Теоретичні аспекти суб'єктивного благополуччя особистості

1.1 Визначення «суб'єктивного благополуччя» в літературних джерелах

У 1960 р. американські дослідницькі організації почали опитування людей з питання про щастя і задоволеність. Це призвело до появи ранніх класичних робіт. Серед них: «Модель людських тривог» Кентріла - міжнародне обстеження 23 875 респондентів; «Структура психологічного благополуччя» Бредберна; «Якість американського життя» Кемпбелла, Конверса і Роджерса.

У 1967 р. Вілсон опублікував огляд літератури з питань суб'єктивного благополуччя в «психологічному бюлетені». В 1974 р. заснований журнал «Дослідження соціальних показників», в якому з'явилося багато матеріалів з проблем щастя, благополуччя та задоволенністю життям. 1999 р. було створено журнал «Дослідження щастя», редактор якого – Венховен. [3, c. 137, Безносов С.П. Профессиональная деформация личности. СПб.: Речь, 2004.].

У 1994 р. даний дослідник випустив свій об'ємний тритомник «Кореляти щастя», де заново проаналізовані 630 найбільших досліджень з усього світу. Д. Канман, Е. Дінер і С. Шварц підготували іншу об'ємну працю «Основи гедоністичної психології», що базується на результатах конференції в Прінстоні [3]. [3, c. 137, Безносов С.П. Профессиональная деформация личности. СПб.: Речь, 2004.].

У дослідженнях суб'єктивного благополуччя особистості приділяється велика увагу відповідності актуальних (актуалізуються) потреб суб'єктивним можливостям людини щодо їх задоволення. Відповідно, при високих потребах, але низькому рівні оцінюваної можливості задоволення потреби, настає суб'єктивне неблагополуччя. [22, с. 73 Китаев-Смык Л.А. Психология стресса. – М.: Наука, 1983. – 358 с. ].

Рівень субъективного благополуччя буде відповідати задоволенню потреб різного рівня:

1) біологічні потреби; 2) соціальні потреби включають прагнення належати до соціальної групи (спільності) і займати в цій групі важливе місце, користуватися прихильністю і увагою оточуючих, бути об'єктом їх поваги і любові; 3) потреби пізнання навколишнього світу і свого місця в ньому, пізнання сенсу і призначення свого існування на землі [22, c. 343, Китаев-Смык Л.А. Психология стресса. – М.: Наука, 1983. – 358 с.].

Така побудова узгоджується і з концепцією А. Маслоу, в якій ступінь самоактуалізації особистості відповідає ієрархічній структурі у сфері потреб. Першочергово стоять біогенні потреби, потім, психофізіологічні, соціальні, вищі і найвищу позицію займають так звані «мета-потреби». Важливим є те, що в теорії А. Маслоу обов’язково перехід від однієї подреби к іншій як результат задоволенностті попередньої.

У суб'єкта когнітивний компонент благополуччя виникає щодо несуперечливої картині світу. Емоційний компонент благополуччя як успішне (або неуспішне) функціонування всієї особистості. [33, c. 126].Муздыбаев К. Психология ответственности. Ленинград: Наука, 1983. 153с.

Поняття психологічного благополуччя особистості багатогранне і багатоаспектне. Суб'єктивне благополуччя є характеристикою особистості. [1, c.100]. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. – М.: Просвещение, 1991.

Е. Дінер, аналізуючи літературні дані, виділив наступні ознаки суб'єктивного благополуччя:

1. Суб'єктивність. Суб'єктивне благополуччя існує завдяки індивідуальному досвіду.

2. Позитивність вимірювання. Суб'єктивне благополуччя - це не просто відсутність негативних факторів, що характерно для більшості визначень психічного здоров'я. Необхідна наявність певних позитивних показників.

3. Глобальність виміру. Суб'єктивне благополуччя зазвичай включає глобальну оцінку всіх аспектів життя особистості в період від кількох тижнів до десятків років.

Дослідники розрізняють три варіанти суб'єктивного благополуччя: фізичне, психологічне і соціальне. Як нерозривна єдність трьох «Я»: фізичне «Я», соціальне «Я» і духовне «Я». [40, c. 222].40. Психология. Словарь. / Под ред. Петровского А.В., Ярошевского М.Г. – М.: Политиздат, 1990.