Завдання 17 визначіть фізичні властивості сечі

№ п/п

Етапи виконання завдання

Хід роботи та матеріальне забезпечення

1.

Вибрати необхідні інструменти і матеріали.

Скляні градуйовані циліндри, зливні чашки, урометр, вата.

2.

Процес дослідження.

Для визначення фізичних властивостей необхідно брати свіжу сечу. При цьому визначають її колір, прозорість, консистенцію, запах і питому масу.

Колір сечі визначають у прозорій посудині при природному освітленні. Шар сечі в посудині не повинен перевищувати 5см. У здорових тварин колір сечі зумовлений концентрацією сечових пігментів та інших речовин, виділених нирками.

У коней колір сечі від блідо-жовтого до буро-жовтого, у жуйних тварин – світлий з відтінком до світло-коричневого; у свиней – світло-жовтий або безбарвний. При зберіганні сеча темніє внаслідок окислення фенолу.

Зміни кольору сечі спостерігають при патологічних процесах і введенні деяких лікарських речовин в організм. Різних відтінків – від світло-червоного до темно-бурого – буває сеча при гематурії, що належить від концентрації в ній пігменту крові. Жовта сеча з помітним зеленуватим відтінком виділяється у тварин при жовтяницях.

Прозорість сечі визначають разом з кольором тим самим способом.

Консистенцію визначають переливанням сечі з однієї посудини в іншу. Рідка сеча переливається окремими краплями, а густа і в’язка – повільно і тягнеться нитками, струмочками.

Запах визначають органолептично. У кожного виду тварин він специфічний. У жуйних тварин – він менш інтенсивний, ніж у коней; у собак – нагадує запах часнику.

Сеча має специфічний запах при патології – гнійно-гнильний при гнійно-гнильному запаленні сечового міхура і уретри; аміаку – при аміачному бродінні в сечовому міхурі; ацетону – при ацетонемії великої рогатої худоби. Деякі лікарські речовини при виділенні з сечею надають їй запаху фенолу, камфори та ін.

Відносна щільність сечі у свійських тварин залежить від розчинених у ній твердих складових компонентів. При звичайних раціонах вона становить: у коней – 1,025 – 1,055; великої рогатої худоби – 1,025 – 1,050; овець (кіз) – 1,015 – 1,065; свиней – 1,018 – 1,022.

Відносну щільність сечі визначають урометром. Тепер застосовують універсальні урометри, градуйовані від 1,000 до 1,060. Достовірні показання вони дають тільки при температурі сечі 15 - 20°С. Якщо температура 20°С, то на кожні 3 градуси вносять поправку на 0,001, яку додають до останньої цифри показань урометра, а якщо нижче 15°С – віднімають.

Сечу перед дослідженням старанно розмішують, наливають у циліндр і визначають температуру. Діаметр циліндра повинен бути більший за діаметр урометра на 1–2 см. Урометр обережно опускають у циліндр з сечею і помічають поділки на шкалі по нижньому меніску сечі.

При недостатній кількості сечі її розводять у 2–3 рази водою і досліджують вищезгаданим способом. Відносну щільність розведеної сечі визначають множенням останніх двох цифр показань урометра на ступінь розведення.