98. Міфотворчість як знаряддя політичного маніпулювання.

Категорія: Політологія (державний іспит)

Опубліковано: П'ятниця, 04 липня 2008, 00:00

Міф політичний – ілюзорна ідея, що стверджує певні цінності та норми, які сприймаються перш за все на віру, без раціонального, критичного осмислення.

Міф – психологічно доступна усім відповідь на проблеми загальної значущості.

Ознаки міфу:

1. Міф – антропологічний феномен, орієнтований на емоційно-образне відображення дійсності;

2. Міф – цілісне і самодостатнє утворення;

3. Внутрішня конструкція міфу – протидія “добра” та “зла”;

4. В основі міфу лежить дещо незвичайне, “Чудесне”;

5. Міф спирається на глибинні властивості характеру людини ( наприклад, страх );

Функції міфів:

1) Пояснення;

2) Інтеграція;

3) Розкриття суперечностей у суспільстві і політиці;

4) Організації влади та політичної поведінки;

5) Зняття політичного невдоволення;

Шляхи виникнення міфів:

· з реальних ситуацій;

· з ідеології;

· з масової свідомості;

Небезпеки міфологізації:

1. Міфам не притаманна межа між реальним та нереальним.

2. Міфологізована свідомість втрачає здатність самостійного оцінювання дійсності.

3. Домінування міфологізованої свідомості створює загрозу втрати раціональності реальною політикою.

Протидія міфологізації:

1. Розвиток незалежних ЗМІ;

Посилення критичних настроїв в суспільстві; 99. Технології лобіювання та тиску на політичну владу.

Категорія: Політологія (державний іспит)

Опубліковано: П'ятниця, 04 липня 2008, 00:00

Лобізм ( lobbyism, від lobby – кулуари ) – організований вплив різних суспільних груп на представників органів державної влади з метою домогтися від них прийняття вигідних для себе рішень ( П. П. Шляхтун - “Парламентаризм: словник-довідник” ).

Методи лобіювання ( П. П. Шляхтун ):

І. Законні:

· направлення листів і особистих звернень до законодавців або представників виконавчої влади;

· підготовка для парламентарів проектів законів;

· надання консультативної допомоги;

· контроль за дотриманням законів і рішень;

· організація кампаній у ЗМІ;

· проведення демонстрацій, маршів, пікетування або інших пулічних акцій;

· підтримка кандидатів у депутати на виборах;

· сприяння призначенню чи просуванню по службі працівників органів державної влади;

· налагодження особистих контактів із членами законодавчих чи виконавчих органів;

ІІ. Незаконні:

· прямий підкуп ( корупція );

· непрямий підкуп ( подарунки );

· контроль за особистим життям законодавців і чиновників;

· збирання компрометуючого матеріалу;

· шантаж, погрози.

Функція лобізму: покращення якості рішень державних органів.

Типи “цивілізованого лобіювання” ( Г. Г. Почепцов ):

· персональні контакти з представниками влади;

· участь у засіданнях комітетів і комісій парламенту та міністерств;

· робота в експертних групах по підготовці проектів документів парламенту і уряду;

· з’їзди та нарди підприємців за участю представників влади;

· участь у громадських слуханнях законопроектів у парламенті;

· вплив на громадську думку через ЗМІ;

· доповіді, послання з боку бізнесу до владних структур;

· зустрічі з вищим керівництвом держави;

Технології лобіювання і тиску на політичну владу:

1. Інформаційний вплив на громадську думку через ЗМІ;

2. Узгодження інтересів та участь у прийнятті урядових рішень ( консультативні групи, ради і палати при Уряді );

3. Вплив на вибори до владних органів шляхом фінансування та організації виборчої кампанії;

4. Різноманітні форми взаємодії з державними чиновниками та депутатами ( участь у різного роду слуханнях, неформальні контакти );

5. Контроль за виконанням законів з боку зацікавлених груп;

6. Страйки;

7. Тероризм