1. Історія створення швейної машини

Перший невдалий проект швейної машини запропонував в кінці ХV ст. Леонардо да Вінчі. Наступні спроби винайти швейну машину відносяться до другої половини XVIII ст. У 1755 р. німець К. Вейзенталь отримав патент на швейну машину, що копіює утворення стібка вручну (машина однониткового ланцюгового стібка). У 1790 р. англієць Т. Сент винайшов швейну машину для пошиття взуття. Машина з ручним приводом, також вручну під голкою переміщувались і заготовки взуття. Більш досконалу машину однониткового ланцюгового стібка у 1828 р. створив француз Б. Тімоньє. Всі ці машини не отримали широкого практичного застосування. І тільки в 1834 р. американець У. Хант винайшов голку з вушком на гострому кінці і човниковий пристрій.

У 1844-1845 р.р. американець Е. Хоу винайшов першу швейну машину човникового стібка, вона була дуже недосконалою.

В 1850-1851 р.р. зусиллями американців А. Вільсона, І. Зінгера швейна машина практично була доведена до досконалості, голка рухалась вертикально, а тканина притискалась лапкою, розміщувалась на горизонтальній платформі. Переривчастий рух тканини спочатку здійснювався зубчастим колесом, потім - зубчастою рейкою.

В цей період американці Гробер і Бекер винайшли швейну машину двониткового ланцюгового стібка. В 1858 р. їх співвітчизник Д. Джиббс вперше винайшов обертаючий петлювач.

В Росії свого виробництва швейних машин не було, їх привозили з Америки і Німеччини. У м. Подольську в 1900 р. американська фірма „Зінгер” організувала майстерню, в якій машини складали з деталей, що привозились із-за кордону і випускали 600 тис. машин в рік.

Тільки після 1917 р. в Росії почали створювати заводи швейного обладнання. Шляхи вдосконалення швейного машинобудування беруть початок з 30-х р. і до тепер. На початковому етапі вітчизняні машинобудівні заводи випускали для швейної промисловості універсальні швейні машини, для пошиття різних видів виробів не залежно від товщини і властивостей тканини.

Сучасний етап швейної промисловості характерний створенням автоматизованих машин, машин-напівавтоматів і агрегатів.

2 Класифікація швейного обладнання

Все основне й технологічне обладнання швейного виробництва поділяють на чотири групи:

- обладнання підготовчо-розкрійного виробництва;

- швейне технологічне обладнання;

- обладнання волого-теплової обробки напівфабрикатів і виробів;

- конвеєрні пристрої і механізми.

Розрізняють три типи класифікацій швейних машин: технологічну, конструкторську і заводську. За характером переплетення ниток у строчці швейне обладнання поділяють на машини човникового й ланцюгового стібка.

Технологічна класифікація швейних машин поділяється на такі групи:

- прямострочні машини човникового стібка;

- прямострочні машини однониткового ланцюгового стібка;

- прямострочні машини багатониткового ланцюгового стібка;

- машини для зигзагоподібної строчки човникового стібка;

- машини з обметувальними стібками;

- машини для потайного підшивного стібка;

- напівавтомати для пришивання фурнітури, операційних талонів;

- напівавтомати для збирання і обробки окремих деталей одягу;

- напівавтомати для виготовлення петель, виконання закріпок і коротких швів.

Усі шв. Машини поділяються на 7 класів:-Загальний(універсальні машини 97 а кл 10-22а кл:-спеціальні 51 а кл )-технологічний(зшивні,зшивнообметувальні,вимету вальні,ґудзикові,петельні)-за кількістю голок(1-2 і багатоголкові)-за швидкістю(низькошвидкісні,середньо швидкісні,швидкі)-за видом стібка(човникового,ланцюгового )-залежно від механізації та автоматизації тех.нічного процесу(не автомати,напівавтомати ,автомати,роботи)