58. Групи інтересів і політика.

Категорія: Політологія (державний іспит)

Опубліковано: П'ятниця, 04 липня 2008, 00:00

У політології використовуються не тільки багатоманітні методи дослідження політичних явищ і процесів, а й різні підходи до вивчення політики. Такими підходами є. наприклад, інституціональний. біхевіористський, класовий, елітаристський та ін На початку XX ст. виник груповий підхід до вивчення політики, який називається також теорією груп тиску, теорією заінтересованих груп, теорією груп інтересів тощо. Родоначальником цієї теорії став американський соціолог і політолог Артур Фішер Бентлі (1870–1957). У праці «Процес здійснення державної влади: вивчення громадських тисків» (1908) він доводив, що діяльність людей завжди визначається їхніми інтересами і спрямована на забезпечення цих інтересів. Діяльність щодо забезпечення інтересів звичайно має груповий характер. Оскільки групи не існують без об'єднуючих їх інтересів, то група та інтерес є досить близькими поняттями. Інтереси групи проявляються не стільки на основі її усної риторики, програмних заяв про свої цілі тощо, скільки на основі практичної діяльності й поведінки членів групи. Діяльність заінтересованих груп у їх відносинах одна з одною і З державною владою, за А. Бентлі. є динамічним процесом, у ході якого здійснюється тиск інтересів цих груп на владу з метою примусити її підкоритися волі та впливу груп. У впливі груп на державну владу зазвичай домінує найсильніша група чи сукупність груп. Ці групи підпорядковують своєму впливові і примушують підкоритися більш слабкі групи. а сама державна влада стає засобом урегулювання конфліктів між групами та груповими інтересами й досягнення певної рівноваги між конкуруючими групами. Найчастіше в політології при аналізі інститу ціоналізованих форм політики поняття «заінтересовані групи» або «групи інтересів» використовується для позначення добровільних об'єднань людей у їх стосунках із владою і співвідноситься з поняттям «громадська організація». Відповідно групи інтересів визначаються як добровільні об'єднання людей, створені для вираження і задоволення їхніх інтересів у відносинах з різними політичними інститутами, насамперед із державою. Поняття «групи інтересів» указує на політичний вимір цих груп. Різні спільності людей. їхні об'єднання проявляють себе як групи інтересів тоді, коли їхні інтереси виявляються як конкретні вимоги в політичній С(|)срі суспільства. Іншими словами, групи інтересів функціонують як політичні об'єднання тоді, коли вони або вирішують суто політичні завдання, або вступають у взаємодію з державою. Вони мають політичний вимір, але здебільшого не є суто політичними об'єднаннями Від політичних партій групи інтересів відрізняються тим, шо не прагнуть до політичної відповідальності, не ставлять собі за мсту оволодіння державною владою, а обмежуються лише впливом на неї. Групи інтересів можуть мати різні назви: «клуб», «гурток», «спілка», «товариство», «рада», «об'єднання» тощо. Поняття «групи інтересів» корелюється з такими однопорядковими з ним поняттями, як «групи тиску», «лобі», «громадські організації», «суспільні рухи», «латентні політичні сили». Розглянемо зміст кожного з цих понять. Німецький політолог Ульріх фон Алсман запропонував таку типологію груп інтересів залежно від п'яти різних суспільних сфер діяльності. 1. Організовані інтереси в економічній сфері та в сфері праці підприємницькі об'єднання та об'єднання самостійних категорій працівників: профспілки: споживчі спілки. 2. Організовані інтереси в соціальній сфері:об'єднання захисту соціальних прав (на зразок товариства сліпих); об'єднання соціальних досягнень (наприклад, благодійні громадські спілки та заклади):групи самодопомоги (анонімних алкоголіків тощо). 3. Організовані інтереси у сфері дозвілля й відпочинку: спортивні спілки та об'єднання; гуртки для спілкування і реалізації хобі 4 Організовані інтереси в сфері релігії, науки і культури церкви, секти: наукові асоціації: загальноосвітні гуртки, клуби з мистецтва. 5. Організовані інтереси в суспільно-політичній сфері: духовні, етичні, правоіахисні об'єднання; громадсько-політичні об'єднання (екологічні, за роззброєння, емансипацію жінок тощо). Групи інтересів – це різноманітні спільності людей, передусім соціальні. Типологія груп інтересів за їхньою соціальною основою є визначальною. Саме вона відбиває багатоманітність соціальних інтересів. допомагає визначити роль тих чи інших соціальних спільностей у політичному житті суспільства. Відповідно до основних груп соціальних спільностей виокремлюються класові, етнічні, демофафічні. професійні, територіальні об'єднання (організації та рухи) як групи інтересів. Розглянемо деякі з найбільш масових, організованих і впливових у політичному житті груп інтересів, виокремлених за соціальною основою. Провідне місце серед груп інтересів, виокремлених за соціальною основою, посідають професійні спілки – масові громадські організації найманих працівників, які засновані на спільності їхніх інтересів у процесі праці і мають за мсту поліпшення умов життя і праці своїх членів Профспілки виникли у другій половині XVIII ст у Великобританії як асоціації висококваліфікованих робітників, котрі об'єднувалися для захисту своїх професійних інтересів. Перші профспілки мали локальний характер. Протягом XIX ст. вони утворюються в усіх розвинутих країнах Європи та Америки. Наприкінці XIX ст. виникають галузеві виробничі профспілки, створюються національні профспілкові центри (об'єднання). Одним із найстаріших таких центрів є Британський конгрес тред-юніонів, створений 1868 р. Типологія груп інтересів може здійснюватись і за іншими ознаками. Так. суспільно-політичні рухи залежно від їхнього ставлення до існуючого суспільного порядку поділяються на революційні, реформативні та консервативні. Революційні рухи спрямовані на радикальні та весохоплюючі зміни в суспільстві (наприклад, комуністичний рух). Реформативні рухи орієнтуються на поступові істотні зміни лише деяких сторін існуючого суспільного порядку зі збереженням його основ (наприклад, соціал-дсмократичнин рух). Консервативні суспільно-політичні рухи виступають за збереження існуючого суспільного порядку, допускаючи лише його мінімальні зміни. За часом дії суспільно-політичні рухи поділяються на традиційні – історично довгофивалі (наприклад, робітничий, комуністичний, соціал-демократичний, жіночий, молодіжний рухи) та нові – в основному альтернативні рухи.