Висновки

В магістерській роботі ми спробували розглянути фемінізм як теорію і практику оновлення суспільства і культури, і з цієї точки зору поглянути на проблеми які виникають в суспільстві, а особливо впливи фемінізму на сучасну сімю. Розвиток фемінізму на Заході показав, що соціальна і духовна свобода необхідна не тільки жінці, але здатна дати нові синтези в культурі в цілому.

В роботі розглянуто ідеології першої (кінець 19 - поч. 20 ст.) і другої (60-90 роки 20 століття) "хвиль" фемінізму. Охарактеризовано такі різновиди фемінізму як ліберальний, радикальний, екзистенційний, психоаналітичний, структуралістський, гуманістичний.

Можна виділити наступні тенденції розвитку фемінізму: його популяризацію, інституалізацію, зближення з наукою, інтернаціоналізацію, політизацію та деполітизацію, а також "переклад" феміністичної проблематики в повсякденний діалог громадськості. Поняття "гендер", виведене феміністками, означає «стать» у всьому багатстві його психобіологічних і соціокультурних проявів, допомагає створити простір вільного наукового дослідження, дає можливість подолати відокремленість т.зв. "жіночих досліджень"; гендерний підхід в науці покликаний вивчати обидві статі.

Наукова та культурно-просвітницька значимість феміністичних досліджень обумовлена наступними обставинами:

По-перше, фемінізм звертає увагу на той факт, що суспільство складається не тільки з соціально-культурних груп, класів, але також з чоловіків і жінок. Цей тривіальний факт, яким, однак, часто нехтують, сповнений величезної важливості. Відносини чоловіків і жінок постійно "рвуться", "зав'язуються", вони надзвичайно багаті й різноманітні, не піддаються до кінця ні моральній, ні правовій оцінці, вони енергетично заряджені і впливають на всю соціокультурну систему в усіх її ланках. Вони упорядковані і в той же час ніжні. Нездатність суспільства впливати на ці відносини, підтримуючи їх відносну стабільність, передбачуваність, сімейно-господарську орієнтованість, загрожує величезними витратами, як в моральному, так і в економічному плані.

По-друге, феміністичні дослідження виводять на світло, систематизують, роблять надбанням громадськості, особливий досвід жінок, який у багатьох відносинах не усвідомлювався, замовчувався, спотворювався і який може стати найбагатшою ресурсом як наукових знань, так і стимулів культурної творчості і розвитку.

По-третє, феміністична критика суспільства, оголює багато не помітних до цього зв'язків і залежностей в суспільстві, викриває явні і неявні форми експлуатації і брехні, виявляє міфи, які сприймалися досі як наукові істини. Гострота феміністичної критики може шокувати, але вона доречна, коли цивілізація переживає кризу і потребує радикального перегляду пріоритетів і цінностей.

По-четверте, фемінізм, як напрям науці, згідно з яким суб'єктивна позиція дослідника повинна виражатися більш вільно, відкрито та виразно. Об'єктивність науки гарантується не безпристрасністю дослідника, а різноманіттям і несхожістю точок зору і підходів вчених - членів наукового співтовариства. "Жіноча точка зору" досі мало приймалася до уваги в науці та її виявлення, безумовно, збагатить світ наукових істин.

Українська культура завжди мала свою специфіку, відмінну від західної, що зумовило свої шляхи вирішення найважливіших соціальних питань, у тому числі і "жіночого питання". Однак, необхідне сьогодні формування загального світового соціокультурного простору в ім'я вирішення глобальних проблем сучасності і в кінцевому підсумку, виживання людства, вимагає вивчення духовного досвіду інших країн. Ідеї західного фемінізму повинні бути вивчені в світлі історичного культурного досвіду України, який в свою чергу повинен бути врахований світовим феміністичним рухом. Гендерні проблеми значущі для всього людства, але мають істотну специфіку в кожній країні. Їх науково-практичне рішення виявляється тісно пов'язаним як із загальними тенденціями соціально-культурного розвитку, так і з практикою жіночого руху, ідеологія фемінізму, реакцією громадської думки, політичних і громадських інститутів на вимоги, висунуті жінками.

В шлюбних відносинах досягається відчуття вищої «повноти буття», виправданості та осмисленості життя. В них людина відчуває себе чоловіком або жінкою в найбільшій мірі. В них встановлюються або вільно-духовні, або тваринно-рабські відносини. В них зароджуються глибокий відчай, відчуття порожнечі і невдалого життя - від того, що людина не реалізувала свою чоловічу або жіночу сутність.

Досягненням фемінізму є те, що жінка сама може вирішувати, вступати або не вступати в шлюб, з ким і коли саме, скільки дітей мати і коли їх народжувати, як виховувати. Вона також вирішує питання свого професійного зростання. У зв’язку з цим виникають нові форми шлюбу: «відкритий шлюб», «егалітарний шлюб», «договірний шлюб». У відкритому шлюбі передбачається можливість для кожної сторони мати сексуальні стосунки поза шлюбом. У егалітарному шлюбі існує лише діалогічна форма вирішення питань і немає лідера. У договірному шлюбі безліч деталей спільного життя заздалегідь обумовлюються й узгоджуються у відповідності з бажаннями і можливостями кожного з подружжя.

Поступовий, повільний, але очевидний розвиток фемінізму, який формує жіночу самосвідомість, дає підставу сподіватися на майбутні глибокі зміни в патріархальній культурі. Щоб бути здатним любити, людині необхідно гідність, повага до своєї власної особистості.

Фемінізм в значній мірі орієнтований на критику і аналіз публічних гендерних відносин, стійких сімейних ролей, а не чоловічої та жіночої поведінки в любові. Однак, у сьогоднішньому світі сім’я втрачає жорсткі і стандартні форми. Любовні відносини мають тенденцію вільно переростати у шлюб або ж домішуватися до публічно-рольових відносин, в силу чого феміністичні ідеї впливають і на любов.

Фемінізм піддав критиці традиційні кодекси правил, які визначають, що повинні робити чоловік і жінка, які полюбили один одного. З поширенням фемінізму пов’язують також легалізацію та зростання числа одностатевих шлюбів, хоча це можна пояснити також підвищенням рівня терпимості і збільшеною повагою до особистості.