
- •1. Предмет і структура політології як науки.
- •02. Основні методи політологічних досліджень.
- •3. Основні категорії і функції політології.
- •04. Місце політології в системі наук про суспільство.
- •5. Політична думка Стародавнього Сходу.
- •06. Політичні вчення античності.
- •7. Європейська політична думка Середньовіччя.
- •08. Політичні вчення епохи Відродження і Просвітництва.
- •9. Політичні ідеї н.Макіавеллі та сучасність.
- •10. Політичні вчення в країнах Західної Європи в період революцій XVII ст.
- •11. Політичні вчення у Франції XVIII ст.
- •12. Політичні ідеї в концепціях представників німецької класичної філософії.
- •13. Політичні вчення представників критично-утопічного соціалізму.
- •14. Політичні ідеї в Київській Русі.
- •15. Радикально-націоналістичний напрям в історії політичної думки України.
- •16. Консервативний напрям в історії політичної думки України.
- •17. Концепції еліт в українській політичній думці.
- •18. Соціалістичний напрям в українській політичній думці.
- •§2. Предки з XIX ст.: соціалізм Драгоманова
- •19. Політичні ідеї засновників Української Народної Республіки.
- •20. Російська політична думка періоду зміцнення московської централізованої держави.
- •21. Консервативний напрям у російській політичній думці.
- •22. Становлення і розвиток лібералізму в Росії.
- •23. Ліворадикальний напрям у російській політичній думці.
- •24. Особливості розвитку політичної науки Заходу у XX ст.
- •Сцієнтисти
- •26. Сутність політики та її значення для життєдіяльності суспільства.
- •27. Специфіка та структура політичної діяльності.
- •28. Політичне рішення в структурі політичної діяльності.
- •29. Суб'єкти політики: поняття і класифікація.
- •30. Влада як інструмент політики.
- •31. Основні політологічні концепції влади.
- •32Проблема ефективності політичної влади.
- •- Політ режим – функц хар-ки організації влади 33. Легітимність політичної влади.
- •35. Соціальна стратифікація і політика.
- •36. Соціальна політика і соціальна справедливість.
- •37. Етнонаціональні спільності як суб'єкти та об'єкти політики.
- •38. Сутність, типологія та функції соціально-політичних конфліктів.
- •39. Основні шляхи подолання соціально-політичних конфліктів.
- •40. Демократія як суспільне явище і наукове поняття.
- •41. Основні політологічні концепції демократії.
- •42. Політичні принципи демократії.
- •43. Поняття та структура політичної системи суспільства.
- •44. Типологія політичних систем сучасного суспільства.
- •45. Політична система України.
- •46. Держава, її основні ознаки та функції.
- •48. Держава і громадянське суспільство.
- •- Формув і контроль держ влади 49. Форми державного правління.
- •52. Парламентаризм в системі сучасної демократії.
- •53. Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.
- •54. Основні ознаки і функції політичних партій.
- •56. Сучасні партійні системи.
- •57. Становлення багатопартійності в Україні.
- •58. Групи інтересів і політика.
- •59. Сутність та основні типи політичних режимів.
- •60. Особливості трансформації тоталітарних і авторитарних режимів у сучасні демократії.
- •61. Сутність, структура і функції політичної культури.
- •66. Концепція громадянської культури г.Алмонда і с.Верби.
- •67. Особливості політичної культури сучасного українського суспільства.
- •68. Політична поведінка особи.
- •71. Роль засобів масової інформації у політичному житті суспільства.
- •73. Елітаризм і демократія.
- •74. Типи та функції політичних еліт у сучасному суспільстві.
- •76. Бюрократія як соціально-політичне явище.
- •77. Бюрократія і демократія.
- •- Історичні корені (традиції імперської Росії та Радянського Союзу). 78. Лідерство як закономірність політичного процесу.
- •79. Типологія політичного лідерства.
- •80. Основні вимоги до сучасного політичного лідера.
- •88. Лібералізм та його вплив на розвиток суспільства.
- •- Ліве крило – заперечує класові суперечності, виступає за прогрес. 89. Еволюція соціалізму як ідеї і політичної практики.
- •90. Сутність та ідейні засади різновидів політичного екстремізму.
- •91. Сутність та різновиди політичної символіки.
- •92. Специфіка мови як одного із засобів політики.
- •94. Основні методи політичного прогнозування.
- •97. Теоретичні засади та методи політичної іміджелогії.
- •98. Міфотворчість як знаряддя політичного маніпулювання.
- •Хабарі та інші незаконні способи винагородження державних чиновників; 100. Популізм як політична технологія.
- •101. Політична кампанія та її планування й проведення.
- •102. Складові технології виборчих кампаній.
- •103. Сутність та механізми політичної пропаганди й агітації.
22. Становлення і розвиток лібералізму в Росії.
Категорія: Політологія (державний іспит)
Опубліковано: Четвер, 03 липня 2008, 00:00
(М. Ковалевській, Б. Чичерін, З. Муромцев, Н. Коркунов, Л. Петражицький)
Політичні і ідеологічні рухи ліберального типу в Росії завжди мали західницьку орієнтацію. Лібералізм, що укріпив свої позиції в процесі реформ середини XIX в., ставив свою за мету перетворити суспільний, політичний і державний устрій Росії відповідно до зразків світового, природного, європейського шляху розвитку. Основними положеннями ліберальних доктрин стали: капіталізм зі свободою підприємництва і приватної ініціативи, права і свободи індивідуальної особи, світський характер суспільства, політичний плюралізм, загальне виборче право, парламент, конституційна монархія (з гранично обмеженою владою монарха) або республіка, «правова держава» і режим законності.
Ліберальний рух в Росії розвивався в обмежених режимом умовах, його соціальна база була неширокою, тому положення класичного лібералізму були тут інтерпретовані стосовно місцевих умов. Значний вплив на розвиток ліберальних поглядів в Росії справили також народницькі традиції і марксизм (особливо «легальний марксизм»).
В кінці XIX - початку XX вв. ліберальна ідеологія виявлялася перш за все в обговоренні проблем обмеженої (конституційній) монархії і проблем права і правопорядку.
М.М. Ковалевський бачив причини виникнення держави у занепаді родових суспільних структур. Держава - природний наступник родового патріархального суспільства.
Держава, за Ковалевським, є «спільний союз безлічі людей, що займають певну територію і підлеглі загальній політичній владі». Існуючі державні форми - монархія, республіка і т.п. - в історичній перспективі змінюють свій зміст. Так, між республікою і монархією, існуючою в одному історичному періоді, менше відмінностей, ніж між республіканськими і монархічними формами різних епох, наприклад римською і буржуазною республікою.
В республіканських і конституційно-демократичних державах сучасності безліч вад, ще більше їх в самодержавній Росії. За Ковалевським, ідеал для Росії - конституційна монархія, як ліберал він роздумував про вдосконалення парламентаризму і розширення демократії при збереженні соціально-економічних відносин, що склалися. Призначення права в цьому зв'язку - врегулювання суперечностей в цілях встановлення суспільної солідарності».
Б. Чичерин є самою представницькою фігурою у ряді ліберальних державознавців і політичних мислителів другої половини XIX століття.
В Росії особливістю державного ладу виявився більшим, у порівнянні із Заходом, розвиток монархічної влади і абсолютизму. Відсутність сильних феодальних союзів і слабкість буржуазії цьому сприяли.
Ліберальні ідеологи виступали проти крайніх форм державності, як чиста демократія, аристократична республіка або абсолютна монархія. Їх ідеалом було змішане правління, „цензова республіка»: «вона має ту значну перевагу перед аристократією, що не виключає народу з правління, отже, утискам чиниться перешкода. Вона має ту перевагу перед демократією, що дає самостійну силу аристократичним елементам, усуває безмежну владу маси.”
Ідея держави якнайповніше, на думку Чичеріна, є втілена в конституційній монархії, де загода різних суспільних елементів особлива очевидна.
Конституційна монархія виникає в результаті обмеження абсолютизму. Соціальну основу конституційної монархії складає союз аристократії і крупної буржуазії. Ця форма дозволяє розширювати демократію поступово, без різких стрибків і потрясінь, основним засобом чогоє розширення виборчих прав і круга виборців.
Конституційна монархія проходить два етапи: дуалістичний і парламентарний. На першому етапі у нижній палаті переважає крупна буржуазія, вплив парламенту незначний, а влада короля зливається з виконавською (представницькою) владою. На другому етапі встановлюється визначальна роль парламенту: «Парламентське правління служить ознакою політичної зрілості народу. Це вищий щабель конституційної монархії.
Ідея організованого правопорядку належить С.А. Муромцеву, одному з лідерів російського ліберального руху і представнику соціологічної школи права, який розробив теорію соціального захисту, здійснюваного суспільством організовано і неорганізовано. У першому випадку захист здійснюється за допомогою спеціальних органів і в рамках особливого порядку. В другому випадку захист здійснюється стосовно обставин. В першому випадку захист проводиться в точних формах з використанням церемоніалів, при дотриманні встановлених меж і прийомів. Це і є правова або юридична форма захисту, що породжує цілий ряд відносин владарювання і підкорення.
Вся сукупність суб'єктивних прав утворює правопорядок, що захищає систему існуючих суспільних відносин. Юридичні норми складають найважливіший чинник правопорядку, оскільки вони направляють дії органів і осіб, які тримають в своїх руках юридичний захист відносин: адміністративних властей, суду, приватних осіб (суб'єктів цивільних прав). Проте сила влади, що формулює норми, не абсолютна. Вона діє поряд і спільно з іншими силами, які таким чином, роблять вплив на утворення правового порядку і можуть розходитися з нею в своєму напрямку.