23. Місце і роль гетьмана Івана Мазепи в українському національно-визвольному русі. Іван Мазепа – будівничий української культури.

Мазепа досить уміло захищав як власні, так і загальноукраїнські інтереси, відбиваючи настрої суспільства, яке прагнуло бачити Україну незалежною державою. Мазепа дійсно відступився від російського царя, але не зрадив національні інтереси українського народу.Від Богдана до Івана не було гетьмана. У 1687 році гетьманом обрали Івана Мазепу, який підписує з Росією Коломатські статті ( біля річки Коломак), ( козацький реєстр 30 тис., універсали, які видавав гетьман мали підтверджуватись царськими грамотами, гетьман не мав права звільняти чи призначати старшину, гетьман зобов'язаний надсилати військо для війни з турками і татарами, рекомендувалися заохочувати українсько-російські шлюби.) Культурно-просвітницька діяльність Мазепи: 1) реставрував 20 храмів та побудував 12 нових на власні гроші; 2) започаткував архітектурний стиль « Мазепинськебарокко»; 3) домігся від царя надання статусу академії Києво-Могилянській колегії та призначив їй щорічну грамову субсидію ( навчалося 2000 студентів) 4) видав на власні гроші « Євангліє» на арабській мові; 5) обдарував українські церкви цінними іконами, коштами; 6) посилав на навчання за кордон старшинських дітей; 7) сприяв розвитку літератури, підтримував Івана Максимовича, Феофана Прокоповича, Степана Яворського, сам писав вірші. Іва́н Мазе́па ( 20 березня 1639 — 21 вересня 1709) — український військовий, політичний і державний діяч.Важливий був вклад гетьмана Мазепи у духовне життя України-Гетьманщини: за його гетьманування воно досягає особливого піднесення, напруження та розквіту, у всіх галузях української культури — в освіті, науці, літературі, мистецтві.Був великим меценатом культурних починів і будов в Україні. Найбільш вражає в часи Мазепи розвиток образотворчого мистецтва, головно архітектури. У добу Мазепи відроджується Київ як духовий центр України. Мазепинська доба створила свій власний стиль: виявився в образотворчому мистецтві, літературі, цілому культурному житті гетьманської України. Це було українське бароко близький родич західноєвропейського — глибоко національний стиль, який мав своє найвище завершення в часи Мазепи.Гетьман Іван Мазепа — найвідоміший в Європі та Америці гетьман України. Йому присвячено 186 гравюр, 42 картини, 22 музичні твори, 17 літературних творів, 6 скульптурПомер у місті Бендери..

24. Адміністративно-політичні реформи в Київській державі за князя Володимира Святославовича. Місце Володимира Великого в історії України.

Піднесення політичної та економічної могутності Русі пов'язане з правлінням князя Володимира Великого (правив у 980-1015 pp.). Він прийшов до влади після років князівських усобиць, коли країна була розорена постійними війнами, наростала загроза з боку кочівників-печенігів. За Володимира Великого Русь стала найбільшою країною Європи – об'єднано всі східнослов'янські землі, створено систему захисту держави від кочівників («Змійові вали»). Головним своїм завданням князь вважав утримання багатоетнічної держави під владою Києва. Він приборкав в'ятичів, радимичів, приєднав міста Червенської Русі (Червень, Бузьк, Белз, Перемишль), воював проти печенігів. Володимир провів адміністративну та релігійну реформи. За адміністративною реформою він ліквідував племінні княжіння, поділив країну, на 8 округів, де правили його сини, або довірені особи (посадники). Округи поділив на волості.  За військовою – замінив племінну організацію війська на найману за право володіти землею, повів широку будівництво фортець, що стали опорними пунктами боротьби з печенігами.  Він розмежував єпископський та міський суди, почав широке будівництво міст, були збудовані Володимир на Волині, Василів на Київщині.  За релігійною реформою християнство стало державною релігією.  Почалося карбування власної монети – срібників і злотників із зображенням князя Володимира та його герба – тризуба. Це переконливо свідчить про усамостійнення держави. Русь стала рівноправною у колі великих держав Європи – Візантії, Священної Римської імперії, держави франків. Вона була великим торговельним посередником між Сходом і Заходом, Півднем і Північчю.  В народній пам'яті князь отримав прізвисько Красне Сонечко, в билинах дістав ім'я Великого, а православна церква канонізувала його як Рівноапостольного.