34.Феодальна роздробленість Київської Русі. Причини і наслідки.

Київська Русь вступає у новий період свого розвитку – період роздробленості. Вона мала свої причини: *економічні – подальша феодалізація суспільства, розвиток натурального господарства, зростання боярських землеволодінь (вотчин), більший прибуток починає давати володіння землею, а не воєнні експедиції; *геополітичні – великі розміри держави, що об'єднувала різні за рівнем розвитку племена і народи, переміщення торговельних шляхів з Дніпра та Чорного моря до Середземного моря; *політичні – відсутність чіткого порядку наслідування державної влади. Русь розпалася на 12 князівств. Тісно пов'язаними між собою залишалися князівства, що були розташовані на території сучасної України – Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське, Переяславське, Галицьке та Волинське. Саме на цій території йшло формування українського народу. Закарпаття ще з середини XI ст. було загарбане Угорщиною, Причорномор'я та Приазов'я – половцями. Роздроблення політично і військово послабило Русь, але сприяло розвитку економіки й культури в регіонах. Офіційною столицею залишався Київ, між князями йшли постійні суперечки й війни за право посісти київський престол, але центри політичного життя перемістилися в нові столиці князівств. Для України таким центром став Галич. У середині XIII ст. Галицько-Волинський князь Данило Галицький захопив Київ, але невдовзі столиця впала під натиском монголів і майже вся територія Київської Русі була захоплена ними.

35 Україна в добу руїни. Причини руїни

Руї́на — період історії України другої половини XVII століття, що відзначився розпадом української державності та загальним занепадом.

Гетьмани періоду руїни: І.Виговський, Ю.Хмельницький, І.Самойлович.

Причини:

• Відсутність загальнонаціонального лідера, який би міг продовжити справу Богдана Хмельницького після його смерті;

• Козацька старшина ставила власні інтереси вище за заг-держ.;

• Нездатність козац. старшини проводити сам остійну зовн.і внутр політику; ч-на орієнтувалась на Польщу, ч-на на Москву, ч-на на туреччину;

• Гострі соц. Конфлікти, не бажання рядового козацтва і селянства підкоритись будь-якій владі;

• Втручання в укр. Справи сусідніх держав.

36. Історичний портрет Івана Сірка.

Іван Сірко-подільський шляхтич, козацький ватажок, кальницький полковник, напівлегендарний кошовий отаман Запорозької Січі й усього Війська Запорозького Низового. Здобув перемогу в 65 боях. Герой багатьох українських пісень і казок. Після своєї смерті вважався характерником.Брав участь у війнах Б. Хмельницького з Польщею, але найбільше й успішновоював проти татар і турків.У 1660–1680 pp. дванадцять разів його обирали кошовим отаманом.1675 року здійснив блискучий похід, заблокувавши вторгнення Туреччини на Чигирин, розбив кримську орду і яничарів Ібрагім-паші, які вдерлися в Україну.Сірко виходив переможцем з десятків антиосманських походів.учасник Визвольної війни 1648—1654 pp. і утворення козацької держави-республіки в Україні1680 року спільно з донцями Сірко востаннє опустив свою переможну булаву Сірко виходив переможцем з десятків антиосманських походів. Досить сказати, що у боротьбі проти агресії Османської імперії Сірко провів понад 55 успішних походів і жодного не програв!Його запорожці наводили страх на все північне побережжя Чорного моря та Крим, не раз брали Очаків, Білгород-Дністровський, Ізмаїл, Кілію, Тягиню (Бендери), Арабат, Перекоп, навіть Ясси; татарські матері лякали дітей іменем Сірка. в битві з ординцями. Повертаючись з походу, він дізнається про вбивство синів і дружини після чого занедужавПохований І.Сірко біля Чортомлицької Січі (тепер село Капулівка, Нікопольського районуДніпропетровської області). 1967 року його перепоховали на іншому краю села, через те, що води Каховського водосховища наблизилися до могили. Точно сказати, що то є тіло Сірка, не можливо. Відомо, що йому відрубали праву руку, так він заповів у своєму заповіті. При розкопках могили було віднайдено обидві цілі руки, тому де його в дійсності поховано нікому не відомо.