2.1 Засоби виробництва і предмети споживання

Вивчаючи окремий вид об’єктів, а саме - речі, слід сказати, що вони є основним і найбільш поширеним об'єктом цивільних прав.

Речі — це об'єкти матеріального світу, які призначені задовольняти потреби людини і стосовно яких можуть виникнути цивільні права та обов'язки. Юридичне значення мають лише ті речі, які мають корисні властивості, що дозволяє їх експлуатувати. До речей відносять і окремі види енергії (атомна, електрична, теплова тощо). Гази і рідина в правовому розумінні також є речами, якщо вони виділені із загальної маси. Наприклад, кисень в балоні є річчю, хоча взагалі кисень як складовий елемент земної атмосфери не може бути об'єктом цивільного права. Саме речі є предметом (об'єктом) таких договорів, як купівля-продаж, поставка, контрактація, міна, дарування, найм та ін.

Класифікація речей проводиться за різними підставами і має не лише теоретичне, а й важливе практичне значення.

Правовий режим речей — це встановлений в законодавстві порядок набуття, користування та відчуження речей як об'єктів цивільного права.²

За правовим режимом і цільовим призначенням об'єкти цивільного права поділяються на:

- речі, включаючи гроші та цінні папери (облігації, векселі,депозитні та ощадні сертифікати, банківські ощадні книжки на пред'явника, коносаменти, акції, приватизаційні папери тощо);

- майнові права - відповідно до правового режиму майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.³

- результати інтелектуальної, творчої діяльності (група цивільних правовідносин, які виникають у зв'язку із створенням і використанням результатів творчої діяльності — творів науки, літератури, мистецтва, винаходів, промислових зразків тощо);

- інформацію як особливий об'єкт договірних відносин,пов'язаних з її збиранням, пошуком, зберіганням, переробкою,використанням;

- результати робіт - в цьому разі ознака об'єкта цивільних прав полягає в тому, що результат роботи повинен бути виражений в уречевленій формі (створена нова річ чи поновлена, відрегульована чи налагоджена стара тощо);

- послуги - це будь-яка корисна діяльність, починаючи від перевезення, комісії, зберігання і закінчуючи наданням юридичних, медичних, консультаційних та інших послуг;

- нематеріальні блага, такі як життя, здоров'я, честь, гідність, ділова репутація тощо. Нематеріальні блага не можна відділити від особи і, відповідно, вони є невідчужуваними.

В цьому розділі ми розпочали вивчення об’єктів цивільного права відносно їх цільового призначення та правового режиму, тому розглянемо дане питання більш детально в наступних підпунктах дипломної роботи.

Розглядаючи цей розділ слід сказати, що економічно такий поділ речей застосовується у будь-якому суспільстві, оскільки жодне не може існувати, не створюючи предметів споживання за допомогою засобів виробництва - основних і оборотних.

Засоби виробництва — сукупність предметів та засобів праці, які використовуються людьми в процесі виробництва матеріальних благ і послуг. Засоби виробництва і праця людини нерозривно пов'язані і взаємообумовлені. Засоби виробництва і люди, що володіють певним виробничим досвідом, навичками до праці і приводять ці засоби виробництва в дію, становлять продуктивні сили. Присвоєння засобів виробництва породжує особливі суспільні взаємини між людьми — виробничі відносини.

До основних засобів належать: будівлі, споруди, машини, устаткування, засоби транспорту і зв'язку. Вони використовуються багаторазово у виробничому процесі, поступово переносячи свою вартість на продукцію, що виробляється. Оборотними засобами є сировина, основні і допоміжні матеріали, паливо, запасні частини тощо.

Предмети споживання - це речі, що використовуються безпосередньо людиною (продукти харчування, одяг, взуття, предмети побуту та ін.).

Юридичне значення такого економічного поділу речей полягає в тому, що ті чи інші засоби виробництва можуть бути тільки у відповідних суб'єктів цивільного права, які відповідно до закону можуть мати у власності чи користуванні лише певні об'єкти. Закон визначає порядок розпорядження і звернення стягнення на майно, яке належить до основних і оборотних засобів і предметів споживання. Дозволяючи кооперативну та індивідуальну трудову діяльність, держава також визначає, які засоби виробництва можуть бути на праві власності кооперативів і громадян, безпосередньо зв'язуючи це з характером дозволеної діяльності.