12. Люблінська унія 1569 р. Та її наслідки для України.

1.Польща та Литва обєдналися в Річ Посполиту. 2. Державу очолив один правитель король Польський і великий князь Литовський. 3. Король обирався Польсько Литовським сеймом. 4. Створено єдині органи державного управління. 5. Запроваджена єдина монета. 6. Польська шляхта отримала право на землеволодіння в литві, а литовці в польщі. 7.польща та литва проводили спільну політику. 8. Українські землі переходили під владу польщі й ділилися на 6 воєводств. Наслідки Майже всі укр.. держави обєдналися в одній державі. 2. Сприяло розвитку економіки, а з іншого боку посиленні експлуатації селянства. 3. Українські міста перетворюються на магнатсько – шляхетські резиденції. 4. Укр.. землі залучаються до міжнародної торгівлі. . Поширюється католицизм, наступ на православ’я.

13.Конституція Пилипа Орлика- перша конституція України. Її значення.

У квітні 1710 р. в Бендерах (Молдова) гетьманом на еміграції було обрано Пилипа Орлика, вихованця Києво-Могилянської академії, який був при Мазепі генеральним писарем. На козацькій раді прийнято документ «Пакти і Конституція прав і вільностей війська Запорізького», що став першою писаною конституцією у світі. В документі, що складався з 16 статей: *проголошувалася незалежність України в межах Зборівського договору 1649 року; *Україна перетворювалася на аристократичну республіку ; *законодавчою владою ставала Генеральна рада, що обиралася зі старшини та представників від полків і збиралася тричі на рік (на Різдво, Великдень, Покрову); *гетьман зосереджував у своїх руках виконавчу владу; *листи інших держав гетьман мав зачитувати старшині, так само, як і відповіді на них, за необхідності міг зберігати ці відомості в таємниці; *скарбницею Війська Запорізького розпоряджався генеральний підскарбій. Конституція вперше в Європі започатковувала поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову. Та оскільки гетьман перебував за кордоном, ця конституція діяла на контрольованій території лише до 1714 року. Уклавши договір з Туреччиною, війська Орлика розпочали наступ на Україну, дійшли до Білої Церкви, однак через зраду татар змушені були повернутися. Натомість до Молдови дійшли війська Петра І, де в липні 1711 р. вони були розбиті. Однак Орлику не вдалося скористатися поразкою російських військ, і в 1714 р. він виїхав до Західної Європи. Жив у Швеції, Німеччині, Франції, а останні 20 років свого життя – в Туреччині.

14.Українське козацтво в боротьбі проти агресії Туеччини та Кримського ханства в першій пол. 17 ст. Перто Сагайдачний.

Політична, військова та просвітницька діяльність гетьмана. Сміливі виступи козаків у XVI — на поч. XVII ст. завдавали відчутних ударів ординцям. Проте їхні грабіжницькі набіги на землі України не припинялися. Із розвитком Запорозької Січі боротьба проти агресії Османської імперії набрала активного наступального характеру. Наприк. XVI ст. козаки розгорнули наступ на володіння султанської Туреччини та її васала — Кримського ханства. Особливо вдалі морські походи козаків на турецько-татарські фортеці припали на перші два десятиліття XVII ст. Про ті часи говорять як про добу героїчних походів. Так улітку 1606 р. козаки завдали удару по Акерману, Кілії, Варні. Вкрай занепокоєний султан наказав перетнути Дніпро залізним ланцюгом, залишивши посеред річки браму, на яку з кріпосних веж було націлено гармати. Проте восени 1608 р. запорожці здобули Перекоп, а невдовзі Ізмаїл, Кілію та Акерман. Найпотужнішого удару козаки завдали 1616 p., здобули Кафу — найбільший невільницький ринок у Криму. Успіх козацьких морських експедицій початку XVII ст. був зумовлений талановитим керівництвом-від середини першого десятиліття майже всі великі морські та суходільні походи козаків очолював Петро Конашевич-Сагайдачний. Він напри. XVI ст. подався на Запорожжя, де швидко здобув авторитет. Брав участь у численних походах козаків, а незабаром став їх очолювати. Уславився як видатний держ діяч. Прагнучи створити могутню антитурецьку коаліцію, провідну роль у якій покладав на козацьку республіку,Сагайдачний установив дипломатичні зв'язки з Московською держ., Грузією, Іраном. Початок гетьманування Сагайдачного припав на 1605—1610 pp. На гетьманство його обирали кілька разів.Сагайдачний прагнув збільшити козацькі сили, розширити реєстр. Завдяки діям гетьмана було вперше створено дисципліновану козацьку армію, озброєну до останнього козака вогнепальною зброєю і тогочасною артилерією. Готуючи козацтво до активної наступальної боротьби проти Османської імперії, домігся зростання кількісного складу запорозьких флотилій, у яких чисельність «чайок» досягла кількох сотень. Сагайдачний розумів, що в політиці багато важать мирні дипломатичні заходи. За це його поважали при королівському дворі. Залишаючись зовні вірним королю, гетьман неухильно обстоював козацькі права. Усупереч численним домовленостям із польським урядом, які забороняли козакам здійснювати походи проти Туреччини, Сагайдачний вдавався до нових атак, що загострило відносини між Османською імперією та Польщею аж до стану війни. За умов постійної загрози з боку Туреччини Польща не наважувалася знищити козацтво- свого союзника в боротьбі проти турків.Сагайдачний брав активну участь у тогочасній європейській політиці. Підтримуючи наміри польського королевича Владислава здобути корону Московської держави, гетьман на поч. літа 1612 р. повів 20-тисячне козацьке військо на Москву.Козаки здобули численні міста й фортеці, розбили московські війська, підійшли до Москви, безперешкодно оточили її та з'єдналися з силами королевича. Мирну угоду між Московією та Річчю Посполитою було підписано 1 грудня 1618 р. (перемир'я між двома державами укладалося на 14,5 років; Польсько-Литовська держава повернула загарбані раніше Московією Смоленщину і Чернігово-Сіверську землю). Гетьман підтримував православну церкви, був ініціатором відновлення вищої ієрархії православної церкви, фактично втраченої після Берестейської унії. Відкритий вступ Війська Запорозького до братства мав для укр. визвольного руху величезне значення. В 1620 р. стало можливим повернення православній церкві її ієрархів. Відновлення ієрархії православної церкви в Україні польський уряд не визнав, проте до каральних дій не вдався, бо Польща перебувала в стані війни проти Туреччини. Визнав сталолише у 1632 р. Хотинська війна. 5—7 червня 1621 р. в урочищі Суха Діброва на Черкащині відбулася спільна рада реєстрового й нереєстрового козацтва, на якій розглядалися пропозиції польського сейму щодо участі козацтва у війні проти Туреччини. Козацька рада ухвалила виступити спільно з поляками за умови польським урядом визнання прав козацтва, розширення реєстру, дотримання релігійної рівноправності, підтримки відновленої церковної ієрархії. Тим часом на березі Дністра під Хотинською фортецею зійшлися 35-тисячна польська й 250-тисячна турецько-татарська армії. Польське командування з нетерпінням чекало на козацькі загони. Незабаром з Варшави прибув Сагайдачний. З'ясувавши з польським командуванням деталі операції, він рушив під Могилів-Подільський, де перебували козаки. Під час маршу від Могилева-Подільського до Хотина Сагайдачного було обрано гетьманом. Під керівництвом Сагайдачного козаки відбили 9штурмів, здійснили серію нічних атак, які, за винятком 1, були успішними - найвагоміший внесок у перемогу під Хотином зробило українське козацтво. 29 вересня між Річчю Посполитою й Туреччиною було укладено мирний договір. Завдяки Хотинській війні Польща відвернула загрозу втрати чималих територій. Перша гучна перемога над турецькою армією, здобута в суходільних боях, мала величезне міжнародне значення. Найбільша турбота Сагайдачного після Хотинської війни — домогтися про скасування унії та визнання православної ієрархії. Та 10 квітня 1622 р. він помер од рани, яку дістав під Хотином. Під стінами Хотинської фортеці відкрито пам'ятник гетьману.