
- •Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
- •Курсова робота
- •1 Розділ: теоретичний аналіз проблеми агресивності молодшого шкільного віку
- •2 Розділ: методологічні засади дослідження проблеми психологічної корекції поведінки дітей молодшого шкільного віку
- •3 Розділ: рекомендаційно – корекційна робота із агресивною поведінкою молодшого школяра
- •1 Розділ: теоретичний аналіз проблеми агресивності та психологічної корекції поведінки дітей молодшого шкільного віку
- •1.1. Поняття агресії, класифікація та основні причинами проявів дитячої агресивності
- •1.2. Особливості формування та прояви дитячої агресії
- •1.3. Психологічні особливості молодших школярів схильних до агресії
- •2 Розділ: методологічні засади дослідження проблеми психологічної корекції поведінки дітей молодшого шкільного віку
- •2.1. Дослідження агресивності у молодших школярів.
- •2.2. Результати комплексу діагностики агресивності
- •2.3. Структура корекційної програми
- •2.4. Ефективність експериментальної методики психокорекції проблемної поведінки дітей молодшого шкільного віку.
- •3 Розділ: рекомендаційно – корекційна робота із агресивною поведінкою молодшого школяра
- •3.1. Тренінг для корекції агресивної поведінки молодших шолярів
- •3.2. Рекомендації батькам щодо спілкування з агресивними дітьми.
- •3.3. Використання корекційно-психологічних вправ і ігор для зниження
- •Література:
- •Додаток а
- •Додаток b
- •Додаток c
- •Додаток d Тренінг для корекції агресивної поведінки молодших школярів
- •Заняття № 1. Знайомство.
- •1. Вправа „Знайомство”.
- •2. Ознайомитись з правилами роботи в групі.
- •3. Вправа „День народження”.
- •Вправа „Вислухай-поверни”.
- •Вправа „Інтерв’ю”.
- •Заняття № 2
- •Вправа „Побажання на день”.
- •Вправа „Сліпий і поводир”.
- •Етюд „Зустріч з другом”.
- •Вправа „Як я часто відчуваю”.
- •Заняття № 4.Самооцінка.
- •Вправа „Зустріч”.
- •Вправа „Море хвилюється”.
- •Вправа „Їстивне–неїстивне”.
- •Вправа „Уникнення неприємностей”.
- •Заняття № 6. Агресія.
- •Вправа „Комплімент”.
- •Вправа „Баба Яга”.
- •Вправа „Фортеця”.
- •Вправа „Злий-добрий”.
- •Заняття № 10. Довіра.
- •Вправа „Коло довір’я”.
- •Вправа „Падіння”.
- •Вправа „Поясни”.
- •Вправа „Наслідування ведучого”.
- •Заняття № 11. Моральне поняття доброти.
- •Вправа-розминка „Зустріч на вузькій доріжці”.
- •Вправа „Казка”.
- •Вправа „Нитка що з’єднує людей”.
1.3. Психологічні особливості молодших школярів схильних до агресії
У молодшому шкільному віці ініціаторами агресії є вже не окремі особи, а угрупування дітей, агресивна поведінка стає все менш спорадичною і все більш організованою. У міру набування навичок конструктивного спілкування змінюється співвідношення між інструментальною і ворожою агресією на користь останньої. Це відбувається тому, що інструментальна агресія поступово замінилася конструктивними способами досягнення мети, а ворожа деструктивність – бажання заподіяти опонентам шкоду і отримати від цього задоволення – залишається незмінною.[16; 21]
Крім того, діти все частіше прагнуть вирішувати проблеми в своєму колі, не вдаючись до допомоги і заступництва дорослих. Формування угрупувань взагалі помітно змінює агресивну поведінку школярів. Перебування в групі дає їм можливість випробувати відчуття комфорту і захищеності, підвищення своїх можливостей. Наслідком цього бувають зникнення страху покарання за прояв агресії, загострене бажання утвердиться в ролі повноправного учасника подій, зайняти в групі гідне місце. Тому жорстокість, руйнівність і інші прояви ворожої деструктивності різко зростають вже серед учнів початкової школи.
Особливо слід зазначити, що для цілого ряду дітей з комунікативними порушеннями (шизоїдних, сензитивних, тривожних і інших) група може бути фантазійною. Не маючи можливостей і навичок спілкування для того, щоб влитися в реальну групу, вони придумують собі уявних товаришів. Це можуть бути герої книг, мультиплікаційних і ігрових фільмів, телесеріалів і ін. Хлопці за допомогою ідентифікації прагнуть наслідувати поведінку улюблених героїв. Це нерідко диктує їх агресивну поведінку, яка здається оточуючим не цілком адекватною, тим більше що зазвичай такі діти замкнуті і своїми фантазіями ні з ким не діляться. [16;22]
І.А. Фурманов поділяє агресивну поведінку дітей на дві форми:
Соціалізована – це діти, які не мають психічних порушень,в них низький моральний і вольовий рівні регуляції поведінки, ігнорування соціальних норм, слабкий самоконтроль. Такі діти використовують агресію для притягування уваги надмірно яскраво виражають свої агресивні емоції. Їх поведінка спрямована на отримання емоційного відгуку з боку інших, або прагнення до контактів з іншими. Тільки-но дитина отримує бажане, одразу-ж припиняє агресивні дії. Агресія цих дітей має безпосередній мимовільний характер, ворожі дії швидко змінюються дружніми. [25;87]
Несоціалізоавана –Діти звичайно страждають на які-небудь психічні розлади (епілепсія, шизофренія, органічні ураження головного мозку) з негативними емоційними станами (тривога, страх, дисфорія). Негативні емоції і супроводжуюча їх ворожість можуть виникати спонтанно, а можуть бути реакцією на психотравмуючу або стресову ситуацію. Особистісними рисами таких дітей є висока тривожність, емоційна напруга, схильність до збудження і імпульсивної поведінки. Агресивними діями вони або розряджають накопичену емоційну напругу, або отримують задоволення від спричинення неприємностей іншим. [25;89].
Особливості дитячої агресії:
- Жертвами агресії стають близькі люди – рідні, друзі і т.д.;
- Далеко не всі агресивні діти виховуються в неблагополучних сім`ях;
- Агресія найчастіше виникає без реального приводу; [2;35]
Отже, формування агресивних тенденцій у дітей виникає через декілька шляхів:
1. Батьки заохочують агресивність в своїх дітях безпосередньо, або показують приклад (модель) відповідної поведінки по відношенню до інших і оточуючому середовищу.
2. Батьки карають дітей за прояви агресивності. З досліджень можна виявити, що:
- Батьки, які дуже рідко придушують агресивність у своїх дітей, виховують в дитині надмірну агресивність.
- Батьки, які не карають своїх дітей за прояви агресивності, вірогідніше за все, виховують в них надмірну агресивність
- Батьки, які розумно придушують агресивність у своїх дітей, як правило, виховують вміння володіти собою в ситуаціях, провокуючих агресивну поведінку. [2;37]
Характер агресивної поведінки в багатьох випадках визначається віковими особливостями. Кожний віковий етап має специфічну ситуацію розвитку і висовує певні вимоги до особистості. Адаптація до вікових вимог нерідко супроводжується агресивною поведінкою. Кожна людина протягом життя переживає вікові кризи, які поєднані з невдоволеністю своїм положенням, протесаною поведінкою, капризністю і неврівноваженістю. Вони супроводжуються зростанням агресивності, пов`язані з появою нових потреб, які не задовольняються існуючими відносинами і уміннями. [8;89]
Висновки до розділу 1
Сучасна педагогічна практика свідчить про те, що з агресивними проявами у поведінці дітей стикаються вже вчителі початкової школи і навіть вихователі дитячих садків.
Здійснення психологічної корекції агресивної поведінки дітей доцільно починати вже у молодшому шкільному віці. На думку багатьох відомих психологів (М.Й.Боришевський, Я.Л.Коломінський, Л.С.Славіна та ін.), молодший шкільний вік відіграє виключно важливу роль у формуванні та закріпленні основних тенденцій поведінки дітей, у тому числі й агресивних.
Тому звертати увагу на агресивні реакції дітей та здійснювати спроби щодо їх коригування необхідно не в підлітковому віці, коли основні стереотипи поведінки вже сформувалися, а саме у молодшому шкільному віці, коли ці реакції ще не набули характеру сталих і закріплених. Крім того, чим молодша дитина, тим легше на неї впливати і тим ефективніше буде як профілактична, так і корекційна робота з нею.
При цьому слід зазначити, що тема «дитячої агресивності» сама по собі довгий час була закрита і тому не отримала належної розробки у вітчизняній психології.
Внаслідок того, що стандартних загальновизнаних методик, призначених для вивчення ступеня вираженості агресивних реакцій у дітей молодшого шкільного віку, доцільно використовувати проективні методики.
На думку Е.Фрома, існують два види агресії – «доброякісна» і «злоякісна». Перша з'являється у момент небезпеки і носить захисний характер. Як тільки небезпека зникає, затухає і дана форма агресії. «Злоякісна агресія» є деструктивною, жорстокою; буває спонтанною і пов'язана із структурою особистості.
Основними причинами проявів дитячої агресивності є:
- прагнення привернути до себе увагу однолітків;
- прагнення отримати бажаний результат;
- прагнення бути головним;
- захист і помста;
- бажання ущемити гідність іншого з метою підкреслити свою перевагу
Можна з упевненістю говорити, посилаючись на дослідження психологів, що основними причинами є особливості виховання, а решта чинників тільки створює передумови до формування агресивності.
Формування агресивних тенденцій у дітей виникає через декілька шляхів:
1. Батьки заохочують агресивність в своїх дітях безпосередньо, або показують приклад (модель) відповідної поведінки по відношенню до інших і оточуючому середовищу.
2. Батьки карають дітей за прояви агресивності. З досліджень можна виявити, що:
- Батьки, які дуже рідко придушують агресивність у своїх дітей, виховують в дитині надмірну агресивність.
- Батьки, які не карають своїх дітей за прояви агресивності, вірогідніше за все, виховують в них надмірну агресивність
- Батьки, які розумно придушують агресивність у своїх дітей, як правило, виховують вміння володіти собою в ситуаціях, провокуючих агресивну поведінку.
Важливими проблемами початкової школи є діагностика і корекція агресивної поведінки. Особливої уваги вимагають діти, у яких агресивність стає інтеграційною характеристикою особи.
Шляхи корекції дитячої агресії - гра, зміна середовища, творче самовираження, сублімація через спорт і соціально-схвалювану діяльність, тренінги.