2.2 Речі, вилучені з цивільного обороту, обмежені в обороті і не вилучені з цивільного обороту

Зазначимо, що в цьому випадку речі поділяються на певні категорії залежно від оборотоздатності:

а) речі, що вилучені з цивільного обороту, це речі, які не можуть переходити у приватну власність фізичних та юридичних осіб, наприклад, зброя, боєприпаси, бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси, вибухові речовини і засоби вибуху та інші речі, які визначені такими у додатку №1 постанови ВР України “Про право власності на окремі види майна”⁴;

б) речі, що обмежені в цивільному обороті, тобто речі, які можуть перебувати у власності фізичних осіб лише за умови дотримання спеціального порядку їх набуття, наприклад, вогнепальна гладкоствольна мисливська зброя, вогнепальна мисливська нарізна зброя, газові пістолети, револьвери та інші речі, що передбачені в додатку №2 постанови ВР України “Про право власності на окремі види майна”;

в) речі, які знаходяться у вільному цивільному обороті, тобто речі, які не вилучені з цивільного обороту та речі, які не обмежені в цивільному обороті.

Речі, які виключено з обороту, не можуть бути предметом правочинів та змінювати власників; речі, які обмежено в обороті, — можуть перебувати в ньому лише за спеціальним дозволом публічної влади; речі, які перебувають у вільному обороті, можуть вільно без спеціальних дозволів змінювати власників.

Значення цього поділу в тому, що речі, які виключені з обороту не можуть бути предметом правочинів та змінювати власників; речі, які обмежені в обороті – можуть знаходитись в ньому лише за спеціальним дозволом публічної влади; речі, які знаходяться у вільному обороті можуть вільно без спеціальних дозволів змінювати власників.

2.3 Речі індивідуально визначені і родові

За способами індивідуалізації речі поділяються на:

1. індивідуально-визначені речі, тобто ті, що наділені тільки їм властивими ознаками, що вирізняють їх з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи їх, наприклад, картина К. Малєвіча "Чорний квадрат";

2. родові речі, тобто ті, що визначаються родовими ознаками, властивими усім речам того самого роду, та вимірюються числом, вагою, мірою, наприклад: два кілограми цукру, три мішки муки тощо.

Значення цього поділу в тому, що речі, які мають лише родові ознаки, є замінними, а індивідуально визначенні речі — не замінні.

Родові речі характеризуються ознаками, загальними для речей такого ж роду: мірою, вагою, числом (цукор, порох, зерно, цегла). Загибель родової речі не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Якщо на елеваторі згоріло зерно, це не звільняє зберігача від обов'язку повернути власнику таку ж кількість зерна певного найменування, вологості, забрудненості, яка була здана на зберігання. Невипадково римському праву було відоме правило — res non pereunt (родові речі не гинуть).

Речі, наділені особливими, тільки їм властивими ознаками, що дозволяють виділити їх з маси однорідних речей, є індивідуально визначеними. Правове значення цього поділу полягає в тому, що предметом одних договорів можуть бути виключно речі, визначені індивідуальними ознаками (майновий найм, позичка), а інших — тільки речі, визначені родовими ознаками (контрактація, позика), а в окремих договорах предметом можуть бути речі, визначені як індивідуальними, так і родовими ознаками (купівля-продаж міна, зберігання).

Зауважимо, що така класифікація є досить умовною. За певних обставин родові речі можуть переходити в категорію індивідуально визначених. Так, звичайний стілець в магазині є річчю родовою, але після того, як він був придбаний організацією і отримав певний інвентаризаційний жетон, стілець перетворився на річ індивідуально визначену. І, навпаки, якщо довірена особа отримала доручення придбати на аукціоні сучасного живопису будь-яку картину українського майстра, то в цьому разі предметом договору буде річ родова, хоча кожна картина належить до категорії індивідуально визначених речей.⁵