18. Діяльність братств

Саме в містах, де українці становили утискувану, але тісно згуртовану меншість, з’явилися в ост. чверті ХVІ-на поч.ХVІІ ст. нові поборники православ’я. Це були групи міщан, які об’єднувались у братства. Спочатку це були організації суспільно-релігійного характеру (організовували притулки для вбогих, лікарні тощо). Поступово до цих завдань долучились справи культурно-національного відродження (насамперед освіти й науки: заснування шкіл, друкарень, бурс). Отже, братства – це світські всестанові організації. Найстарішим і найвпливовішим було Львівське Успенське братство. За кількістю членів не перевищувало 30 осіб (бо саме стільки укр. родин мали дозвіл проживати в місті). Братство допомогло І.Федорову заснувати друкарню у Львові. Коли ж І.Федоров помирав у великих злиднях і кредитори погрожували, що відберуть у нього друкарню, її купило Львівське братство, перетворивши місто на центр православного книгодрукарства. У кінці ХVІ ст. братство заснувало школу (перший в Україні утримуваний на громадські кошти всестановий навчальний заклад, у якому початкове навчання поєднувалося зі школою вищого типу). Майже всі вчителі походили з місцевого населення. Статут („Порядок шкільний”) вимагав: учитель має бути „набожним, мудрим, скромним, стриманим, а не пиякою, гулякою, хабарником”, „добре навчати й карати неслухняних не як тиран, а для науки”.На поч.ХVІІ ст. численні братські школи існували по всій Україні (зокрема, Луцька братська школа).

19. Розвиток освіти й поширення книгодрукуванняв Україні 15-16 ст.

У цей час виникає новий тип школи — греко-слов'яно-латинська, в якій давньоруські культурно-освітні традиції поєднувалися з позитивними досягненнями західноєвропей-ської школи і науки того часу. Даний тип школи став ви-значальним у розвитку освіти на східно-слов'янських зем¬лях протягом тривалого часу.

Першою навчальною установою такого типу на Україні стала Острозька вища школа, заснована близько 1576 р. відомим діячем і меценатом української культури князем Костянтином Острозьким (1526—1608 рр.). Сучасники на¬зивали її «тримовним ліцеєм», бо навчали в ній трьох мов:грецької, церковно-слов'янської й латинської, а ще — «Греко-слов'янською Академією».

В Острозькій школі викладався курс «семи вільних мистецтв», який складався із предметів тривіума (грама¬тика, риторика, діалектика) і квадривіума (арифметика, геометрія, астрономія, музика). За свідченням відомого церковного та культурного діяча України Захарія Копистенського (р. н. невід.—1627 р.) в Острозькій школі пра¬цювали талановиті педагоги-оратори, рівні Демосфену і Софоклу, відомі на той час вчені у галузі грецької, сло¬в'янської та латинської мов, математики та астрономії.

В XV ст. перші друкарні виникають у ве¬ликих слов'янських містах — Празі та Кракові, а з почат¬ком XVI ст. — на україньсько-білоруських і литовських землях.

Діяльність Івана Федорова (Федоровича). Надрукував у Львові, у власній друкарні:1574р. – „Апостол” (вважається українським першодруком);1574р. – „Буквар” (перший у східно-слов’янських народів друкований підручник). Переїхавши до Острога, І.Федоров працює в друкарні Острозького культурно-освітнього центру. Тут видає повний текст Біблії:1581р. – Острозька Біблія (перше повне видання Біблії церковнослов’янською мовою. На той час повного тексту Біблії не існувало в жодного православного народу). Для цієї книги вперше в історії світової поліграфіїї створено новий шрифт шести видів і під час набору на 1256 стор. не зроблено жодної помилки.

Після смерті І.Федорова його справу продовжило Львівське Успенське братство. Протягом ХVІ-ХVІІст. друкарні з’явилися не тільки в містах (Київ, Рогатин), але й по селах при монастирях.

Діяльність Швайпольта Фіоля (німця):1491р. – вийшли друком у Кракові перші видання богослужебних книг церковно-слов’янською мовою, спеціально призначені для поширення в Україні та Білорусі.

Діяльність Франциска Скорини (білоруса з Полоцька):у Празі, Вільно друкувалися книги, які поширювались і в Україні (Біблія – 1517-1519рр; „Діяння та послання апостольські” та ін.).

Діяльність гуртка київських книжників-перекладачів (70-ті рр. ХV ст.). Здійснюють переклади на давньоукраїнську мову трактатів арабо-єврейського походження з проблем метафізики, медицини („Аристотелеві врата”), математики („Логіка Авіасафа”), астрономії („Космографія”, „Шестокрил”), астрології. Центральне місце в київській перекладній літературі посідала логіка (вчення про поняття, терміни, судження, силогізми). Змінюється спосіб мислення, усталений у культурі Київської Русі: формується культ розуму, наукового пізнання. Виробляється ґрунт для секуляризації науки й філософії як незалежної від релігії сфери знань.

Серед стародруків у XVI ст. з'явились численні твори українською мовою, а також переклади з південно-слов'ян-ських оригінальних творів. Визначною пам'яткою перекладної літератури є «Пересопницьке Євангеліє», перекладене з болгарської мови на слов'яно-руську Михайлом Василевичем із Сянока (1556—1561 рр.). Дана книга знаменита тим, що вона є найкращим зразком української мови того часу і особливо славиться своїм винятковим мистецьким оформленням.