Документація на розробку ІС

Комплектність документів визначає Державний стандарт:

• звіти про обстеження;

• звіти про науково-дослідну роботу;

• технічне завдання;

• ескізний проект;

• технічний проект;

• робочий проект.

Технічне завдання містить такі розділи:

1. загальні відомості;

2. призначення та мета створення системи;

3. характеристика об’ємів автоматизації;

4. вимоги до системи;

5. склад та зміст робіт зі створення систем;

6. порядок контролю та приймання системи;

7. вимоги до складу та змісту робіт з підготовки об’єкта автоматизації до вводу системи в дію;

8. вимоги до документації;

9. джерела розробки.

Технічний проект містить:

1. опис постановки задачі (характеристика задачі, вихідна інформація, вхідна інформація);

2. опис алгоритму (використана інформація, результатна інформація, математичний опис, алгоритм розв’язування);

3. опис інформаційного забезпечення (загальна характеристика; організація збору та передачі інформації на обробку; побудова системи класифікації та кодування; форми первинних документів, структура інформаційних масивів);

4. опис організаційного забезпечення (схема технологічного процесу обробки інформації; схема організаційної структури підрозділів);

5. опис програмного забезпечення (загальна характеристика програмного забезпечення, схема взаємодії програм).

4. Автоматизоване робоче місце – засіб автоматизації кінцевого користувача на підприємстві

Тенденція до посилення децентралізації управління тягне за собою розподілене опрацювання інформації з децентралізацією застосування засобів обчислювальної техніки й удосконаленням безпосередніх робочих місць користувачів.

Автоматизоване робоче місце (АРМ) – сукупність інформаційно-програмно-технічних ресурсів опрацювання даних, що забезпечують кінцевому користувачеві автоматизацію управлінських функцій у конкретній предметній області.

АРМ характеризується :

• проблемно-професійною орієнтацією;

• локалізацією, що дозволяє оперативно опрацьовувати інформацію;

• простотою та зручністю у використанні та обслуговуванні;

• простота адаптації до конкретних функцій користувача.

Форми використання ПЕОМ:

• в межах локальної обчислювальної мережі як робочої станції (найефективніший);

• як інтелектуальний термінал;

• в глобальній мережі для систем з віддаленим доступом (кожна ПЕОМ може працювати як самостійний термінал);

• підключення до різних інформаційних служб (банківської мережі, національної інформаційно-пошукової системи, служби новин і т.д.).

Забезпечення АРМ:

• інформаційне (для конкретної предметної області);

• технічне забезпечення (надійність, відповідна продуктивність, ергономічність, комфортність) з різними режимами роботи (автономний, з розподіленою базою даних, інформаційний, із технікою верхніх рівнів);

• програмне (орієнтується на професійний рівень користувача).

Організація інформаційної бази систем оброблення економічної інформації

План лекції

1. Позамашинна та машинна інформаційні бази.

2. Поняття та переваги бази даних.

3. Моделі уявлення даних.

4. Побудова логічної моделі даних.

5. Поняття сховищ даних.

Ключові поняття: база даних, система управління базами даних, інформаційна база, реляційна база, модель даних.

1. Позамашинна та машинна інформаційні бази

Інформаційна база (ІБ) – сукупність упорядкованої інформації, яка використовується при функціонуванні ІС.

Процес створення машинної ІБ:

• формалізація даних;

• вибір форм первинних документів і машинних носіїв;

• вибір способів і засобів фіксування у первинних документах і машинних носіях;

• розробка форм вихідних документів;

• визначення та розробка логічної структури бази даних;

• вибір системи управління базою даних;

• організація раціонального документообігу.

2. Поняття та переваги бази даних

Етапи розвитку машинної ІБ:

І – підготовка інформаційних файлів (для кожної задачі окремо);

ІІ – створення єдиної бази даних, яку можна використовувати для розв’язування певної кількості задач;

ІІІ – концепція системи управління базами даних (СУБД).

Автоматизований банк даних (АБД) – система інформаційних, математичних, програмованих, організаційних, технічних засобів для інтегрованого нагромадження, зберігання, введення, пошуку та видачі інформації.

Переваги використання АБД:

• багаторазовість використання даних;

• зменшення надмірності даних;

• економія витрат при створенні та введенні даних;

• швидкість обробки непередбачених запитів до системи;

• логічна та фізична незалежність даних від прикладних програм.

База даних (БД) – пойменована, структурована сукупність взаємопов’язаних даних, які характеризують окрему предметну область і перебувають під управлінням СУБД.

СУБД є інтерфейсом між користувачами та БД.

Фонд даних – активні дані, з якими постійно працюють прикладні програми.

Архіви – копії файлів бази даних для збереження неактивних даних (резервні копії та дані відповідно до нормативних актів).

Функції СУБД:

1. управління даними;

2. доступ до даних;

3. організація та ведення зв’язку з користувачем.

Етапи створення БД:

• створення структури (метадані);

• супроводження.

3. Моделі уявлення даних

Проектування даних пов’язане з багаторівневим їх поданням:

зовнішнім – словесний опис даних та їх взаємозв’язків і відбиває інформаційні потреби користувачів та прикладних програм;

інфологічний – інтеграція всіх зовнішніх представлень, у якій виключена надмірність даних і відображені інформаційні особливості об’єкта управління, без урахування особливостей і специфіки конкретної СУБД;

даталогічним (логічним, концептуальним) – формується з урахуванням специфіки та особливостей конкретної СУБД;

внутрішній – фізичне розміщення даних у пам’яті ЕОМ; фізичні параметри (обсяг пам’яті, час реакції системи) БД можна змінювати в процесі експлуатації..

Структура файлів БД визначається на етапах інфологічного та даталогічного проектування, а формування структури – на етапі фізичного проектування.

Структура файла – пойменована сукупність взаємозв’язаних атрибутів.

4. Побудова логічної моделі даних

Під оптимальною логічною моделлю баз даних розуміють модель, яка не має аномалій, пов’язаних з модифікацією БД, тобто проблем, що можуть виникнути у зв’язку з замінами, вставками та вилученнями даних із БД. Для цього використовується реляційний підхід.

Реляційна БД – набір взаємопов’язаних відношень.

Відношення подаються у вигляді двовимірних таблиць і зберігаються у файлах.

Об’єктні відношення зберігають дані про інформаційні об’єкти. Один з атрибутів однозначно ідентифікує окремий об’єкт (первинний ключ відношення). Основне обмеження реляційної бази: не допускається співпадіння ключів.

Зв’язкове відношення забезпечує зв’язок між об’єктними відношеннями через ключі. Ключі зв’язкових відношень називають вторинними або зовнішніми ключами.

Посилкова цілісність – відповідність між об’єктними та зв’язковими відношеннями (кожному зовнішньому ключеві зв’язкового відношення мусить відповідати об’єктне відношення).

Логічна модель відображає взаємозв’язки між реляційними таблицями.

Типи зв’язків:

“один до одного” 1:1 – розбиває одну реляційну таблицю на дві, первинні ключі у зв’язкових відношеннях співпадають;

“один до багатьох” 1:Б – первинному ключу однієї таблиці відповідає декілька первинних ключів іншої;

“багато до багатьох” Б:Б – безпосередньо не підтримується в реляційних СУБД, вимагає утворення допоміжної зв’язкової таблиці, яка містить первинні ключі вихідних таблиць.

5. Поняття сховищ даних

Сучасні СУБД забезпечують:

оперативну обробку даних;

виконання аналітичних запитів;

об’єднання розподілених БД.

При цьому виникають проблеми узгодженості даних, конфлікти через використання транзакцій, нестача ресурсів.

Сховище даних (запропоноване у 1992 році) – форма організація бази даних, котра призначена для зберігання у погодженому вигляді агрегованої інформації, що отримується на основі баз даних різних оперативних систем та зовнішніх джерел.

Характеризуються:

предметною орієнтацією (організація даних відповідно до основних напрямків діяльності підприємства, а не процесів як у оперативній базі);

інтегрованість (відбір та однотипність для спрощення аналізу);

підтримка хронології;

незмінність (заборона редагування);

мінімальна надмірність (перед завантаженням у сховище дані фільтрують від непотрібних даних).

Автоматизація обліку за допомогою програми 1с:Підприємство. Основні характеристики та функціональні можливості 1с:Підприємства

План лекції

1. Концептуальна побудова та функціональне призначення.

2. Типові конфігурації та версії.

3. Інтерфейс користувача.

4. Сервісні засоби та налаштування параметрів.

5. Складові середовища 1С:Підприємство ( компоненти Конфігуратор, Відлагоджувач, Монітор) та їх призначення.

6. Архівація та відновлення даних.

Ключові поняття: конфігурація, версія, компонентна структура, інтерфейс.

1. Концептуальна побудова та функціональне призначення

Функціонування системи 1С:Підприємство поділяється на два етапи:

конфігурування (опис моделі предметної області засобами системи);

виконання (обробка даних предметної області).

Конфігурування – це сукупність механізмів для маніпулювання різними типами об’єктів предметної області (константи, довідники, документи, журнали, плани рахунків і т.д.).

Конкретний набір об’єктів та алгоритмів для обробки інформації визначає конкретна конфігурація. Зазвичай, разом з середовищем 1С:Підприємство фірма-розробник “1С” надає і базову або типову конфігурацію (а при бажанні клієнта періодично надсилає оновлення до неї).

При бажанні замовника конфігурація може бути змінена, дороблена, або створена з нуля. Для цього система 1С:Підприємство має спеціальну компоненту 1С:Конфігуратор.

Система 1С:Підприємство має компонентну структуру, яка забезпечує функціональні можливості по обробці певного виду інформації. Частина можливостей наявна у будь-якій компоненті. Це базові можливості для підтримки довідників, документів, журналів, звітів. Інші можливості залежать від компоненти:

“бухгалтерський облік” (для реалізації господарчих операцій бух обліку) містить види метаданих бухгалтерські рахунки, операції, проводки, субконто;

“оперативний облік” (для ведення наявності та руху товарних, матеріальних, грошових та інших коштів) використовує регістри;

“розрахунок” (для автоматизації складних періодичних розрахунків) використовує журнал розрахунків, групи розрахунків, календарі.

Варіант конфігурації “Комплексний облік” містить повний набір видів об’єктів мета даних та їх функціональних можливостей (саме дерево такої конфігурації зображено на рисунку).

Системи 1С:Підприємство може використовуватися як багатокористувацька система. Кожен з користувачів має окремий користувацький інтерфейс та набір прав. Для коректності роботи реалізується механізм транзакцій.

У системі 1С:Підприємство реалізовані засоби підтримки національних мов, що забезпечує правильне сортування символьних рядків.

2. Типові конфігурації та версії

Система 1С:Підприємство є сукупністю двох взаємозв’язаних частин:

• технологічної платформи (розробляється фірмою “1С”, відрізняються версіями);

• конфігурації (може довільно змінюватися кінцевим користувачем – спеціалістом по конфігуруванню системи1С:Підприємство; за основу може обиратися типова конфігурація або створюватися з нуля).

Типова конфігурація – універсальний прикладний розв’язок для автоматизації конкретної області економіки.

За кількістю користувачів розрізняють:

• однокористувацькі версії;

• мережеві версії (для роботи 3, 5 або необмеженої кількості користувачів по локальній мережі);

• версії SQL для роботи в режимі клієнт-сервер (поліпшує продуктивність роботи при великій кількості користувачів);

• робота в розподіленій інформаційній базі забезпечується спеціальною компонентою"Управление распределенными информационными базами" (введення даних в розподілених базах ведеться незалежно, а вказана компонента забезпечує синхронізацію даних);

• локалізовані версії відповідно до мовних характеристик та особливостей нормативного документообігу (англомовний та україномовний варіанти).

3. Інтерфейс користувача

Система має дружній інтерфейс. Для кожного з користувача є можливість на лаштування не тільки панелей інструментів, а й пунктів головного меню.

Кожна команда або об’єкт може мати підказку та опис.

Графічний інтерфейс дозволяє більшість дій виконувати мишкою.

4. Сервісні засоби та налаштування параметрів

Як і будь-яка прикладна програма, система 1С:Підприємство має можливість налаштовувати параметри та панелі інструментів.

Крім того, має

калькулятор;

календар;

табло (для виведення повідомлень програми);

монітор користувачів (інформація про користувачів, які в даний момент працюють з інформаційною базою);

тимчасове блокування (для уникнення несанкціонованого доступу на короткотривалий час).

С кладові середовища 1С:Підприємство ( компоненти Конфігуратор, Відлагоджувач, Монітор) та їх призначення.

Середовище 1С:Підприємство орієнтоване як на супроводження, так і на створення баз даних.

Для забезпечення технологічних етапів розробки програми використовуються режими Конфігуратор та Відлагоджувач.

Конфігуратор містить наступні технологічні механізми конфігурування та адміністрування:

• вбудовану об’єктно-орієнтовану мову програмування високого рівня та синтаксичний аналізатор;

• механізм запитів;

• вбудований текстовий редактор;

• вбудований редактор діалогів;

• вбудований редактор табличних форм;

• конструктори для полегшення створення базових об’єктів;

• систему налаштування користувацького інтерфейсу, прав та авторизації доступу.

Відлагоджувач використовується на етапі створення та відлагодження для покрокового виконання програми.

Монітор – спеціальний режим для стеження за поточним станом роботи системи в багатокористувацькому режимі. Кожен рядок відповідає окремому запуску 1С:Підприємства.

5. Архівація та відновлення даних

Середовище 1С:Підприємство має вбудований інструмент для створення резервних копій та відновлення інформації з них. Діалог Архівування в режимі Конфігуратора призначений для встановлення параметрів процесу збереження інформації.

Список містить імена та маски файлів, які будуть зберігатися в архівній копії (файл конфігурації та файли даних).

Автоматизація обліку за допомогою програми 1С:Підприємство.

Принципи організації та обробки інформації в системі 1с:Підприємство

План лекції

1. Основні види об’єктів та їх призначення.

2. Особливості побудови бази даних. Використання об’єктів.

3. Довідники та особливості їх використання.

4. Документи та їх проведення як основний засіб обліку. Механізм введення на основі.

5. Журнали та звітні форми.

6. Поняття транзакцій. Особливості знищення документів у багатокористувацькій системі.

Ключові поняття: метадані, об’єкти, проведення, введення на основі, транзакції.

1. Основні види об’єктів та їх призначення

Система 1С:Підприємство має компонентну структуру, яка забезпечує функціональні можливості по обробці певного виду інформації. Частина можливостей наявна у будь-якій компоненті. Це базові можливості для підтримки довідників, документів, журналів, звітів. Інші можливості залежать від компоненти:

“бухгалтерський облік” (для реалізації господарчих операцій бух обліку) містить види метаданих бухгалтерські рахунки, операції, проводки, субконто;

“оперативний облік” (для ведення наявності та руху товарних, матеріальних, грошових та інших коштів) використовує регістри;

“розрахунок” (для автоматизації складних періодичних розрахунків) використовує журнал розрахунків, групи розрахунків, календарі.

Варіант конфігурації “Комплексний облік” містить повний набір видів об’єктів метаданих та їх функціональних можливостей (саме дерево такої конфігурації зображено на рисунку)

Базові об’єкти доступні у будь-якому наборі компонент. Додаткові об’єкти реалізують ту чи іншу компоненту 1С:Підприємства.

Константи – постійні або умовно-постійні елементи інформації.

Довідники – картотека однорідних елементів інформаційної системи.

Перечислення – описують постійні набори значень.

Документи – основні об’єкти, які впливають на облік та розрахунки.

Журнали документів дозволяють переглядати документи в хронологічному порядку.

Звіти та обробки – засоби формування вихідної інформації та обробки даних.

План рахунків – образ реального плану рахунків.

Види субконто використовуються для ведення аналітичного обліку за рахунками бух обліку.

Операції та проводки – інструмент для відтворення руху засобів у бухгалтерському обліку. Операція може мати декілька проводок; проводки не існують окремо від операцій; кожна проводка належить лише одній операції; операція належить документу; у документа може бути лише одна операція.

Регістри – багатовимірна система зберігання залишків та оборотів оперативного обліку.

Журнали розрахунків призначені для зберігання складних періодичних розрахунків.

Види розрахунків – опис алгоритмів, за якими здійснюються ті чи інші обчислення.

Групи розрахунків дозволяють об’єднувати результати розрахунків за декількома видами розрахунків.

Календарі – використовуються для ведення робочого графіка.

Властивості об’єктів метаданих

Будь-який об’єкт характеризується:

ідентифікатором (позначення) - коротке найменування об’єкта довжиною не більше 128 символів, що не містить пробілів, спеціальних символів і не починається з цифри; з його допомогою оперують даним об’єктом;

синонімом – не має обмежень на використання символів, при наявності він заміняє ідентифікатор при використанні в інтерфейсі користувача;

коментар слугує для розшифровки;

типом значення

• неопределенний (перевизначається програмно при використання в програмі);

• число (використовуються лише цифри);

• строка (довільна послідовність символів);

• дата;

• типізований (будь-який з раніше описаних об’єктів дерева метаданих).

2. Особливості побудови бази даних. Використання об’єктів

   1. використовується об’єктно-орієнтований підхід;

   2. типи даних, що використовує система, складаються з базових (рядок, число, дата) та типізованих (описується одним з доступних, раніше введених об’єктів); Крім того всі об’єкти певного виду утворюють загальний тип даних невизначеного виду;

   3. при використанні типізованих даних утворюються посилання на раніше створені об’єкти, що має значення при редагуванні та знищенні використаних об’єктів (аналогія – цеглини фундаменту будинку).

Конструктори об’єктів метаданих спрощують процес створення об’єктів. Супроводжуючи підказками, конструктор проводить користувача по послідовних етапах створенням об’єкту.

Майже кожен об’єкт мета даних має форму та модуль, у якому містяться програмні процедури на вбудованій мові для керування об’єктами, які розміщені на формі. Набір таких підпрограм називається модулем форми.

3. Довідники та особливості їх використання

Константа є типізованим об’єктом метаданих.

Для констант використовується опція Периодический, яка дозволяє зберігати історію змін значення константи.

Довідник є списком можливих значень того чи іншого реквізиту документа.

Кожен довідник в системі 1С:Підприємство – список однорідних об’єктів (елементів довідника).

У довідниках реалізується ієрархічна структура для забезпечення потрібної міри деталізації.

Довідник має два обов’язкові реквізити – код (числовий або текстовий, з контролем унікальності чи без, автоматичною нумерацією) та найменування. Є можливість створювати необмежену кількість додаткових реквізитів.

Кожен довідник може мати форму довідника та форму елемента, а також інші користувацькі форми (наприклад, для підбору).

Для полегшення створення довідника можна використовувати Конструктор довідників.

4. Документи та їх проведення як основний засіб обліку. Механізм введення на основі

Одне з основних понять 1С:Підприємства. За допомогою документів організується введення в систему інформації по виконувані господарські дії, її перегляд та коригування.

Як правило, документи є електронними аналогами паперових документів, але не обмежуються лише фіксацію господарчих операцій.

Всі документи зберігаються в хронологічному порядку відповідно до дати та часу документу. Унікальність забезпечує номер документа.

Уточнимо, що у Конфігураторі створюється не сам конкретний документ, а засіб для введення документа в комп’ютер – шаблон документа.

Результати введення документу відображаються в аналітичному чи синтетичному обліку лише після проведення документу (а не збереження). Щоб видалити зміни в рахунках, регістрах чи періодичних реквізитах довідників достатньо зробити документ непроведеним.

Вибір інструментарію для проведення (бух облік, аналіт облік, розрахунок) визначається спеціальними опціями у властивостях документу, залежить від компонентної структури 1С:Підприємства та вимагає додаткових виробничих затрат системи.

Існують спеціальні модулі документа, які виконуються при проведенні документа (виконання визначеної процедури Обработка проведения). Тільки з модуля документа можна змінювати регістри, періодичні реквізити довідників та журнали розрахунків, формувати операції та проводки (зміни бухгалтерських підсумків).

Крім того, існує спеціальний модуль, який автоматично виконується при старті системи в момент завантаження конфігурації – глобальний модуль (доступ через пункт меню Действия). Це дає змогу виконати автоматично виконати необхідні налаштування при запуску, а також роблять доступними процедури цього модуля з будь-якого іншого модуля ч иформи конфігурації.

Одним з режимів введення нових документів є режим введення на основі, який дозволяє заповнювати нові документи шляхом копіювання інформації з вибраного документа-зразка.

5. Журнали та звітні форми

Журнали дають можливість виконувати операції з документами (створювати, редагувати, знищувати, переглядати).

Типи журналів:

• звичайний журнал (для документів конкретного виду чи видів);

• загальний журнал дозволяє працювати з документами будь-якого виду та виконувати відбір документів по значенню їх реквізитів;

• додатковий дозволяє працювати з різними видами документів; слугує для розділення документів по видах;

• журнал підлеглих документів для роботи з документами, що підлягають вибраному;

• повний журнал дозволяє працювати з документами будь-якого виду.

6. Поняття транзакцій. Особливості знищення документів у багатокористувацькій системі

При використанні конфігурації в мережевій версії необхідно передбачити можливість доступу до одних і тих самих об’єктів різних користувачів. Тому потрібно подбати про механізми, які б допомогли уникнути конфліктних ситуацій при використанні спільної ІБ. Таким механізмом є транзакції (набір дій для контролю за коректним розподілом ІБ між користувачами).

Аналогічна проблема виникає при знищенні об’єктів. Розробники 1С створили спеціальний режим входу в систему монопольно, тобто виключаючи будь-яку можливість доступу до даних іншими користувачами.

Іншою проблемою є використання посилань між об’єктами, встановлення відношень. Тому при знищенні об’єктів обов’язково перевіряється логічна структура.

Автоматизація обліку за допомогою програми 1С:Підприємство.

Організація бухгалтерського обліку в системі 1с:Підприємство

План лекції

1. План рахунків. Аналітичний облік. Поняття субконто.

2. Організація зв’язку синтетичних та аналітичних рахунків.

3. Операції та проводки. Журнали операцій та проводок.

4. Типові операції та коректні проводки.

5. Керування бухгалтерськими підсумками.

Ключові поняття: синтетичний облік, аналітичний облік, субконто, операції, проводки.

1. План рахунків. Аналітичний облік. Поняття субконто

У системі 1С: Підприємство можна:

• створювати план рахунків як на етапі конфігурування, так і в процесі роботи з даними (на етапі впровадження при коригуванні рахунків слід пам’ятати, що номери закладені в алгоритмах обробки);

• використовувати декілька незалежних планів рахунків.

Рахунок

Внутрішній (має початкове та кінцеве сальдо, характеризується дебетовими та кредитовими оборотами)

Відкритий (тільки сам рахунок)

)

Аналітичний облік реалізується на основі довідників та об’єктів аналітичного обліку, а порядок його ведення визначається моделями аналітичного обліку.

Системи автоматизації бухгалтерського обліку з використанням:

• моделі типізованих аналітичних рахунків (система синтетичних рахунків відділена від системи аналітичних рахунків: можна отримувати підсумки як конкретного синтетичного рахунку у розрізі окремих аналітичних рахунків, так і конкретного аналітичного рахунку у розрізі окремих синтетичних рахунків, за якими ведеться дана аналітика);

• моделі типізованих аналітичних рахунків (такі системи працюють з повними кодами рахунків – послідовностями поєднання синтетичного рахунку/підрахунку та кодів аналітичних рахунків в один спільний код з символами-розділювачами).

У першій системі вводиться поняття типу аналітичного обліку як групи об’єктів аналітичного обліку одного виду. Кожному типу аналітичного рахунку відповідає множина об’єктів, які утворюють довідник об’єктів аналітичного обліку.

Для позначення об’єктів аналітичного обліку у системі 1С:Підприємство використовується термін “субконто”.

Вид субконто – сукупність однотипних об’єктів аналітичного обліку.

На одному синтетичному рахунку можна вести облік за декількома незалежними субконто – можна організовувати багатовимірний аналітичний облік. Завдяки ієрархічній структурі довідників можливо отримувати за одним субконто інформацію з різним рівнем деталізації (використання групових операцій).

Моделі організації аналітичного обліку:

1. проста модель організації аналітичного обліку (кожному синтетичному рахунку відповідає не більше одного аналітичного рахунку);

2. модель ієрархічної організації аналітичного обліку (кожному синтетичному рахунку відповідає декілька аналітичних рахунків, вибудованих в ієрархію);

3. модель фасетної організації аналітичного обліку (кожному синтетичному рахунку відповідає декілька незалежних, рівноправних аналітичних рахунків – фасет; тільки в запитах задається потрібна ієрархія);

4. модель поопераційної організації аналітичного обліку (аналітичний облік деталізує господарчу операцію, а не синтетичні рахунки);

5. змішані моделі організації аналітичного обліку (поєднання ієрархічної, фасетної, поопераційної організації);

6. моделі паралельних рахунків (вводиться додаткова система за балансових рахунків, на яких відображається рух об’єктів обліку в інших аналітичних розрізах, ніж на балансових рахунках);

7. моделі розподілу функцій аналітичного обліку в бухгалтерських комплексах (використовується в багатомодульних комплексах, заснованих на спеціалізації обробки даних на різних ділянках); характеризується підтримкою розвиненої структурою аналітичних рахунків декількох рівнів: перший рівень забезпечує облік лише у вартісному вираженні; другий рівень допускає ведення обліку як вартісному, так і кількісному вираженні та використовується у межах певної підсистеми для забезпечення необхідної деталізації.

2. Організація зв’язку синтетичних та аналітичних рахунків

У залежності від організації аналітичного обліку та моделі аналітичного обліку розрізняють три основні способи організації зв’язку

1 спосіб (для моделі з типізованими рахунками). Використовується посилання на тип аналітичного рахунку в характеристиках синтетичного рахунку (це приводить до автоматичного наслідування синтетичним рахунком всіх екземплярів аналітичного рахунку даного типу). Розрізняють два варіанти взаємозв’язку синтетичних та аналітичних рахунків:

1. один синтетичний рахунок  один тип об’єктів аналітичного обліку (з можливістю використання аналітичного рахунку декількома синтетичними рахунками); відповідає простій та ієрархічній моделям відповідно;

2. один синтетичний рахунок  декілька типів об’єктів аналітичними обліку; відповідає фасетній організації аналітичного обліку.

2 спосіб: (для моделі з нетипізованими рахунками з повним кодом рахунку). Використовується ієрархія аналітичних рахунків, при цьому в структурі рахунку вказується безпосередньо код конкретного об’єкту.

3 спосіб: базується на контекстному встановленні взаємозв’язку безпосередньо при формуванні записів господарчої операції (аналітичні рахунки завчасно не ув’язуються з синтетичними рахунками); відповідає поопераційній моделі

. Операції та проводки. Журнали операцій та проводок

Документальна реєстрація господарчих фактів, відображених у обліку, є основоположною при веденні бухгалтерського обліку. Тому всі записи в регістрах бухгалтерського обліку ведуться на основі документів. При виконанні будь-якої операції формується первинний виправдовувальний документ, що підтверджує її дійсність, законність та достовірність.

Моделі документообігу (порядок формування, реєстрації, зберігання, обробки та трансформації документів у систему записів на бухгалтерських рахунках) [2, ст. 140]:

• документ як доповнення до господарчої операції;

• документ як засіб формування записів масиву інформації про господарчі операції;

• документ як допоміжний інформаційний засіб;

• повного документообігу.

У системі 1С:Бухгалтерія спочатку формується первинний документ, а для формування відповідних проводок його потрібно провести. При знищенні або відміні проведення знищуються проводки по даному документу і змінюються залишки та обороти рахунків.

Дані масиву про господарчі операції зберігаються хронологічних регістрах – журналах обліку господарчих операцій.

Під записами цього масиву можуть розглядатися як бухгалтерські проводки, так і бухгалтерські операції. Бухгалтерські проводки можуть бути зв’язаними з операцією, а можуть зберігатися окремо.

Відомості про бухгалтерські операції можуть зберігатися у вигляді:

1. розширених проводок (масив представляє набір проводок, явно не об’єднаних за фактами господарчої діяльності);

2. бухгалтерських операцій (масив зберігає бухгалтерські операції, представлені двома рівнями: заголовки проводок та самі проводки, які відповідно представляються у двох взаємозв’язаних журналах операцій та проводок; відомості про господарчі операції можна вводити і вручну за допомогою документа “Операція”);

3. закодованих бухгалтерських операцій, що мають на увазі проводки або віртуальні проводки (створюється довідник “видів операцій”, у якому зберігаються визначення операцій; кожна операція пов’язана з деяким набором проводок, але вони відсутні у масиві і використовуються лише при розрахунках).

Системі 1С:Бухгалтерія притаманний другий спосіб зберігання операцій: логічно поєднуються всі основні компоненти облікової інформації (документи та записи про господарчі операції); за бажанням користувача різні операції та документи можна представити як єдиним списком у журналі операцій, так і розділити на окремі журнали за однорідними операціями/ документами.

3. Типові операції та коректні проводки

Поширені три основні способи введення даних та формування записів про господарчі операції:

1. ручне введення операцій/проводок (ручне введення може супроводжуватися контролем кореспондентських рахунків за допомогою спеціальних довідників коректних проводок);

2. автоматизована генерація операцій/проводок на основі типових операцій (для стандартних операцій, які багаторазово повторюються, розробляються шаблони, які являють сценарій формування проводок даної господарчої операції; знаходяться у журналі типових операцій);

3. автоматична генерація операцій/проводок на основі електронних форм документів (користувач заповнює форму документа, а проводки формуються автоматично за алгоритмами, закладеними при на лаштуванні системи; користувач не може редагувати сформовану операцію, на відміну від попереднього способу).

4. Керування бухгалтерськими підсумками

Звітний період відображує циклічність в технології ведення облікових робіт.

Обліковий період пов’язаний з технологією обробки даних для конкретної АІС.

Система мусить забезпечувати доступ до інформації по сальдо та підсумки оборотів за бухгалтерськими рахунками попередніх періодів.

Обліковий період характеризується:

• можливістю вибору часового інтервалу при побудові вихідних форм;

• способами ведення перехідних сальдо синтетичних та аналітичних рахунків;

• обмеженнями, які накладаються на коригування облікових даних попередніх звітних періодів.

Три основні моделі організації облікового періоду [2, ст. 230]:

• нескінченного звітного періоду;

• гнучкого звітного періоду;

• фіксованого звітного періоду.

Адміністрування інформаційних систем

План лекції

1. Створення структури та супроводження як два основні етапи функціонування СУБД.

2. Основні технологічні принципи системи 1С: Підприємство.

3. Адміністрування системи 1С:Підприємство.

Ключові поняття: конфігурація, версія, інтерфейс, архівування, типова конфігурація.

1. Створення структури та супроводження як два основні етапи функціонування субд

Функціонування системи 1С:Підприємство поділяється на два етапи:

• конфігурування (опис моделі предметної області засобами системи);

• виконання (обробка даних предметної області).

К онфігурування – це сукупність механізмів для маніпулювання різними типами об’єктів предметної області (константи, довідники, документи, журнали, плани рахунків і т.д.). Конкретний набір об’єктів та алгоритмів для обробки інформації визначає конкретна конфігурація. Зазвичай, разом з середовищем 1С:Підприємство фірма-розробник “1С” надає і базову або типову конфігурацію (а при бажанні клієнта періодично надсилає оновлення до неї).

При бажанні замовника конфігурація може бути змінена, дороблена, або створена з нуля. Для цього система 1С:Підприємство має спеціальну компоненту Конфігуратор з потужними технологічними засобами конфігурування та адміністрування.

2. Основні технологічні принципи системи 1с: Підприємство

Система 1С:Підприємство містить наступні технологічні механізми:

• вбудована об’єктно-орієнтована мова програмування високого рівня та синтаксичний аналізатор;

• механізмів запитів;

• вбудований текстовий редактор;

• вбудований редактор діалогів;

• вбудований редактор табличних форм;

• конструктори для полегшення створення базових об’єктів;

• система на лаштування користувацького інтерфейсу, прав та авторизації доступу

• відлагоджувач для покрокового виконання програми в процесі налагодження;

• монітор для стеження за поточним станом роботи системи в багатокористувацькому режимі;

• журнал реєстрації змін;

• вбудована можливість зміни кодової сторінки.

Крім того, реалізована можливість тестування та виправлення інформаційної бази і резервного копіювання бази даних.

3. А дміністрування системи 1с:Підприємство

Конфігурація складається з трьох взаємозв’язаних частин:

• структури мета даних (сукупність об’єктів, які забезпечують зберігання та обробку інформації);

• набору користувацьких інтерфейсів (сукупність команд головного меню та панелі інструментів для доступу конкретного користувача відповідно до його обов’язків та прав);

• набору прав (визначає повноваження користувача на роботу з інформацією).

Основні види об’єктів мета даних розміщені на першому рівні дерева метаданих (див. рисунок). Конкретні об’єкти створюються у відповідній гілці дерева.

Система 1С:Підприємство є сукупністю двох взаємозв’язаних частин:

• технологічної платформи (розробляється фірмою “1С”, відрізняються версіями);

• конфігурації (може довільно змінюватися кінцевим користувачем – спеціалістом по конфігуруванню системи1С:Підприємство; за основу може обиратися типова конфігурація або створюватися з нуля).

Конкретний набір об’єктів та алгоритмів для обробки інформації визначає конкретна конфігурація. Зазвичай, разом з середовищем 1С:Підприємство фірма-розробник “1С” надає і базову або типову конфігурацію (а при бажанні клієнта періодично надсилає оновлення до неї).

При бажанні замовника конфігурація може бути змінена, дороблена, або створена з нуля. Для цього система 1С:Підприємство має спеціальну компоненту 1С:Конфігуратор.

Типова конфігурація – універсальний прикладний розв’язок для автоматизації конкретної області економіки.

За кількістю користувачів розрізняють:

• однокористувацькі версії;

• мережеві версії (для роботи 3, 5 або необмеженої кількості користувачів по локальній мережі);

• версії SQL для роботи в режимі клієнт-сервер (поліпшує продуктивність роботи при великій кількості користувачів);

• робота в розподіленій інформаційній базі забезпечується спеціальною компонентою"Управление распределенными информационными базами" (введення даних в розподілених базах ведеться незалежно, а вказана компонента забезпечує синхронізацію даних);

• локалізовані версії відповідно до мовних характеристик та особливостей нормативного документообігу (англомовний та україномовний варіанти).

При використанні конфігурації в мережевій версії необхідно передбачити можливість доступу до одних і тих самих об’єктів різних користувачів. Тому потрібно подбати про механізми, які б допомогли уникнути конфліктних ситуацій при використанні спільної ІБ. Таким механізмом є транзакції (набір дій для контролю за коректним розподілом ІБ між користувачами).

Аналогічна проблема виникає при знищенні об’єктів. Розробники 1С створили спеціальний режим входу в систему монопольно, тобто виключаючи будь-яку можливість доступу до даних іншими користувачами.

Іншою проблемою є використання посилань між об’єктами, встановлення відношень. Тому при знищенні об’єктів обов’язково перевіряється логічна структура.

Система має дружній інтерфейс. Для кожного з користувача є можливість на лаштування не тільки панелей інструментів, а й пунктів головного меню.

Кожна команда або об’єкт може мати підказку та опис.

Графічний інтерфейс дозволяє більшість дій виконувати мишкою.

Як і будь-яка прикладна програма, система 1С:Підприємство має можливість налаштовувати параметри та панелі інструментів. Крім того, має

калькулятор;

календар;

табло (для виведення повідомлень програми);

монітор користувачів (інформація про користувачів, які в даний момент працюють з інформаційною базою);

тимчасове блокування (для уникнення несанкціонованого доступу на короткотривалий час).

Середовище 1С:Підприємство має вбудований інструмент для створення резервних копій та відновлення інформації з них. Діалог Архівування в режимі Конфігуратора призначений для встановлення параметрів процесу збереження інформації.

Список містить імена та маски файлів, які будуть зберігатися в архівній копії (файл конфігурації та файли даних).