56. Ліквідація української автономії, Гетьманщини, Запорізької січі

Українська політика Петра І. Перша ліквідація гетьманства

Після перемоги в Полтавській битві Петро І розпочинає низку заходів по ліквідації автономного устрою України. Ось лише деякі з них:

- у 1709 р. цар призначив до І.Скоропадського свого резидента, який мав контролювати діяльність гетьмана;

- у 1720 р. було вперше офіційно заборонено українську мову;

- у 1722 р. створюється Малоросійська колегія, яка розділила владу з гетьманом;

- з 1724 р. - після смерті наказного гетьмана Павла Полуботка (1722-1724 рр.) - Лівобережною Україною правила лише Малоросійська колегія;

- вільна торгівля фактично скасовується. Українцям забороняється займатися торгівлею з іншими країнами, крім Росії.

Останні гетьмани - Д.Апостол та К.Розумовський.

У 1727 р. царський уряд, ураховуючи можливість війни з Туреччиною, вирішив відновити посаду гетьмана. Ним став Данило Апостол (1727-1734 рр.).

Після смерті Д.Апостола російський уряд 16 років не дозволяв обирати гетьмана. У 1750 р. за рішенням імператриці Єлизавети Петрівни (1741-1761 рр.) було обрано останнього гетьмана козацької України Кирила Розумовського (1750-1764 рр.).

Остаточне скасування української державності

У 1762 р. престол зайняла Катерина II, прибічниця централізму, яка низкою заходів остаточно знищила автономний устрій України:

- у 1764 р. ліквідовано гетьманство, вся повнота влади зосередилася в руках Малоросійської колегії;

- у 1775 р. знищено Запорозьку Січ.

- у 1781-82 рр. ліквідовано поділ України на полки і створено губернії;

- у 1783 р. запроваджено кріпосне право в Україні. Цього ж року було ліквідоване українське козацтво як стан. Замість козацьких полків створювалися полки російської регулярної армії. Козаків перевели в селянський стан, а приблизно 10 тис. заможних козаків отримали грамоти дворян і офіцерські чини в російській армії.

У результаті перемоги Росії в російсько-турецьких війнах у 1783 р. Кримське ханство було ліквідоване, і всі його території ввійшли до складу Російської імперії. Почалася активна колонізація південних земель України, які отримали назву Новоросії.

иникли нові міста - Олександрівськ (Запоріжжя, 1770), Херсон (1778), Севастополь (1783), Катеринослав (1787), Миколаїв (1789), Одеса (1794).

Вихід до Чорного моря, освоєння Півдня сприяли економічному розвитку Росії та України. Україна поступово перетворюється на житницю Європи.

57. Селянсько – козацькі війни проти Речі Посполитої під проводом к. Косинського та с. Наливайка.

Наприкінці 16 ст на поч. 17 ст. українськими землями прокотилося дві хвилі активного протесту народних мас проти існуючих порядків. Перша (1591 - 1596) була порівняно короткою у часі, друга (1625 - 1638) тривалішою. Головною рушійною силою нардних виступів було козацтво. Причини: закріпачення селянства і нереєстрованих козаків, збільшення панщини через ринкову спрямованість шляхетських господарств. Захоплення польськими феодалами південноукраїнських земель, де феодали зіткнулися з інтересами козаків. ігнорування польським урядом вимог щодо збільшення реєстру. Основні вимоги: збільшення плати за військову службу, розширення козацького реєстру. Вільні походи проти Кримського Ханства та османської імперії, привілеї для православної церкви. Повтання Криштофа Косинського (1591 - 1593) - був гетьманом реєстрованого козацтва. Територія: Поділля, Київщина, Волинь. Учасники: козаки, селяни – втікачі, міщани. Перебіг подій: повсталі захопили Білу Церкву, трипілля, переяслав. Край було переведено на воєнний стан . 23 січня 1593 повтанці зустрілися з польськими військами під містечком Пяткою на волині. Після тижня кривавих боїв було підписано угоду: Косинський позбавився гетьманства, з реєстру виписують тих, хто приєднався до повстання, козаки втратили право самостійно підтримувати дипломатичні зв’язки з іншими державами та здійснювати військові походи. Косинський звернувся за допомогою до московського царя, але той воював із Швецією і надав лише гроші. Загинув Косинський у травні 1593 під Черкасами. Повстання було придушено. Северин Наливайко (1594). Територія: Брацлавщина, Київщина, волинь, білорусь. Учасники: козаки, селяни, міщани . перебіг подій: наливайко скористався війною Польщі з Туреччиною. Повстання охопило більшу частину українських і білоруських земель, що стало загрожувати існуванню держави. Відступаючи наливайко планував перейти на територію Московського царства . Наливайка та іще 600 керівників стратили.