77. Бюрократія і демократія.

Категорія: Політологія (державний іспит)

Опубліковано: П'ятниця, 04 липня 2008, 00:00

Як соціальна верства бюрократія виступає групою осіб (у сучасному суспільстві – спеціалістів), які професійно виконують адміністративні функції в межах політичних структур та організацій.

Під бюрократією розуміють також систему управління, здійснюваного за допомогою апарату влади, що відокремлений від суспільства, стоїть над ним, наділений специфічними функціями і привілеями.

Бюрократами звичайно називають службовців середніх ланок державного апарату, чиновників. Іноді бюрократія тлумачиться дещо ширше: до неї залучають також працівників виконавчих комітетів органів місцевого самоврядування, апарату політичних партій і громадських організацій.

Похідним від бюрократії є бюрократизм, під яким розуміють вивищення державних службовців над суспільством і громадянами, абсолютизацію ними власних інтересів під виглядом державних, невиправдану заорганізованість у вирішенні в державних установах тих чи інших важливих для громадян питань.

Демократія не може існувати без бюрократії, але бюрократія має працювати на демократію.

Шляхи обмеження влади бюрократії:

- розвиток демократичних процедур володарювання;

-  дотримання законодавства;

-  культура демократії.

Причини бюрократизації Українського суспільства:

-  у 5 разів завищена кількість державних чиновників;

-  нерозвинена ринкова економіка;

-  маргіналізація українського суспільства;

-  політична безвідповідальність;

-  духовні засади бюрократизму (панування у масовій свідомості державного патерналізму, велика роль криміналізації свідомості);

-  відсутність середнього класу;

- Історичні корені (традиції імперської Росії та Радянського Союзу). 78. Лідерство як закономірність політичного процесу.

Категорія: Політологія (державний іспит)

Опубліковано: П'ятниця, 04 липня 2008, 00:00

Лідер – це той, хто веде за собою. Це особа, яка здатна впливати на інших з метою інтеграції спільної діяльності, яка направлена на задоволення інтересів якоїсь групи або спільноти. Лідерство як явище і лідер притаманні будь-якій сфері людської діяльності. Джерела лідерства:

– організаційно–управлінський аспект. Усяка спільна колективна діяльність вимагає управлінського центру, це є закон організації.

- політико-владний аспект. З точки зору влади є закономірність: влада тоді ефективна, коли вона концентрує в собі максимальні повноваження. Влада завжди тяжіє до концентрації. Політика породжує відмінності еліти і маси. Всі не можуть здійснювати державну владу, тому лідери беруть на себе владні повноваження

-  економічний. Домінуюче положення в політиці породжує і домінуюче економічне положення в суспільстві.

-  психологічний. Не всі здатні бути лідером, керувати людьми.

Сутність лідерства

В розуміння лідера в політиці є два значення:

1. лідери як зразки для наслідування, що є носіями якихось видатних якостей, яких немає в інших.

2. лідер, як владний авторитет: це той, хто приймає рішення.

Сутність політичного лідерства полягає в необхідності певної концентрації політичної волі та повноважень в деякому центрі або окремому індивіді для забезпечення ефективності протікання усього політичного процесу.

Сутність політичного лідерства: взаємодія лідера і його послідовників, або добровільне підкорення лідеру та передача йому частини прав та повноважень.

Лідер бере на себе певні зобов’язання використання прав та зобов’язань заради реалізації інтересів його прибічників.

Характеристики лідера:

1. Здатність лідера відображати та захищати інтереси прибічників.

2. Здатність лідера до керівництва

Основні політологічні концепції аналізу лідерства:

1.                теорія рис. Вивчають, які якості або риси характеру потрібні людині, щоб бути лідером. Деякі фахівці виділили біля 70 рис ідеальної людини-лідера. Але реальні лідери не мали і половини цих рис, і мали багато негативних рис.

2.                Ситуаційна концепція. Лідера формують умови і ситуація. Лідер формується також потребою в ньому.

3.                Теорія послідовників. У взаємодії лідера і його послідовників треба шукати критерії ефективності його діяльності.

4.                Психологічні концепції. Фромм каже, що є частина суспільства, яка хоче підкорятися і терпіти, а інша – хоче керувати (причому друга частина значно менша, тому вона і уособлює владні структури). До 10% людей мають лідерські якості, а 90% - прагнуть перекладати відповідальність за прийняття рішень на інших.