61

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і науки,

молоді та спорту України

29 березня 2012 року № 384

Форма № Н-6.01

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

____________________________кафедра практичної психології________________________

(повна назва кафедри)

Курсова робота

___з дисципліни_______________________________________________

(назва дисципліни)

___на тему: «Психологічна корекція агресивності у молодшому шкільному віці»

Студентки V курсу 56 групи

напряму підготовки/спеціальності

«Соціальна педагогіка»

додаткової спеціальності/спеціалізації

«Практична психологія»

Ткаченко Я.О.

Керівник ст. викл. Кафедри практичної психології, канд. псих. Наук,доцент Радул І.Г.

Національна шкала ________________

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____

Члени комісії ________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали

м.Кіровоград - 2014рік

ЗМІСТ

ВСТУП

1 Розділ: теоретичний аналіз проблеми агресивності молодшого шкільного віку

1.1. Поняття агресії, класифікація та основні причинами проявів дитячої агресивності

1.2. Особливості формування та прояви дитячої агресії

1.3. Психологічні особливості молодших школярів схильних до агресії

Висновки до розділу 1

2 Розділ: методологічні засади дослідження проблеми психологічної корекції поведінки дітей молодшого шкільного віку

2.1. Структура корекційної програми

2.2. Результати комплексу діагностики агресивності

2.3. Структура корекційної програми

2.3. Ефективність експериментальної методики психокорекції проблемної поведінки дітей молодшого шкільного віку.

Висновки до розділу 2

3 Розділ: рекомендаційно – корекційна робота із агресивною поведінкою молодшого школяра

3.1. Тренінг для корекції агресивної поведінки молодших шолярів

3.2. Рекомендації батькам щодо спілкування з агресивними дітьми

3.3. Використання корекційно-психологічних вправ і ігор для зниження

агресії молодших школярів

Висновки до розділу 3

Загальні висновки

Література

Додатки

ВСТУП

Актуальність дослідження. Значні зміни, що відбуваються у житті всього нашого суспільства, сполучаються з багатьма труднощами не лише в економічній, політичній, соціальній сферах, а й в етико-психологічній. Особливо гострі проблеми стосуються підростаючого покоління. За останні роки зросли показники дитячої злочинності, а також відхилень в емоційному здоров’ї школярів. Багато дітей і підлітків відзначаються підвищеною нервозністю, надмірною чутливістю та гарячковістю, вразливістю та емоційною неврівноваженістю. Але найбільш непокоять батьків, педагогів, психологів, соціальних працівників, співробітників МВС, громадськість такі прояви поведінкової активності дітей і підлітків, як агресивність, жорстокість, цинізм, відчудженість, духовна спустошеність. Стрімке зростання рівня агресивності багатьох дітей і підлітків – одна з найбільш актуальних проблем сьогодення.

Аналіз наукової літератури показав, що ця проблема останнім часом викликає все більший інтерес дослідників і практиків, про що свідчить стрімкий ріст кількості досліджень та публікацій з питань агресії, насильства і конфліктів.

Як вітчизняними, так і закордонними дослідниками вивчались особливості агресивної поведінки осіб різних вікових груп (Г.М.Андрєєва, К.Бютнер, О.В.Гордякова, М.Дерешкявічус, С.О.Завражин, Л.Йовайша, І.Маковська, О.К.Осницький, Л.М.Семенюк, Л.С.Славіна, І.О.Фурманов та ін.), проблеми агресивності у зв’язку з конфліктами (Г.С.Васильєва, В.В.Ковальов, М.Д.Левітов, В.С.Мерлін, М.С.Неймарк, Є.Р.Романін та ін.), емоціями (В.К.Вілюнас, Т.Дембо, Д.Зільман, К.Ізард, Я.Рейковський та ін.), фрустрацією (А.Бандура, Д.Доллард, Л.П.Колчина, М.Мауєр, І.Міллер, Р.Сіере та ін.). Низку праць присвячено дослідженню взаємозв’язку агресивності з тривожністю, невротизмом, окремими властивостями нервової системи людини, а також вивченню агресивних проявів в осіб з патопсихологічними відхиленнями (М.І.Буянов, І.В.Жданова, О.Ф.Кенберг, Л.Пожар, О.В.Серебритська та ін.) й агресивних дій криміногенного характеру (Н.В.Алікіна, І.Б.Бойко, В.В.Знаков, С.М.Єніколопов, Е.Квятковська-Тохович, С.В.Кудрявцев та ін.). Водночас результати досліджень залежності між рівнем агресивності та окремими індивідуально-психологічними характеристиками особистості не надають цілісної інформації про механізми детермінації агресивних поведінкових проявів, тому що їх симптоми розглядаються відокремлено, а не в комплексі.

Сучасна педагогічна практика свідчить про те, що з агресивними проявами у поведінці дітей стикаються вже вчителі початкової школи і навіть вихователі дитячих садків. Проте, більшу кількість наукових праць присвячено вивченню особливостей агресивної поведінки підлітків, тоді як діти молодшого шкільного віку найчастіше вважаються нормослухняними, а їх агресивні реакції і необхідність корекції їх агресивної поведінки, як правило, залишаються поза увагою дослідників.

Здійснення психологічної корекції агресивної поведінки дітей доцільно починати вже у молодшому шкільному віці. На думку багатьох відомих психологів (М.Й.Боришевський, Я.Л.Коломінський, Л.С.Славіна та ін.), молодший шкільний вік відіграє виключно важливу роль у формуванні та закріпленні основних тенденцій поведінки дітей, у тому числі й агресивних.

В цілому вікова динаміка агресії відповідає віковим «кризам» в 3 – 4 роки, 6 – 7 років і пубертаті. Для дітей дошкільного віку найбільш характерні такі форми агресії, як порча іграшок, кидання предметів, епізодично жорстоке поводження з тваринами, пасивно-агресивні реакції протесту, непоступливість і завищена впертість. Маленька дитина в групі однолітків, намагається стати в цьому середовищі популярним або авторитетним. Цим вона задовольняє своє бажання бути визнаною і захищеною, користуватися увагою. Комунікативні навички в цьому віці звичайно недостатньо розвинені, процеси збудження превалюють над гальмуванням, а моральні норми ще не сформовані, тому маленька людина часто намагається зайняти лідерську позицію за допомогою агресивних методів.

Тому звертати увагу на агресивні реакції дітей та здійснювати спроби щодо їх коригування необхідно не в підлітковому віці, коли основні стереотипи поведінки вже сформувалися, а саме у молодшому шкільному віці, коли ці реакції ще не набули характеру сталих і закріплених. Крім того, чим молодша дитина, тим легше на неї впливати і тим ефективніше буде як профілактична, так і корекційна робота з нею. Це обумовило вибір контингенту досліджуваних.

Об’єкт дослідження – агресивна поведінка молодших школярів.

Предмет дослідження – особистісні та соціально-психологічні передумови агресивних реакцій молодших школярів.

Мета дослідження полягає у з’ясуванні факторів, що впливають на виникнення агресивних реакцій у дітей, і визначенні шляхів корекції агресивної поведінки молодших школярів.

У відповідності з поставленою метою і гіпотезами дослідження були поставлені такі завдання:

1. Визначити поняття «агресія», її найважливіших характеристик, видів і структурних компонентів;

2. Описати психологічні особливості дітей 7-10 років;

3. В ході теоретичного аналізу виявити фактори, які сприяють виникненню і закріпленню агресивних проявів у молодших школярів;

4. Проаналізувати наукову літературу щодо проблемами корекції агресивності молодших школярів;

5. Підібрати діагностичний інструментарій;

6. Провести експериментальні дослідження з даної теми;

7. Розробити психологічний тренінг з метою корекції агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку, апробувати цей тренінг і оцінити його ефективність.

8. Розробити рекомендації щодо психологічної корекції та профілактики агресивної поведінки дітей і підлітків.

Специфіка теми курсової роботи зумовила вибір таких методів дослідження:

1.Теоретичний метод дослідження (вивчення,аналіз,синтез та узагальнення наукової літератури з даної проблематики);

2.Описовий метод (робився опис агресії, психологічних проявів особливостей агресії );

3.Статистичний метод (ми використовували його при підрахуванні результатів дослідження);

4.Порівняльний метод (був використаний нами і під час роботи з методикою, і під час аналізу наукової літератури).