речі, почуття, в якому всі частини с-ми були б зорієнт на рез-т. В психол рефреймінг - зміна емоц ставл до проблеми в зв'язку з її новим словесним оформленням. Зміст проблеми не змінюється, однак класифік або структурується в психіці інакше. Є 2 осн типи: 1) Р. змісту - зміна значення змісту при незмін контексті. Тобто слід знайти таке значення, яке послужило б місточком від незадоволення до хоча б часткового визнання цінності того, що сталося. Доцільний у випадках, коли клієнт скаржиться приблизно так: „Я відчуваю X, коли стається У". 2. Р.контексту - зміна контексту на такий, в якому проявлена р-ція буде цінною. Найкр спрацьовує при роботі зі скаргами типу; „Я занадто X", або „Вони занадто У". Різновидом рефреймування контексту є аутфреймінг. Процес відступ від рамок, створ зовсім нового. Доречний, коли проблеми пов'язані з конфліктом, суперечкою або розбіжністю думок. Варто розширити контекст до таких меж, щоб 2 позиції виглядали як справедливі та корисні. Переосмисл звичайно подається як „може бути", у вигляді запитання або нейтрал можливостей, напр.: „Чи думали ви коли-небудь про те, що ...". Р. неефектив, якщо в ньому є щось суперечливе або якщо людина захищається.

80. Актуалізація ресурсів людини в проц конс-ня. Приклади з літ-ри і життя. Минулий досвід містить ресурси: зовн.(люди, речі, влада, статус) і внутр (таланти, задатки, здібності, здоров'я, переконання, цінності). Ресурсний стан - перебуваючи в якому, Л. бачить не 1, а кілька достатньо цінних виходів з ситуації. Для відкриття ресурсів Л.: 1) звернутися до досвіду Л. - знайти коли проявл. сильні позит сторони; 2) підсумувати моменти ПК, коли К. показав сильні сторони; 3) повернутися у дит спогади; 4) згадати люд, які пережели труднощі; 5) рефреймінг; 7) підтримка сильних позит якостей К.

81. Поняття про інсайт в консул роботі. Приклади з літ-ри і життя. Інсайт - рап­тове, що не випливає з минул досвіду, розуміння сутнісних відно­син у стр-рі ситуації, за допом якого досягається осмислене рішення проблеми. Інсайт з'явл тоді, коли із заг тла виступають значущі деталі та їх поєднання раптом відкриває нову якість. Здатний змінити внутр стр-ру людини. І.: інтелектуальний або емоц. Більшу цінність (Фрейд) має емоц інсайт. Варто пережити те, що відкрилося. Така р-ція виявлять себе тілесно, і те, наскільки глибоко щось вразило клієнта, буде помітно по його неверб повед. Потрібно створити досить високий рівень напруження (влити енергію), або за допом вивільн в процесі розблокув емоцій, або ж піднімаючись по логічних рівнях в саме ядро ідентичності. Осн завдання - допомогти клієнту дослідж почуття, аби в майбут вміти володіти ними. Інсайту заважають: фіксовані ідеї (передбачення, необхідн, шаблони, переконання).

82. Метафора в психол конс-ні: види, застосування, приклади. Мет - універс спосіб пізнання світу. Забезп стр-ру, в якій різні факти і події можна побачити у їх зв’язках. Створ метаф реальності - побудова моделі явища або події. В ПК метафора виконує ф-цію дзеркала, полегшує ідентифікацію, робить прихований зміст доступним. Завдяки образності метафор. історії запам'ят-ся і можуть бути прикладені до ін жит ситуацій. М. дозволяє вловити на інтуїт. рівні ситуації, в яких досвід набуває символ виміру. Метафор реальність через казки, легенди, міфи. Міфи викор не стільки для розширення кругозору, скільки для трансформ ос-сті. Дозвол краще структурув внутр. і зовн. досвід. Техніка подолання стагнації – створ міфу. Правила: міф має задати фрагмент реальності, досконаліший, ніж той, котрим користувалася Л. Щоб щось відбулося у внутр реальності потрібно задати міф або с-му міфів, яка надає можлив для потрібної динаміки. При створенні міфу варто думати не тільки про зміст, але й планувати вплив як на свідом, так і на несвід рівні психіки. Використ при: визн. структури Его, моделювання способу реагування та його удосконалення, аналіз ландшафту несвідомого, пошук шляхів розв’язання пробл сит, моделювання способів трансф та розвитку, відкриття зовн. та вн. ресурсів, руйнування обмежуючих переконань, зменшення чутливості до страхів. Алгоритм роботи у створ: 1)визн. ціль, 2) тематику, 3)визн. метафоричні образи та деталі, 4) придумати несподівану фабулу та розвязку, 5)краще використ абстрактні поняття та многозначні слова, 6) розмити часові рамки.

83. Психосомат симптом як індикатор психол проблем. Хвороба - відповідь орг-му на потребу суб'єкта. Це комунікація̈ між Л. і світом, до якого вона пристосов-ся. Приховані інтенції виражаються в символічній мові хворобливого симптому (непостійн або хронічн). Хвороби символічно повідомляють про те, чого не змогло донести світу її словесно-логіч "Я". П-К може брати на замітку фактор дистонічного стану - нервозність, постійну турботу і тривогу стосовно своїх симптомів. Розвиток психосом розладів може бути спровокований: 1) переживан певних психол станів, які раптово сильно або хронічно захоплюють ос-сть; 2) невміння усвідомити, висловити та перероб патогенні почуття; 3) наявність певних характеріол. рис та якостей, що створюють основу патогенних кіл мислення; 4)неконструкт психол захист, психол обмеження, стереотип поведінка; 5) "вторинна вигода". Потрібно допом К. зрозуміти мову тіла та розробити стратегію подолання симптомів.

84. Поняття про психосом: сутність, концепції, приклади. Психосом - напрямок в медицині і псих., що вивчає вплив псих. факторів на виникн і розвит тілесн захворювань. Найб вивчені псих. фактори бронх астми, виразки шлунка та 12палої кишки, ішемічної хвороби серця, голов болю, діабету... Відомо більше 300 різн психосом концепцій. Серед них: психоаналіт; характерол-орієнтовані; психофізіол; особистісно-орієнт; теорії психології об'єктн відносин; патології раннього розвитку; теорія емоц конфлікту та ін. 1) Конверс конц (Фрейд) – витісн потяги, бажання в дит, у доросл форм в затвор, мор пережив полегшуються. Затвор є символічним. 2) Александер – конц. специф емоц конфл: будь-яка емоц р-ція, яка не знайшла виходу має свій тілесн еквівалент. 3) конц профілю ос-сті – Данбар: є алергічний, гіперон тип ос-ті. Особл психозом хворих: сильна фантазія, недостатня емоц включеність у сит, нездатність описати свої почуття, інфантильність. 4) алекситимії – бідна уява і недост емоц включеністю в ситуацію. Не усвід своїх емоц конфліктів, не можуть їх вербалізувати. Психосомат суб'єкт при цьому відокремл від несвідомого і тісно прив'язаний до навк світу. 5) конц стресу 6) конц ворожості - це специф негат ставлення до людей, фізіол передумови.

85. Потенціал трансового навіювання в процесі психол конс-ня. Транс - перехід з одного стану свідомості в ін, фокусув на внутр світі. К використовує збережену логіку (знання, спогади про події та переживання) для наділення об'єктів значеннями. Оскільки транс може полегшити концентрацію розуму, можна використ високий рівень внутр фокусування і концентрації для активізації ресурсів. В стані трансу свідомість дозволяє підсвідомості забезпечувати себе інфо. Перевага трансу в тому, що цей стан дозволяє нашій свідомості повністю сфокусуватися на певному переживанні і зануритися в нього. Транс може бути викликаний всім, що дозволяє внутр перебувати на неусвідомл рівні (з НЛП).

86. Робота П-К з клієнтами в стресовому стані. Дебрифінг як осн. метод з ПТСР - передб аналіз травмат переживань, заохочення емоц вираження і стимул осмислення переживань на когніт рівні. Переважно групові заняття. Індивід. психокор. необхідна, коли у К підвищена тривожність, сильна загальм-сть, невпевненість у собі, необгрунт страхи, втрату сенсу і мети життя. Види індив психокор: переконання, навіювання, психоаналіз і логотерапия. Арт-терапія як основний метод роботи. Консульт К, котрий пережив втрату: на стадії шоку - підтримка (дотик), на стадії гострого горя слід говорити про померлого, причини смерті і почуттях у зв'язку з подією, на стадії відновлення треба допомагати заново включит в життя, планув майбут. Психотерап методи при ПТСР: 1. Раціон психотер - коли клієнту роз'яснюють причини та мех-ми ПТСР. 2. Методи псих саморегул для зняття симптомів напруги і тривоги - аутотренінг, прогресивна м'язова релаксація, активна візуалізація позит образів. 3. Когніт психотер - для переосмисл дезадаптивних думок і зміни негат установок. 4. Особистісно-орієнт - дозволяє змінити ставлення потерпілого до психотравм ситуації і прийняти відп-сть за неї, за своє ставлення до ней.5. Позит терапія, гештальт-підхід: існують не тільки проблеми і хвороби, а й способи і можливості їх подолання, притаманні кожній людині.

87. Прийоми зняття психол напруження у клієнта. 1. Верб підтримка, емоц підтримка: співпереживання, задовол тим що прийшов, що висловлюється. 2. «Відзеркалення» - спочатку напруження, а потім ведення – більш спокійне. 3. Дати позит установку. 4. аутогенне тренування - метод самонавіювання. Спочатку досягається розслаблення м’язів - релаксація, створюється відчуття тепла, холоду, що свідчить про керування вегет ф-ями. Потім проводять самонавіювання, спрямоване на ті чи інші ф-ції організму. 5. При травмі – ДПДГ. 6. Різні медитативні техніки.

88.Робота П-К в сит постравм стресу. При роботі з СПТС використ терапев втручання, засноване гол чином на власне лікуванні, використ катарсису, зняття усталених реакцій або підтримуючому лікуванні. Екзист-гуманіст підхід: повинен прийм до уваги втрату і відновлення сенсу і людських стосунків, а також роль несподіваних потрясінь. Ознаки СПТС: 1) Л пережила травмуючу подію, тобто виходить за межі норм. люд досвіду ". 2) реакція Л на пережиту подію (залеж від Л і часу). Лікув: гіпнозом, проговоренням, ДПДГ, НЛП, арт-терапія.

89. Ситуації, за яких не можна проводити психол конс-ня. Протипоказань для ПК практично не виявл. Психокорекція займає проміжне положення між психотерапією і консультуванням, оскільки дещо може впливати на фіз стан Л і провокув погіршення здоров'я. Коли людина має психіатр захворюв, це не в компетент П-К. При аутоген тренув напр. доцільний медичний або психіатричний контроль. Психологу слід відмов від послуг, якщо паралельно з психол втручанням здійснюється незалежне і не узгоджене з

П-К втручання в психіку клієнта. Консультанти не беруться діагностувати, лікувати або консульт проблеми, що виходять за межі їх компетенції.

90. Особлив психол конс-ня дітей підліткового віку. 1) не говорить слишком много и долго; 2 )вовремя задавать вопросы; 3)уметь держать паузу; 4)избегать менторского тона; 5) не прибегать к псих. давлению, используя свой авторитет взрослого; 6) аргументированно отстаивать свою точку зрения и принимать доводы К. Неприемлимы позиции "психолог-взрослый - подросток-К", "учитель - подросток", "родитель - подросток". Особую значимость приобретает конс. родителей подростков, потому что значительная часть трудностей подростка связана с проц. отделения их от семьи и стан. самостоятельности. Помощь психолога в пробл.:• конфликтность, грубость, ложь и непослушание.• закрытость.• лень, отказ исполнять дом обязан, отсутствие интересов.• конфл отношения с семьей.• недовольство своей внешностью.• излишняя стеснительность, несамост.• Проблемы общения со сверстниками.• Нежелательные друзья, отсутствие друзей.• Апатия, перепады настроения, утрата смысла жизни, суицидальные мысли.• Школьные проблемы.

91 Принципи, етапи і заг правила психол діагностики в проц конс-ня.

91. Принципи, етап, загальні правила психологічної діагностики в процесі консультування

На даному етапі П-К вислуховує|вислухує| сповідь людини і на основі її аналізу прояснює|проясняє|, уточнює проблему людини. Осн. зміст|вміст| даного етапу: розповідь|оповідання| людини про себе і про свою проблему (сповідь). Включає первинну діагностику, вислуховування сповіді (за Мейем) і дослідження проблем, аналіз гіпотез (нетестова діагностика) а також психодіагностика людини. Найдовша частина консультації (20-30 хв. на збір первинної інформації, вислуховуванні сповіді, 20-30 хв. на ідентифікацію психологічних проблем). Узагальнення збору інформації дозволяє консультанту відповісти. на питання, що клієнт думає, що він почуває, що він хоче, що він може і хто він є - концепція „Я". Первинна діагностика проблеми: є звертання уваги на психологічні ключі-це інформація, яка має психологічну значущість: 1.Невербальна поведінка клієнта (поза,міміка, жести, емоційні прояви, мовна експресія, темп мовлення). 2.Вербальна поведінка клієнта - мовні стереотипи, характерні слова та вирази, основні теми та типові емоційні реакції, що проявляються в мовленні. Симптоми: 1) психологічні симптоми, які й привели клієнта на консультацію до психолога -невдоволення собою, оточуючими людьми, життям взагалі, відчуття самотності танепотрібності, знижений настрій, брак мотивації, нездатність приймати рішення та слабкість волі, специфічну_сенситивну чутливість , а також усі емоції патогенного кола(гнівливість, дратівливість, образа, заздрощі, ревнощі, вина, розгубленість, депресія, апатія ).

2) соціальні симптоми, тобто прояви дисфункцій і дезадаптації в соціумі:безробіття, часта зміна роботи, або шлюбного партнера, невиконання батьківських тасинівських (дочірніх)обов"язків, втечі, бродяжництво, брехня, крадіжки, нещасні випадки, кримінальні вчинки. проституція, наркотики, алкоголізм та ін. 3)фізичні симптоми, до яких можна віднести характерні особливості тілесної маски, експресії, міміки, фізичні вади, різні хворобливі стани та нездужання (втома, погане

самопочуття, головний біль тощо), психосоматичні хвороби та інші захворювання. Синдроми:Різноманітна симптоматика, зауважена в процесі роботи, потребує відповідного узагальнення, яке для більшої зручності можна проводити шляхом визначення певних психологічних синдромів, що включають специфічні характеристики сюжету, локусу, самодіагнозу, проблеми, запиту, особливостей підтексту, а також додаткових неспецифічних поведінкових проявів. Консультативна гіпотеза - це припущення консультанта щодо зв’язку між переживаннями, поведінкою клієнта та його проблемною ситуацією. Постановка психологічного діагнозу: формулювання висновків про індивідуальні

особливості особистості клієнта та характерні ознаки ситуації.

Принципи і правила ею не написаны, так что формулируем сами.Правила:

1. Перебування в рапорті, щоб уважно спостерігати;

2. Забезпечувати підтримку і прийняття під час сповіді (засоби активного слухання)

3. Не будувати ілюзорних моделей, заснованих на власних уявленнях

4. Не привносити в досвід іншої людини чужих установок , переживаннях

5. Ретельно працювати з мовою, уточнювати зміст і смисл слів, спостерігати за невербальними проявами

6. Не спішити вішати зручний ярлик діагнозу і водночас спиратися на можливості розроблених схем діагностування за симптомами і синдромами

7. Не виходити за межі своєї компетенції у визначенні діагнозу

8. Приймати до уваги свої власні почуття, переживання, що виникають під час діагностування.

9. Висувати гіпотези по ходу бесіди, постійно працювати з ними, диференціювати, спростовувати чи підтверджувати , враховуючи всі можливі аспекти аргументації, психологічні ключі, потреби клієнта і завдання, які клієнт перед собою ставить, рівень глибини проробки проблемної ситуації.

10. Інтерпретування гіпотез в рамках того чи іншого концептуального психологічного підходу

Принципи:

1. Індивідуального підходу

2. Системності

3. Компетентності

4. Технічності психологічної допомоги

5. Глибинного осягнення і розуміння разом із клієнтом

6. принцип розгалуженого дерева: будь-який наступний діагностичний крок робиться після того, як отримано відповідний результат на попередньому етапі

7. структурності (для вибудов гіпотез, інтерпретацій в межах структур підходу)

94. Віково-псих. проблеми в практиці псих. консультування.(только про стариков пока) и 95.Проблеми консультування літніх та старих людей

В середине 1970-х годов Блейк обратил внимание Кнс на недостаток заинтересованности в консультировании пожилых людей, отмечая также недостаток статей по консультированию этой группы и дефицит программ подтотовки Кнс, предлагающих факультативный курс по этой теме. Многие просто не понимают возрастной специфики пожилых и по этой причине не работают с ними. В подобных ситуациях могут потребоваться комплексные (многоуровневые) услуги консультирования, например прямая программа помощи (прямое вмешательство), такая как программа обучения новым навыкам и копинг-стратегиям. Другая причина того, что пожилые люди не получают достаточного внимания от специалистов в области психического здоровья, – это «инвестиционный синдром», описанный Коланджело и Пулвино. Некоторые Кнс считают, что свое время и энергию лучше израсходовать на работу с более молодыми людьми, «которые могут в конечном счете принести пользу обществу». Третья причина – иррациональный страх старости и псих. дистанцирование от пожилых людей, вызванное этим страхом. Другая терапевтическая стратегия, применяемая в работе с пожилыми клиентами, заключается в том, чтобы изменить связанные с ними установки окружающих людей. Многие общественные установки отрицательно влияют на отношение пожилых людей к самим себе. Часто старики действуют как старики только потому, что окружающие поощряют и поддерживают такое поведение. Хансен и Пратер подчеркивают, что американское общество «приравнивает старение к устареванию и в соответствии с этим расставляет свои приоритеты».

Среди пожилых людей в возрасте 65 лет ц старше наиболее популярны следующие группы:

Группы, ориентированные на реальность, которые помогают запутавшимся людям ориентироваться в жизненной ситуации, принять ее, занять конструктивную позицию.

Группы ремотивационной терапии, помогающие пожилым клиентам стать более включенными в настоящее и будущее.

Группы воспоминаний, которые анализируют жизненные события, чтобы noмочь своим членам становиться более интегрированными как личность. .

Психотерапевтические группы, которые направлены на приспособление к специфическим проблемам старения, таким как потери близких людей.

Специфические тематические группы, которые концентрируются на конкретных областях, представляющих интерес для пожилых, например здоровье или искусство.

Группы, ориентированные нарешение проблем, предлагаемых клиентами; такие группы сосредоточиваются на конкретных переходных проблемах членов группы, таких как госпитализация или столкновение с родственниками со стороны жены или мужа.