3.3. Використання корекційно-психологічних вправ і ігор для зниження

агресії молодших школярів

Кажучи про корекцію агресивної поведінки, можна виділити специфічні і неспецифічні способи взаємодії з дитиною. До неспецифічних способів взаємодії відносяться відомі всім «золоті правила» педагогіки: не фіксувати увагу на небажаній поведінці дитини і не впадати самим в агресивний стан. Заборона і підвищення голосу – найефективніші способи подолання агресивності. Вираження здивування, подиви, засмучення вчителів з приводу неадекватної поведінки дітей формує у них стримуючі начала – реагувати і відгукуватися на будь-які позитивні зрушення в поведінці дитяти, якими б незначними вони не були – дитя хоче в кожен момент часу відчувати, що його приймають і цінують.[26]

До специфічних методів корекції можна віднести релаксаційний тренінг, який педагог може як вводити в урок, так і використовувати в спеціальних коректувальних заняттях. Існують спеціальні вправи, направлені на навчання дитини прийнятним способам розрядки гніву і агресивності, а також реагування на негативну ситуацію в цілому.

Для першої стадії розрядки гніву найефективнішими і широко використовуються психологами в роботі з дітьми є наступні методи і способи:

1. бгати і рвати папір;

2. бити подушку або боксерську грушу;

3. тупотіти ногами;

4. голосно кричати, використовуючи «стаканчик» для криків або «трубу», зроблену з ватману;

5. штовхати ногою подушку або консервну банку;

6. написати на папері всі слова, які хочеться ска¬зать, зім'яти і викинути папір;

7. втирати пластилін в картон або папір;

8. використовувати водяний пістолет, надувні палиці, батут (в домашніх ситуаціях).

Приклади вправ:

І. «Листи гніву» (для дітей старше 9 років)

1. Психолог просить дитину подумати про ту людину, яка викликає у неї злість і активне неприйняття, а також про ті ситуації, пов'язані з цією людиною, де дане відчуття виявлялося особливо гостро.

2. Психолог просить дитину написати лист цій людині (частіше - це один з батьків або обоє батьків, однокласник, педагог).

Хай в цьому листі дитина чесно і щиро розповість, що вона переживає, коли бачить цю людину, коли чує докори, зауваження, а можливо, і образи на свою адресу, що їй хочеться зробити у відповідь.[26]

Важливо, щоб дитина повністю виразила свої відчуття, звільняючись від них (попередьте дитину, що крім неї цей лист ніхто ніколи не побачить і не прочитає).[26]

3. Після того, як дитина напише лист, її питають, що хочеться зробити з ним: розірвати, зім'яти, спалити, просто викинути, прив'язати до ниточки повітряної кульки, яка летить тощо. Важливо не пропонувати дитині варіанти дій, а почути її бажання. Часто діти хочуть знищити лист, символічно вивільняючись від негативного відчуття.

4. Необхідно обговорити з дитиною: чи було важко їй писати лист; чи все вона висловила, чи щось залишилося невисловленим; чи змінився її стан після написання листа.

ІІ. Пластичне зображення гніву, відреагування гніву через рух (можна виконувати як в групі, так і індивідуально)

1. Психолог просить дітей встати в довільну позу (або сісти). Потім просить їх подумати про ту ситуацію (людину), яка викликає у них найбільше відчуття гніву.

2. Психолог просить їх зосередитися на своїх відчуттях і відзначити, в яких частинах (частині) тіла вони найсильніші.

3. Потім просить їх встати (якщо вони сиділи) і почати виконувати рухи так, щоб максимально висловити ті відчуття (негативні відчуття), які вони відчувають. Причому спонукальний імпульс руху повинен виходити з тієї частини тіла, де негативні почуття (відчуття) найсильніші. При цьому не потрібно контролювати свої рухи, важливо виразити свої відчуття.

4. Психолог обговорює з дітьми: чи легко було виконати вправу; в чому вони мали ускладнення; що вони відчували під час виконання вправи; чи змінився їх стан після виконання вправи.

ІІІ. Малювання власного гніву (ліплення гніву з пластиліну, глини; виконується індивідуально)

Для виконання вправи знадобляться листи паперу для малювання, кольорова крейда, фломастери (пластилін, глина).[26]

1. Психолог просить дитину подумати про ту ситуацію (людину), яка викликає максимальне відчуття гніву, агресії з її сторони.

2. Психолог просить дитину відзначити, в яких частинах (частині) тіла вона максимально відчуває свій гнів. Обговорює це з дитиною.

3. Коли дитина розказуватиме про свої відчуття, її питають: «На що схожий твій гнів?», чи «Можеш ти зобразити його у вигляді малюнка або зліпити свій гнів з пластиліну?»

4. Важливо обговорити з дитиною її малюнок, виявляючи при цьому щиру цікавість, і відзначити: що зображено на малюнку; що відчувала дитина, коли малював свій гнів; чи може вона поговорити від імені свого малюнка (для виявлення прихованих мотивів і переживань); чи змінився її стан, коли вона повністю промальовувала свій малюнок.

5. Далі дитину питають, що їй хочеться зробити з цим малюнком.

Т.П. Смирнова відзначила, що деякі діти мнуть малюнок, деякі рвуть і викидають, хтось б'є по ньому, але більшість дітей говорить, що їх «малюнок вже став іншим». В цьому випадку варто попросити дитину зобразити змінений варіант і також обговорити його з дитиною: що вона відчуває, коли малює новий варіант; чи може вона поговорити від імені нового малюнка; яким став її стан тепер.[26]

6. Т.П. Смирнова пише, що часто діти в ході малювання (ліплення) свого гніву починають виказувати все, що вони думають з приводу своєї ситуації і свого кривдника. Не потрібно заважати їм оскільки чим повніше вони висловляться, тим більше це буде сприяти зміні образу в позитивну сторону, а отже, позитивній зміні їх емоційного стану в цілому.[26]

Висновки до 3 розділу

Рекомендаційно-корекційна робота із агресивною поведінкою молодшого школяра повинна проводитися комплексно із використанням різних форм, а саме:

- тренінги;

- вправи;

- ігри;

- наданння реконмндацій батькам щодо корекції агресії дітей;

- просвітницька робота з батьками як спілкуватися з агресивними дітьми.

Всі види роботи психолога з дітьми та їх батьками повинно проводитися на основі індивідуальних та вікових особливостей дітей.

Форми роботи психолога :

- індивідуальні форми роботи;

- групові форми роботи;

- змішані форми роботи.

До індивідуальних форм роботи відносяться :

- консультації;

- бесіди;

- надання рекомендацій.

До групових форм роботи відносяться :

• проведення вправ; ігор; тренінгів, а також проведення просвітницької роботи з батьками.

До змішаних форм роботи відносяться:

• використання в одній корекійній програмі різних форм як індивідуальних так і групових в певній послідовності.

Корекційна робота з дитиною повинна будуватися не як просте тренування

вмінь і навичок, не як окремі вправи по вдосконаленню психологічної діяльності, а як цілісна усвідомлена діяльність. При цьому необхідно проводити корекційну роботу як із самою дитиною по зміні її окремих психологічних утворень, так і з умовами життя, виховання і навчання, в яких знаходиться дитина.

Загальні висновки

Проведене нами теоретичне й експериментальне дослідження, присвячене корекції агресивності дітей молодшого шкільного віку, дозволяє констатувати наступне:

• поняття "агресивність", у науці ще немає єдиного підходу. Це породжує цілий ряд протиріч, як для дослідників-теоретиків, так і для практиків. В роботі розглядається агресивність як короткочасний емоційний стан або індивідуальна риса особистості, що характеризується стійкою готовністю людей до дій, що спрямовані на завдання психологічної або фізичної шкоди іншим особам;

• корекційна робота з дитиною повинна будуватися не як просте тренування

вмінь і навичок, не як окремі вправи по вдосконаленню психологічної діяльності,а як цілісна усвідомлена діяльність. При цьому необхідно проводити корекційну роботу як із самою дитиною по зміні її окремих психологічних утворень, так і з умовами життя, виховання і навчання, в яких знаходиться дитина

• при оцінці ефективності психокорекційних впливів необхідно використовувати різноманітні методи, в залежності від поставлених психокорекційних задач. При оцінці поведінкових та емоційних реакцій дитини краще поєднувати метод спостереження з проективними методами дослідження особистості.

Враховуючи труднощі експериментального дослідження особливостей агресивності, ми розробили комплексну психодіагностичну методику вивчення рівня агресивності, а також соціально-психологічних та індивідуально-особистісних якостей молодших школярів.

Експериментальне дослідження проходило на базі базі «НВО» ЗНЗ І- ІІІ ступенів №1 ДЮЦ «Перлинка», з учнями 3 класів.

Наше експериментальне дослідження проводилось в декілька етапів: 

1. Підготовчий етап: бесіда з вчителями, психологом, підбір методик, формування первинної вибірки.

2. Констатуючий етап: підготовка і проведення діагностичного обстеження, обробка даних, аналіз та обговорення результатів, формування корекційної групи.  3. Формуючий етап: розробка та реалізація корекційної програми із застосуванням спеціальних корекційно-розвиваючих занять та тренінгів.  4. Контрольний етап: повторна діагностика. Для отримання достовірних результатів зміни використовувалися ті ж методики, що й на констатирующем етапі.

Психокорекційна програма (12 занять) проводилася з учнями 3-го класу протягом повтора місяця, по 2 заняття в тиждень. Усі 20 учнів приймали участь у психокорекцій ній програмі без пропусків. Заняття проводилися по вівторкам та п’ятницям, у зв’язку з тим, що ці дні були менше завантаженні і перерва між заняттями, відповідно, тривала по 3 дні.

Кожне із занять проводилося за певним сценарієм. Тривалість занять - 30 – 35 хвилин два рази на тиждень.

Заняття, будуюються на основі тренінгових принципів.

Дані, отримані після діагностики свідчать про зниження рівня агресії в даній групі.

Дані, отримані в процесі бесіди з учнями, свідчать про те, що їм після пройденої програми стало легше спілкуватися з однолітками, вони знаходять ,,спільну мову", і за останній час у них, щонайменше, з'явився хоча б один друг. Діти здружилися, у них переважає веселий, позитивний настрій. У дітей знизився рівень недовіри до оточуючих, учні стали менше конфліктувати, принижувати і ображати один одного.