1 Розділ: теоретичний аналіз проблеми агресивності та психологічної корекції поведінки дітей молодшого шкільного віку

1.1. Поняття агресії, класифікація та основні причинами проявів дитячої агресивності

Слово «агресія» має коріння в латинській «adgradi» («ad» – «на», «gradis» – «крок»), тобто наступати. Тлумачний словник сучасної російської мови С.І.Ожегова дає наступні визначення: «агресія – це відкрита неприязнь, що викликає ворожість». Словник французької мови П.Роберта визначає агресію як «напад на індивіда з використанням сили». «Оксфордський словник англійської мови» – як «неспровокований напад на індивіда». Виходячи з смислу цих визначень, можна зробити висновок, що в сучасній мові слово «агресія» використовується в значенні, близькому до первинного.

Однією з актуальних проблем, яка стоїть перед педагогами, є проблема агресивності дітей. Психологи-дослідники дедалі більше приділяють уваги вивченню самого феномена агресії, агресивним проявам і тенденціям поведінки, питанням профілактики агресивності. [20;17]

До тепер немає загальноприйнятого вичерпного визначення поняття «агресія». Так, наприклад К. Бютнер під агресією розуміє «такі відчуття, які ображають партнера і навіть направлені на його знищення».[24;34]

А. Басс і А. Даркі розділяють агресію і ворожість, підкреслюючи, що вони не завжди поєднуються і не завжди зустрічаються одночасно. При цьому, описуючи агресію, вони спираються на такі її прояви, як напад, роздратування, вербальна і непряма агресія. [27;54]

Ворожість з погляду авторів виражається в образливості і підозрілості. Так само заслуговує уваги точка зору авторів, які вважають, що «питання вибору даного визначення дуже складне, оскільки агресія є багатобічним явищем. Тому, щоб підійти до неї науково, потрібно постаратися побачити різні сторони і їх спільні зв'язки, а не намагатися знайти єдине вичерпне визначення». [27;56]

Проте, не дивлячись на розбіжності щодо визначень терміну, в даний час більшістю приймається наступне визначення: агресія – це будь-яка форма поведінки, націлена на образу або спричинення шкоди іншій живій істоті, що не бажає даного поводження. [20;20]

Якщо вести мову про агресію дітей, то необхідно визначити і розрізнити поняття «агресія» і «агресивність». В першу чергу М.Д. Левітов відзначає необхідність підкреслити відмінність між агресивною поведінкою тварини і людини: перше поняття залишається суто в рамках біологічних закономірностей, тоді як агресивна поведінка групи людей або однієї людини визначається соціальними суспільно-історичними умовами. Агресивність — властивість особи, що полягає в готовності і перевазі використання насильних засобів для реалізації своєї мети. [19;20]

При цьому слід зазначити, що тема «дитячої агресивності» сама по собі довгий час була закрита і тому не отримала належної розробки у вітчизняній психології. Але навіть в тих випадках, коли обговорювалися проблеми дитячої агресивності, їй однозначно приписувалося деструктивне забарвлення. Це позв'язано з тим, що соціально небезпечні наслідки агресивної поведінки, привертаючи до себе особливу увагу, наповнили цей термін лише негативним значенням і привели до заперечення соціально схвалюваної агресії. [19;21]

На думку Е.Фрома, існують два види агресії – «доброякісна» і «злоякісна». Перша з'являється у момент небезпеки і носить захисний характер. Як тільки небезпека зникає, затухає і дана форма агресії. «Злоякісна агресія» є деструктивною, жорстокою; буває спонтанною і пов'язана із структурою особистості. [19;22]

Агресія класифікується за наступними видами.

1.По спрямованості на об'єкт :

- Гетероагресія. Спрямованість на оточуючих: вбивства, згвалтування, нанесення побоїв, загрози, образи, ненормативна лексика і т.д.

- Аутоагресія. - спрямованість на себе: самобичування аж до самогубства, саморуйнуюча поведінка, психосоматичні захворювання.

2. По появі :

- Реактивна агресія. Є у відповідь реакцією на якийсь зовнішній подразник (сварка, конфлікт і ін.).

- Спонтанна агресія. З'являється без видимої причини, звичайно під впливом якихось внутрішніх імпульсів (накопичення негативних емоцій, неспровокована агресія при психічних захворюваннях).

3. По цілеспрямованості :

- Інструментальна агресія. Скоюється як засіб досягнення результату: спортсмен, що добивається перемоги; стоматолог, видаляючий хворий зуб; дитина, голосно вимагаюча від матері, щоб вона купила їй іграшку і ін.

- Цільова (мотиваційна) агресія. Виступає як дія, мета якої наперед спланована, - нанесення шкоди або збитку об'єкту: школяр, який образився на однокласника і побив його; чоловік, що спеціально нецензурно лає дружину і ін.

4. По відвертості проявів :

- Пряма агресія. Прямує безпосередньо на об'єкт, що викликає роздратування, тривогу або збудження: відкрите хамство, застосування фізичної сили або загрози розправи і ін.

- Непряма агресія. Звертається на об'єкти, що безпосередньо не викликають збудження і роздратування, але більш зручні для прояву агресії (вони доступні і прояв агресії на їх адресу безпечно): батько, прийшовши з роботи не в дусі, зриває злість на всій сім'ї, незрозуміло за що; мати після конфлікту з сусідкою починає практично без мотиву кричати на дитину і ін

5. За формою проявів :

- Вербальна. Виражена в словесній формі: загрози, образи, зміст яких прямо говорить про наявність негативних емоцій і можливості нанесення морального і матеріального збитку супротивнику.

- Експресивна. Виявляється невербальними засобами: жестами, мімікою, інтонацією голосу і ін. В таких випадках людина робить загрожуючу гримасу, махає кулаком або загрожує пальцем у бік супротивника, голосно вивергає ненормативну лексику

- Фізична. Пряме застосування сили для нанесення морального і фізичного збитку супротивнику. [21;32]

Дати вичерпне визначення всіх існуючих типів агресії практично неможливо: будь-яке з них буде неминуче або звужувати, або розширювати межі поняття. Більшість визначень агресії суміщає в собі три різні точки зору: позицію зовнішнього спостерігача, позицію суб'єкта агресії, тобто самого агресора, і позицію об'єкту агресії, тобто жертви.

Основними причинами проявів дитячої агресивності є:

- прагнення привернути до себе увагу однолітків;

- прагнення отримати бажаний результат;

- прагнення бути головним;

- захист і помста;

- бажання ущемити гідність іншого з метою підкреслити свою перевагу[21;21].