7. Козацько-селянських повстань 16-17 ст.

У 20-30-і pp. XVII ст. Україною прокотилася хвиля козацьких повстань. Вони мали такі загальні причини: швидке зростання магнатського землеволодіння. Магнати намагалися захопити землі, що належали козакам, у напрямку на південь України поширювалися фільварки – великімагнатські землеволодіння, на яких використовувалася праця селян-кріпаків. Збіжжя, що вирощували у фільварках, експортувалося на європейський ринок; *збільшення панщини до 3-6 днів на тиждень, що викликало збільшення втікачів на Січ; *переслідування православних міщан, які повинні були відбувати найрізноманітніші повинності, зокрема й панщину. Все це викликало масове покозачення. Мешканці міст, містечок і сіл відмовлялися визнавати владу старост, запроваджували порядки на взірець козацьких. У 1630-1631 pp. на Переяславщині спалахнуло повстання під проводом Т. Федоровича (Трясила), що закінчилося підписанням Куруківської угоди з поляками, за якою козацький реєстр збільшувався до 8 тисяч. Значною перемогою українців стало прийняття польським сеймом «Статей для заспокоєння народу руського», за якими розширювалися права православних, відновлено права православної церкви. Однак щоб перешкодити зв'язкам повстанців з Запоріжжям, поляки побудували на Дніпрі фортецю Кодак, однак у 1635 р. козаки на чолі з І. Сулимою зруйнували її. Нове повстання 1637 р. очолив запорізький гетьман П. Бут (Павлюк) зі сподвижниками К. Скиданом та Д. Гунею. Повстання охопило Київщину, Полтавщину та Чернігівщину. Повсталі мали намір визволити всю Україну, але невдовзі були розбиті. Наслідком поразки стало прийняття польським сеймом «Ординації Війська Запорізького», за якою реєстр зменшувався до 6 тис, ліквідовувалася виборність козацьких старшин, відбудовувався Кодак. Повстання 1638 р. очолив запорізький гетьман Я. Острянин (Остряниця). Під його знамена стало 20 тис. повстанців, яких підтримали реєстрові та донські козаки. Повстання розгорнулося на Лівобережній Україні. Після битви під містечком Жовни на Сулі повстанці відступили у межі Московської держави. Обравши гетьманом козацького війська полковника Д. Гуню, повстанці отаборилися біля р. Старець (притока Сули). Після двомісячної облоги табору польськими військами почалися переговори. Козаки присягнули не піднімати повстань і коритися владі Речі Посполитої. Ця присяга дістала назву «криваве зобов'язання». Поразки визвольних змагань початку XVII ст. призвели до того, що протягом 1638-1648 pp. не відбулося жодного повстання. Поляки назвали ці роки «золотим спокоєм». Але це було затишшя перед бурею, повстання показали силу козаків, не повну готовність поляків до їх придушення. Як наслідок 1648 р. почалася Визвольна війна під проводом Б. Хмельницького.

8. Початок нац..- визвольної війни в Укр. Під проводом б. Хмельницького (1648-49)

Наприкінці січня 1648р. в Укр. Поч.. антипольське повстання.

Перші перемоги повстанців: 19 квітня – 6 тра. 1648 – битва під Жовтими водами( загинув командувач польського загону Стефан Потоцький) 15-16 тра. – битва під Корсунем(у полон потрапили польські командувачі М. Потоцький і М. Калиновський. 11-13 вересня – битва під Пилявцями(польські війська втікали. Козакам дісталися 90 гармат, запаси пороху та зброї) 27 вер. – 16 жовт.- облога Львова(львів’яни викупили за 1 млн. золотих) 28 жовт.- 14 лист. – облога Замостя( перемир’я з Польщею)

Умови перемир’я: припинення воєнних дій; повернення козаків їхніх вольностей; учасники повстання амністовані.

28 грудня 1648 р. Хмельницький повернувся до Києва.

Напрям діяльності Б. Хмельницького взимку 1648-49: формує київський полк; встановлює дипломатичні відносини з Туречч., Угорщ., Молдов., Московсьим царством.; веде переговори з польським урядом, вимагаючи ліквідувати в Укр. Уніатську церкву, повернути запоріз. Війські всі привілегії та вольності, взнати гельмана васалом польського короля; проводить мобілізацію війська.