99. Проблемна анатомія як допом. Інстр-т побудови псих. Гіпотез

Главной особенностью телесно-ориентированной терапии является то, что она проводит работу структурно, выявляя зоны напряжения, подавленных эмоций, боли и эмоционального страдания в теле. Для изучения этого существует специальная область теоретических знаний – “проблемная анатомия”. Она занимается изучением локализации проблем в определенных зонах тела. Так, страхи в теле живут в животе (помните, синдром “медвежьей болезни” перед экзаменами), чувства – в груди (оттого так невыносимо “щемят душу” обиды, невыплаканные слезы) и так далее. Зная основы проблемной анатомии, терапевт всегда может сопоставить наличие энергетического блока и мышечного спазма в теле с предполагаемой проблемой клиента. И вести диалог в нужном направлении и более тактично

Басков: Бедра - Прогресс, покорность, способ­ность к подчинению себя кому-либо, самостоятельность, неза­висимость, подвижность, уп­рямство. Бронхи- Эгоистичность, завышенные требования. Вены на ногах - Недостаток эластичности (расширенные) мышц и сухо­жилий, судорожная готов­ность. Виски - Резервы жизненных сил. Влагалище - Отдача, готовность и способ­ность отдаться. Волосы - Сила, жизненная энергия. Глаза - Восприятие, зрение, понима­ние. Голова - Напряжение, неправильность положения. Грудь - Способность и желание от­дачи, партнерство, согласие. Желудок - Восприятие, новые впечатле­ния, ощущение тяжести, за­вышенные требования. Зубы - Агрессивность, жизненные силы, противопоставление, сопротивляемость. Кожа - Контакт, потребности, не­жность, недостаток, изоля­ция. Колени — Покорность Кости - Стабильность, устойчивость. Кровь - Динамика, жизненная сила, индивидуальность. Плечи - Несение ноши, перенесение трудностей, ответственность завышенные требования. Половой член - Творческие силы. Почки - Партнерство, единение, сво­бода. Сердце - Любовь, эмоции, подвиж­ность, гибкость, ритм. Суставы - Соединение, способность ула­живать дела, склонность к пре­увеличениям и извращениям, подвижность, гибкость. Яичники - Восприятие, единение, кон­такт.

100. Біосинтез, бодинаміка та їх використання в консультативній практиці.

"Біосинтез" як метод тілесно-орієнтованої терапії закріпився завдяки Девіду Боаделле. Пояснюючи суть біосинтезу, кажуть, що вона полягає в" інтеграції життя "(від лат. Integratio - з'єднання). Мається на увазі розвиток трьох життєвих енергетичних потоків, які виникають в перший тиждень життя зародка майбутньої людини. Ці потоки енергії пов'язані з трьома зародковими листками: ендодерми, мезодермою і ектодерми. З одного з них утворюються органи травлення і дихання, а в психічному плані ця енергетика відповідає за емоції. Інший - основа для розвитку кісток, м'язів і кровоносної системи , енергія його спрямована на дії, руху та їх координацію. Третій виробляє із себе шкіру, мозок, нерви, органи чуття та енергетично живить відчуття, сприйняття думок та образів.

Три зародкових листка спочатку розвиваються узгоджено, але при травмуванні ця узгодженість порушується і в результаті тріада "думки - почуття - дії" розпадається. Наприклад, може блокуватися зв'язок між думками і діями, і це проявляється в задній частині шиї. При неузгодженість думок та емоцій з'являється блок в горлі, при "відрізаних" один від одного почуттях і діях, діях і диханні - в області діафрагми.

Теорія біосинтезу згодна з думкою Вільгельма Райха про те, що особистість проявляється на трьох рівнях. На першому - захисна соціальна маска, на другому -- хворобливі почуття (гнів, туга, тривога, відчай, страх, образа), на третьому, найглибшому, так званому "ядрі особистості" - почуття довіри, благополуччя, любові, радості, щастя. При атаках на ядро виникають страждання, а їх придушення створює маску. Біосинтез звертається саме до ядерного рівня, відновлюючи базисні світлі почуття, і головний принцип цього методу - глибока повага до людини. фахівці-біосінтетікі виходять з того, що в людини не один, а кілька захисних панцирів. Порушення в м'язовій системі можуть проявлятися в: ослабленому тонусі або посиленому в порівнянні з нормальним. Проблеми в тканинному панцирі позначаються на судинній системі (тиск, ревматизм і т.п.). Статус вісцерального панцира відбивається на перистальтики і диханні (коліти, астма). Нарешті, церебральний панцир може призвести до розладів мозкової діяльності (зір, слух, нав'язливі ідеї і т . д.).

Бодинамика – современный метод телесно–ориентированной психотерапии. Для нее характерно особое понимание психомоторного развития и структур характера, сочетание целостного подхода к человеческой личности с глубоким знанием мышечной анатомии. Бодинамический анализ, или анализ телесного развития, часто называют соматической психологией развития.

В 70-х гг. 20 в. Лизбет Марчер (Lisbeth Marcher, датский телесно-ориентированный психотерапевт) и ее коллеги создали новый метод телесно–ориентированной психотерапии.

Новое направление изучало тело в динамике. При работе с клиентами было замечено, что некоторые из них слишком зажаты, их мышечная система чрезмерно напряжена. Мышцы таких людей надо было расслабить, и обучить пациентов, как это можно делать осознанно. Некоторые, наоборот, были слишком расслаблены. Их мышцы как бы «капитулировали», сдались и были не способны справляться с внешними воздействиями. Для коррекции состояния их надо было привести в тонус.

В процессе взросления, человек приобретает свой собственный способ взаимодействия с внешним миром. На основе этого опыта соответствующие мышцы и группы мышц приобретают свой способ реагирования на различные жизненные ситуации. Было обнаружено, что для того, чтобы приспособиться к внешнему воздействию, в одном случае мышцы напрягаются, а в другом - могут стать очень расслабленными, слабыми. В норме, между этими крайними состояниями должен соблюдаться баланс. Состояние напряженной мышцы получило название гипер-отклик (гипер-ответ), а состояние расслабленности – гипо-отклик (гипо-ответ). В результате была создана бодинамическая модель структур характеров – теория личности, основанная на психомоторном развитии ребенка. Согласно этой модели, развитие личности начинается еще до ее рождения и продолжается до возраста 12-13 лет. На каждой стадии психомоторного развития ребенок осваивает новые стороны жизни и приобретает соответствующие моторные навыки.

101. Психосоматика та її місце в психологічному консультуванні. Психосоматику можно использовать как психологический ключ в техниках конфронтации (соответствует ли то, что говорит клиет и проявления в теле), как проверку на конгруэнтность. Это допольнительная информация, позволяющая нам проверять гипозезы и являющаяся мощным сигналом из проблемной зоны. Также, клиент может прийти вообще с запросом решить проблему со здоровьем, тогда без ПС вообще никуда. Хвороби, як свідчать дослідження в галузі психосоматики, є стратегічною відповіддю організму на потребу суб'єкта. Це своєрідне продовження комунікації між людиною і світом, до якого вона намагається пристосуватися. Симптоматика може мати непостійний або хронічний характер. Розвиток психосоматичних розладів людини може бути спровокований 1)переживанням певних психологічних станів, які раптово сильно або хронічно захоплюють особистість; 2)психологічною некомпетентністю особистості, що полягає у невмінні усвідомити, висловити та переробити ці патогенні почуття; 3)наявністю в особистісному профілі певних характеріологічних рис та якостей, що створюють основу патогенних кіл мислення; 4)неконструктивним психологічним захистом, який на сучасному етапі призводить до негнучких психологічних обмежень та загострення внутрішніх особистісних конфліктів; 5)наявн. "вторинної вигоди", яку несе хвороба. Кл. потрібно допомогти зрозуміти мову власного тіла та спільно рощробити стратегію подолання симптомів.