49.Слов’яни в давні часи: заняття та устрій.

Головним заняттям слов'ян було землеробство, хліб вважався основною стравою. Його називали «житом» (від слова «жити»). Хліборобство визначило й осілий спосіб їхнього життя. Стародавні слов'яни також ходили на полювання, рибалили, вирощували свійських тварин: велику рогату худобу, овець, кіз, свиней. Потужною тягловою силою поряд з волами стали коні. У густих лісах у деревах вирубували дупла - борті для диких бджіл, а потім збирали мед. Це заняття називалося бортництвом.Поступово перетворювалося в самостійну галузь ремесло. Відбувалося і групування ремісничого населення в окремих селищах, де виділялися ремісники-ковалі й виготовляли досконалі знаряддя праці з металу - наральники, лемеші, плуги, серпи, ножі, коси-горбуші. Кравці шили ОДЯГ, шевці - взуття, лимарі - збрую для коней. Вправними були і ювеліри. Виділення ремесла в окрему галузь господарства сприяло розвитку торгівлі, заснуванню та зростанню міст-фортець (градів) і майновому розшаруванню населення. Розклад родоплемінного устрою у слов'ян у перші ст. нашої ери набирав сили. Посилення майнової нерівності та зосередження багатств у племінної знаті ставали все більшими. У групі східних слов'ян, які мешкали на території теперішньої Правобережної України, розпочався процес утвореннявеликих племінних об'єднань державного типу. Спочатку такі племінні союзи-держави мали нестійкий характер і часто розпадались. Найпершим слов'янським державним утворенням на території України був антський племінний союз. Видатний український історикГрушевський вважав антів безпосередніми предками сучасних українців. Антський союз, що охопив у IV-VI ст. значні лісостепові територіїУкраїни від Середньої Наддніпрянщини до Дністра, став грізною силою у боротьбі за незалежність слов'янства. Археологічним підтвердженням існування Антії є пам'ятки черняхівської культури (ІІІ-V ст.), знайдені археологами по всій Україні. Воєнну могутність антського союзу підтверджують джерела.

50 об'єднання східнослов'янських племен навколо Києва. Перші київські князі. З VIII ст. іноземні джерела починають вживати для позначення племен полян та сіверян назву «Русь». Походження цього тер міна до кінця не з'ясовано, але головних теорій дві: 1) варязька теорія вважає, що ця назва походить від шведського (норманського, варязького) племені, яке прийшло на східнослов'янську територію; 2) теорія місцевого походження цього терміна. Це знаходить підтвердження в топоніміці України (назвах місцевостей і річок, наприклад: притока Дніпра — Рось, притока Росі — Росава, Осколу — Рось, на Волині — річка Роска тощо). Пізніше термін «Русь» вживався стосовно Київщини, Середнього Подніпров'я — земель полян, сіверян і древлян, тобто в етнічному плані він стосувався тих племен, які започаткували український народ. Наприкінці IX ст. відбувається процес об'єднання східнослов'янських племен навколо Києва, і за іменем столиці державу називають Київською Руссю.

51. Розквіт Київської Русі

Після смерті князя Святослава в Києві почав правити його старший сип Ярополк (972—980). Та невдовзі між ним і його братами Олегом і Володимиром почалася кривава міжусобна боротьба за престол, переможцем у якій став Володимир.

Правління Володимира Великого(980-1015р):

1. на зміну родоплемінному поділу суспільства остаточно прийшов територіальний;

2. завершив формування території К.Р.,приєднавши племена білих хорватів, дулібів, в*ятичів, радимичів;

3. боронив К.Р ві печенігів,(побудував застави на кордонах держави);

4. здійснив військову реформу: сформував військо з дружинників-слов*ян;

5. провів релігійну реформу: у 988р. прийняв хрещення за православним обрядом і запровадив на русі християнство;

6. сприяв розвитку освіти;

7. розбудував Київ як столицю держави: укріпив фортецю, церкву Пресв. Богородиці, князівські палаци;

8. першим почав карбувати золоты та срібні монети, на яких зображ. Образи Христа й Володимира та тризуб;

9. зміцнив дипломатичні звязки з Польщею, Угорщиною, Чехіэю, Норвегіэю, Швецією.