13. Політичні вчення представників критично-утопічного соціалізму.

Категорія: Політологія (державний іспит)

Опубліковано: Четвер, 26 червня 2008, 00:00

Паралесльно з лібералізмом і на противагу йому в передових країнах Західної Європи набули подальшого розвитку соціалістичні вчення. У nepnnii половині XIX ст. нлйвідомішими представниками цього напряму суспільно-політичної думки були Л. Сен-Сімон. Ш. Фур'с та Р. Оусн. Вони були сучасниками вже більш-менш розвиненого капіталістичного ладу з притаманними йому соціальними суперечностями. Стало очевидним, що Велика французька революція XVIII ст.. яка проголосила гуманістичні гасла свободи, рівності і братерства всіх людсіі. не принесла справжньої свободи трудящим. Суперечність між гаслами революції та її фактичними результатами стала висхідним пунктом ґрунтовної критики А. Сен-Сімоном. Ш. Фур'є та Р Оуеном капіталізму як суспільного ладу, була найідеальнішою стороною їхніх учень і дала їм відповідну начву. На противагу капіталізмові критично-утопічні соціалісти розробляли проекти суспільства, яке. на їхню думку, не знатиме експлуатації і гноблення іі забезпечить кожному індивідові гідне існування Заслугою французького соціолога Клода Анрі де Рувруа (Ссн-Сімона) (1760– 1825) вважаються насамперед визнання ним закономірностей суспільного розвитку і віра в неперервний проірсс людства. У працях «Листи женевського мешканця до сучасників» (1802). «Про реорганізацію європейського суспільства» (1814). «Про індустріальну систему» (1821) та інших він доводив, що суспільство закономірно розвивається по висхідній лінії А. Сен-Сімон виходив з того, що тогочасне суспільство поділясгься на «непродуктивні класи» (і|)содалів і «посередницький клас» – юристів, військових, зсмлсвласннків-раіггьє) і «промисловий клас» (промисловців, торговців, банкірів, селян, ремісників, робітників, учених, митців). Цей поділ шляхом усунення «непродуктивних класів» буде подолано у процесі суспільного розвитку. Рухаючись уперед до свого досконалого стану – «золотого віку», суспільство проходіпь три стадії: теологічну, метафізичну і позитивну. На першій стадії – в античному і феодальному суспільствах – панують релігійні уявлення. Друї-а стадія, яка охоплює період розпаду феодалізму, що завершився Французькою революцією, характеризуються переважанням абстрактних філосоі|юькнх ідей Третя стадія позначається переважанням позитивної науки: тут сформується справедлива суспільно-промне.юва система, яка забезпечить «найбільші вигоди для найбільшої кількості людсіі». Вирішальним рушієм суспільного розвитку А. Сен-Сімон вважав прогрес знань, науки і техніки, а на їхній основі – виробництва. Якщо на першій стадії в суспільстві панували священики і феодали, на другій – юристи і філософи, то на третій пануватимуть вчені і промисловці У новому суспільстві керована ними держава буде прагнути, максимально скорочуючи непродуктивні витрати, юсереджу вати ресурси на наданні роботи всім ідоровнм людям з мстою іабсзпсчення їхнього фі пічного існу вання. а також на поширенні серед них позитивних знань, що сприятиме розвиткові інтелекту, А Сен-Сімон заперечував революційний шлях перетворення суспільства Перетворення старого ладу він пропонував рошочпнатн і часткових реформ, до яких відносив усунення спадкової знаті, викуп землі у тих власників, які її не обробляли, полегшення становища селян тощо Після цього потрібно здійснити політичні перетворення: усунути від влади «непродуктивні класи» й перелати керівництво державою в руки талановитих представників «промислового класу». Введення на позитивній стадії суспільною розвитку промислової системи не вимагатиме ні усуспільнення власності, пі руйнування традиційних державних структур Збережуться інститут монарха уряд, представницькі установи, але вся повнота влади реально зосередиться в новостворсном\ парламенті – Раді промисловців. Економічні й політичні іміии перетворять суспільство в єдину, централізовано керовану промислову асоціацію. Ця асоціація житиме відповідно до розумно складеною плану комбінованої виробничої діяльності всього суспільства Планомірна координація зусиль індивідів і соціальних груп, жорсткі централізація й дисципліна ладу 11, можливість з максимальною ефективністю застосувати обов'язкову тля всіх нрашо на благо суспільств;! Ці ж чинники іробляїь іайвимн іабсшсчсния свободи та особистих прав як цілей суспільної органі «пан А Сен-Сімон скептично ставився до ліберальної ідеї індивідуальної свободи Істинна свобода, вважав він. полягає не в тому, шоб байдикувати в асоціації, а в максимально широкому й безперешкодному розвиткові матеріальних і духовних здібностей, корисних асоціації У промисловій системі відпаде необхідність у багатьох обтяжливих для суспільства політичних' інститу гах Ця система, за А Ссн-Сімоном. до мінімуму обмежить політичне владарювання і зведе політику, діяльність державних органів голошиїм чином ля простого адміністрування – управління речами й виробничими процесами Держава, отже, перетворюватиметься із знаряддя управління людьми у ніарялдя управтиіня речами Політику у зв'язку з цим А Ссн-Сі.мои визначав як «науку про виробництво», що має іл мету встановлення найсприятливішого для всіх видів виробництва порядку Найсильнішою стороною вчення французького \топічного соціаліста Франсуа Марі Шар.тя Фур'є (1772 - ІХЧ7) < кришка тогочасною капіталістичного суспільства У своїх працях він викривав притаманні цьому суспільству анархію виробництва, безробіття, нестримну конкуренцію, д\х наживи, ницість інтересів, гноблення й виродження бідноти. паразитнім рантьі і торговців III ФурЧ показував, що успіхи в роївнтку промисловості ведуть не .то піднесення добробуту, а до посилення їлидсіїності трудящих, прирікаючи їх на каторжну праию па капіталістичних фабриках Сучасну йому державу вій вважав слугою і іахисииком привілейованих і багатих у боротьбі проти бідних Держава оіброюс невелику кількість «бідних рабів» з тим. щоб тримати в покорі маси беззбройних бідняків Демократія в буржуазному суспільстві наскрізь фальшива, а політичні права і свободи – ілюгорні. Вони нічого не варті без іабсзпсчсішя правії людини на працю. Різко критикуючи тогочасне капіталістичне суспільство, характеризуючи його як «тиранію індивідуальної власності над масою». Ш. Фур'с у своїх працях «Трактат про асоціацію» (1822). «Новий господарський соїнстарний світ» (I82V) та інших протиставляє йому власний проект суспільного устрою Основу цього устрою він вбачав у фалангах - виробничо-споживчих товариствах, кожне і яких об'єднуватиме бліпько 1600 осіб власників, робітників, селян, людей вільних професій тощо Фаланги успадкують від попереднього суспільства приватну власність, нетрудові доходи, майнову нерівність Проте форми промислової і іем.тсробської праці, розподілу, обслуговування й виховання будуть такими, що Приведуть до примноження суспільного багатства, стирання класових антагонізмів, гармонізації інтересів індивіда і колективу іаможиого. дружного і вільною житія Особиста свобода кожною є найіо.іовнішою умовою існування фаланги. Загальнообов'язкові норми приймаються іа ігодою всіх членів, тому дотримуються їх свідомо і добровільно. Фаланги г автономними утвореннями Вони не іп'яілін між собою в єдину цілісну систему, але координують спою діяльність Функції координації виконує центральна влада і її апаратом, яка. проте, не наділена правом втручання у внутрішнє життя фаланг. Форма ти влади не мат істотного значення Політику III фур'с взагалі вважав безплідним заняттям Як і А Сен-Сімон. він іаперсчувлв революційні методи боротьби іа встановлення нового суспільною ладу Перетворення суспільства, на його думку, відбудеться шляхом реформ Мислитель вірив, що великі державні діячі, до яких він івертався зі своїми проектами, ознайомившись і ними і переконавшись у перевагах ііого системи, використають силу державної влади для негайною втілення цієї системи в житія Третій представник крнтичію-утопічного соціалізму - аиглісць Роберт Оусн (І771-–1858): він створював своє вчення в період промислової революції в Ані ііі і викликаною нею загострення класових суперечностей Центральним у поглядах Р. Оусна і вчення про характер людини. Він виходив і тою. шо людський характер є продуктом навколишнього суспільною середовища Критикуючи капіталістичне суспільство іа ііого полярн іацію на ку пку багатих і масу бідних, експлуатацію, бсіробіття. злиденність трудівників важкі умови їхньої прані. Р Оусн доводив, що саме ці та подібні чинники говнішньоіо середовища породжують невігластво мас. аморалізм, панування духу наживи іі ненависті, відповідають за скалічені всілякими пороками людські долі. Щоб змінній характер індивідів і їхню поведінку, вважав P Оуен. необхідно створити нош. кращі і справедливі умови існування Головну причину соціальних бід він вбачав у приватній власності Тому існуючий суспільний лад має бути замінений новим, справедливим ладом, заснованим на суспільній власності Р. Оуен розробив проект новою суспільства, основним осередком якою с невелика трудова комуна. У ній поєднуються колективна промислова й сільськогосподарська праця, виробництво і споживання Члени комуни мають рівні права та обов'яіки. між ними встановлюються відносини взаємодопомоги Виявляється колективне піклування про непрацездатних Вводиться раціональна іі гуманна система навчання га виховання підростаючих поколінь тощо. Самоврядні комуни об'єднуються у федерації спочатку в регіональному. а потім і в міжнародному масштабі Центральна влада як оріан насильства \ часом станс іайвою. поступившись місцем вільній федерації самоврядних комун Проект такої комуни P Оусн намагався втілити в життя Він шсиував кілька комуністичних колоній в Англії і СІМА Як управитель і співвласник ткацької фабрики у Нью-Яснарку створив на фабриці сприятливі умови для праці й відпочинку робітників Заперечуючи насильницьку революцію. Р. Оусн вважав, що єдиним іасобом переходу до нового ладу є сила переконання V зв'яжу з цим він звертався іі своїми проектами до багатьох європейських монархів та американського президента.